Африка стикається з проблемою втрати лісів через голод: фахівці шукають шляхи вирішення цієї ситуації.

Мільйони людей в Африці страждають від безпрецедентного голоду, в той же час континент стикається з швидкою втратою лісових масивів — критично важливого джерела харчування та засобів до існування.

Мільйони людей в окремих частинах Африки стикаються з рекордним рівнем голоду, попереджає Всесвітня продовольча програма ООН. Водночас регіон швидко втрачає ліси -- одне з найцінніших джерел їжі. За даними Продовольчої та сільськогосподарської організації, темпи втрати лісів в Африці неухильно зростали протягом останніх трьох десятиліть. Між 2010 та 2020 роками континент втратив 3,94 мільйона гектарів лісових масивів.

Ці ліси не лише є осередками біорізноманіття — вони грають невід'ємну роль у виживанні мільйонів людей, котрі залежать від них для отримання дикорослої їжі, лікарських рослин, пального та засобів до існування. Виникає замкнене коло: зростання продовольчої небезпеки підштовхує людей до використання лісових ресурсів для виживання, що, в свою чергу, посилює їх вирубку. Коли ж ці ліси зникають, зникає й життєво важлива система підтримки, яка могла б допомогти громадам протистояти голоду та змінам клімату.

Журналіст Майкл Калокі провів дослідження, щоб з'ясувати, чому охорона лісів є критично важливою для забезпечення продовольчої безпеки на всьому континенті. Лаура Мухвана, координаторка GLFx у Найробі, Кенія, підкреслює важливу роль лісів у місцевих продовольчих системах. Вона також зауважує, що для ефективного збереження лісів необхідно поліпшити комунікацію між дослідниками та громадами, які залежать від цих природних ресурсів.

Камерунський науковець Річард Суфо з Центру міжнародних досліджень лісів та Всесвітнього агролісництва підкреслює важливість традиційних агролісових практик, які поєднують дерева та сільськогосподарські культури. Він стверджує, що об'єднання давніх знань з сучасними науковими підходами є ключем до збереження лісів та створення стійких продовольчих систем.

В Уганді Джоел Нгобі реалізує ці концепції на практиці. Завдяки Ініціативі шкільних продовольчих лісів він об'єднує традиційні знання з інноваційними науковими підходами, щоб покращити харчування учнів і навчити їх сталому управлінню природними ресурсами. Його модель надає громадам можливість вирощувати власні продукти, одночасно дбайливо ставлячись до землі.

Проблема втрати лісів в Африці має глибокі корені та складні взаємозв'язки з продовольчою безпекою. Коли люди не мають доступу до достатньої кількості їжі через традиційні канали, вони природно звертаються до лісів як до джерела виживання. Ліси забезпечують не лише дикорослі плоди, горіхи та інші їстівні рослини, але й можливості для полювання та збирання лікарських рослин, які можна продати на місцевих ринках.

Проте активне використання лісових ресурсів призводить до їх виснаження. Ліси вирубуються для отримання деревини та пального, території очищуються під сільськогосподарські потреби, а надмірне збори диких рослин порушують природні екосистеми. Це створює тривалу загрозу для спільнот, що залежать від лісів для свого існування.

Фахівці акцентують увагу на тому, що вирішення цієї ситуації потребує системного підходу. Лише заборони на використання лісових ресурсів недостатньо – необхідно створити альтернативні варіанти для забезпечення продовольством та доходом. Крім того, важливо розробити стійкі методи експлуатації лісів, які дозволять громадам отримувати потрібні ресурси, не наносячи серйозної шкоди екологічним системам.

Традиційні агролісові системи, згадані Річардом Суфо, є одним з найбільш перспективних підходів у сільському господарстві. У цих системах дерева поєднуються з сільськогосподарськими культурами, що призводить до виникнення синергетичного ефекту. Дерева забезпечують тінь для рослин, покращують ґрунт завдяки опалу листя, запобігають ерозії та створюють сприятливий мікроклімат для росту. Крім цього, вони приносять плоди, горіхи та інші продукти, які можуть бути використані для споживання або продажу.

Ініціатива Джоела Нгобі в Уганді ілюструє, як можна ефективно інтегрувати освіту, харчування та охорону навколишнього середовища. Шкільні продовольчі ліси не лише забезпечують учнів корисними продуктами, але й навчають їх основам сталого ведення сільського господарства. Діти отримують змогу зрозуміти зв'язки між лісовими екосистемами, агрокультурою та продовольчою безпекою, формуючи екологічну свідомість з юного віку.

Лаура Мухвана підкреслює, наскільки важливою є взаємодія між науковцями та місцевими громадами. Досить часто дослідники створюють теоретичні моделі, які не враховують реальні потреби та умови життя людей, що мешкають у лісових регіонах. Успішне збереження лісів можливе лише тоді, коли місцеві жителі усвідомлюють вигоди від охорони природи та мають доступ до практичних інструментів для раціонального використання лісових ресурсів.

Ситуація на континенті Африка ілюструє світову проблему взаємозв'язку між екологією та продовольчою безпекою. Зміни клімату загострюють цю ситуацію, ускладнюючи аграрні процеси та змушуючи населення ще більше залежати від природних ресурсів. У той же час, вирубка лісів сама по собі підсилює кліматичні зміни, формуючи новий порочний круг.

Вирішення цієї непростої задачі потребує злагоджених дій на всіх рівнях — від місцевих громад до міжнародних інститутів. Важливо вкладати ресурси в екологічно чисті агропрактики, стимулювати розвиток альтернативних джерел доходу для лісових населень, покращувати освітні програми та підвищувати усвідомленість щодо значення охорони лісів.