5 книг, які допоможуть активувати потенціал вашого мозку - рецензія від Ігоря Бондаря-Терещенка.

Барбара Оклі. Навчитися вчитися. Як запустити свій мозок на повну. - К.: Наш Формат, 2024

Після свого бестселеру "Уроки без мороки" авторка цієї книжки вирішила написати наступний. Про те, що лежить на поверхні, але ми його не помічаємо. Тож про що дослідження "Навчитися вчитися" Барбари Оклі? Книжка має підзаголовок "Як запустити свій мозок на повну", але навіть це може не врятувати нас від згаданого недогляду. Або від недосипу. "Ви здивуєтеся, але звичайне перебування в пробудженому стані спричиняє вироблення токсичних речовин у мозку, - повідомляє авторка. - Під час сну клітини звужуються, проміжки між ними стають значно більшими. Це все одно що відкрити кран: рідина вимиває звідти токсини. Таке "нічне прибирання" є частиною процесу, який дозволяє утримувати мозок здоровим. Якщо ми замало спимо, нагромадження токсинів, як вважають, пояснює те, чому ми тоді не можемо ясно мислити". Якщо ж навіть ви скажете, що ви математик чи гуманітарій, і тому не бачите в себе під носом чи не досипаєте, авторка все одно зауважить, що таких понять не існує. Кожен із нас має внутрішній потенціал, щоб засвоїти будь-які знання. Головне -- навчитися вчитися й запустити свій мозок на повну. Навіть більше, одноманітний і цілеспрямований рух до розв'язання проблеми -- не завжди найкращий шлях. Інколи варто зробити крок назад, щоб поглянути на завдання з іншого боку, запустити свою креативність, навіть якщо ви працюєте над розв'язанням математичної задачі. Тож у своїй книжці авторка пропонує різноманітні лайфхаки та інструменти, які допоможуть швидко й ефективно запам'ятовувати інформацію, засвоювати будь-які навички: від розуміння складних математичних формул чи наукових концепцій до подолання професійних викликів.

На початку книги автор проводить паралелі зі Сталіним, цитуючи його знамените висловлення: "Жити стало краще, жити стало веселіше". Проте згодом він змінює тон, повертаючи нас до реалій, адже за горизонтом чекає "мавпа", про яку йтиметься далі. "Ми починаємо спостерігати за естетичною оцінкою даних, що відповідає їх моральній вартості", – зазначає він. "Це красиво? Безумовно, але навряд чи можна вважати це мистецтвом". Іншими словами, як писав один з сучасників диктатора, "унітаз також корисний, але це не поезія". Дослідження "Зараз краще" Стефана Заґмайстера, австрійського дизайнера, типографа та культурного менеджера, який зараз мешкає в Нью-Йорку, є своєрідним оглядом мистецько-просвітницького проєкту. Тут автор пропонує реальні дані про еволюцію нашої цивілізації за останні десятиліття та століття, використовуючи деконструкцію й переосмислення класичних творів мистецтва. Простими словами, це картини, що супроводжуються особистими роздумами автора, які мають благородну мету: протистояти негативу, що його поширюють медіа для привернення уваги, і підкреслити, що незважаючи на всі труднощі, людство поступово просувається до довшого, здоровішого і щасливішого життя. "Якщо розглядати розвиток людства з довгострокової перспективи, більшість аспектів нашого існування значно покращилися", – наголошує він. "Менше людей страждає від голоду, менше гине внаслідок війн або стихійних лих, а більше громадян живе в демократичних країнах та досягає значно більших термінів життя. Двісті років тому дев'ять із десяти людей не вміли читати чи писати, а тепер це лише один із десяти. Багато чого рухається в позитивному напрямку, хоча медіа протягом багатьох років стверджують протилежне. На момент виходу книги ми ще відновлюємося після глобальної пандемії, під загрозою мавпяча віспа, в Європі триває війна, і багато країн страждають від наслідків кліматичних змін. Ми маємо більше шансів вирішити ці проблеми, враховуючи попередні успіхи, ніж з позиції безнадії і песимізму. Я дизайнер, і мою діяльність можна охарактеризувати як дослідження складних тем, вибір ключових напрямків і перетворення їх на зрозумілі для широкого загалу концепції. І я спробую це зробити".

Як вважає автор цієї книжки, можна сидіти у зручному кріслі за письмовим столом та за допомогою паперу, олівця та гострого розуму створювати речі, непідвладні часу. Наприклад, приголомшливе дослідження про космос і наше прагнення знайти сенс буття перед лицем неосяжного простору, і саме про це книжка "До кінця часів" Браяна Ґріна, професора фізики та математики Колумбійського університету, відомого завдяки низці визначних відкриттів у царині теорії струн. Цього разу автор запрошує читачів у захопливу подорож від Великого вибуху до кінця часів, досліджуючи, як формувалися тривалі структури, як виникло життя і розум, і як ми переосмислюємо наше існування через міф, релігію, творчість, науку, пошук істини і глибоку тугу за вічним. Так само його дослідження - це спроба пошуку місця для людини в картині світу, яку описує сучасна наука. Автор показує, як у протиборстві двох великих сил - ентропії та еволюції - розгортається космос із його галактиками, зірками, планетами і, нарешті, життям. Наприклад, чому є щось, а не нічого? Як міріади частинок, що рухаються, знаходять здатність відчувати і мислити? Як нам осягнути сенс життя в крижаній перспективі трильйонів років майбутнього, де будь-яка думка в результаті приречена на згасання? Звісно, готові відповіді в автора є не завжди, але науковий контекст робить їх пошук незрівнянно цікавішим заняттям. "Для мене математика була дивовижною грою абстрактної точності, в яку грали представники кумедного співтовариства, які раділи, коли наприкінці довгого міркування невідомо звідки вилазив квадратний корінь або поділ на нуль, - розповідає автор. - Але після цього зауваження раптом стало на свої місця. "Так, - подумав я, - саме в цьому полягає головна привабливість математики". Творчий початок, укладений у рамки логіки та деякого набору аксіом, підказує нам, як можна маніпулювати ідеями та комбінувати їх, щоб отримувати незаперечні істини. Кожен прямокутний трикутник з допіфагорових часів і назавжди підпорядковується знаменитій теоремі, яка має ім'я Піфагора. Винятків немає. Звичайно, можна змінити вихідні припущення -- і поринути у дослідження нових царств (наприклад, царства трикутників на викривленій поверхні, подібної до поверхні баскетбольного м'яча) здатних спростувати висновок Піфагора. Але визначтеся з вихідними аксіомами, перевірте ще раз роботу -- і ваш результат можна буде висікати на камені".

Ця книга стикається з тією ж проблемою, що й попередня: все виглядає досить просто. "Проєкт 'Ікона'" авторства Леслі Склера — це "архітектурна" праця, яка не зосереджується на самих будівлях. Вона запрошує нас у подорож світом емоцій, вражень і маніпуляцій в урбаністичному середовищі, де архітектура виступає в ролі акторів, а кожен новий проект є сценарієм, обумовленим економічними та політичними реаліями. Автор підкреслює, що архітектура є простором, де фантазія зустрічається з раціональністю, а кожна нова будівля стає іконою, що відображає культуру і історію країни. Але за туристичними маршрутами, сувенірними крамницями і екскурсіями ховається щось набагато глибше. Оперний театр у Сіднеї, Ейфелева вежа в Парижі, Пікова вежа в Гонконзі — це лише кілька знакових споруд, що формують уявлення про свої міста і країни. Тисячі фотографій у соціальних мережах перетворюють ці об'єкти на сучасні ікони, які викликають захоплення, але водночас слугують інструментами маніпуляції з боку влади. Їхня популярність стає засобом брендингу: їхні форми і контури створюють стійкі образи, перетворюючи архітектурні споруди на об'єкти моди та хайпу. Романтичні поцілунки на фоні Ейфелевої вежі, весела "підтримка" Пізанської дзвіниці, пропозиції руки і серця під хмарами Бурдж Халіфи — це вже не просто краса вражень. Це двигун економічного підйому. Автор навчає читачів розуміти культові будівлі через їхні лінії та деталі, а також усвідомлювати, як вони функціонують як архіви пам'яті та інструменти влади. Він аналізує основи капіталізму і доводить, що архітектура не лише про стиль чи історію. У своїй праці автор спирається на результати серії інтерв'ю з професіоналами в галузі архітектури — архітекторами, розробниками, містобудівниками, викладачами, критиками та іншими експертами. Розглядаючи сучасну архітектуру як символ капіталістичного і глобалізованого світу, він пояснює, як видатні архітектори, такі як Хадід, Гері та Фостер, підтримують іконічні проекти та демонструє наслідки архітектурної моди. Автор також розкриває, як культові будівлі нашого часу стають символами сучасного глобального капіталізму, сприяючи зростанню нерівності та гіперспоживанню.

Давно минули часи, коли енциклопедії були зібранням мертвих знань. У них зазирали лише вряди-годи, щоби, скажімо, дізнатися кількість населення в якій-небудь французькій колонії в Африці, яка на момент перегляду давно вже стала вільною країною і поміняла назву. Навіщо? Ніхто не міг відповісти, бо з часом (і віком) цікавість до таких фактів пригасала і на її місце приходив звичайний життєвий досвід. Як писав колись київський класик, вже не фантастичні мільйони і мільярди вражали уяву, а цілком практичні, буденні речі: "Скільки треба котлет до обіду, скільки купити квитків у кіно". І це були не абстрактні відомості, а вимоги, продиктовані самим життя. Наче в "Енциклопедії знань" Брайана Кіма і Роберта Дінвідді - найповнішій візуальній енциклопедії, яка, окрім всього, ще й покаже те, про що інші лише розповідають. Про що ж саме можна дізнатися з цієї скарбниці знань? У принципі, про багато корисних речей, які стануть в пригоді у повсякденному житті. Тобто не лише про походження Всесвіту, але й про те, як космічні супутники створюють мережу для наших телефонів, і чому, наприклад, життя на Землі залежить від комах. Також можна зазирнути в гробницю Тутанхамона, зрозуміти потугу андронного колайдера і роздивитися, який вигляд має тиранозавр. Так само цілком вільно можна помандрувати в минуле - в імперію інків, на будівництво Великої Китайської стіни й стародавніх Афін. Самі лише назви розділів цієї книжки можуть вразити своєю різноманітністю: "Погода" і "Формування ландшафту", "Як починалося життя", "Живий світ" і "Секрети виживання". Кращою може бути хіба що "Найповніша енциклопедія всього", яка вийшла у тій самій серії, що й ця книжка, але про неї вже, мабуть, іншим разом.

Інші публікації

У тренді

informnauka

Використання будь-яких матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на данний сайт.

© Новини зі світу науки - informnauka.com. All Rights Reserved.