Бермудські острови підтримуються завдяки 20-кілометровій "полиці" в земній мантії.

Дослідники встановили, що Бермудські острови знаходяться на унікальній геологічній формації, яка має товщину близько 20 кілометрів.

Бермудські острови – це залишки вулканічної активності, яка відбулася 30-35 мільйонів років тому. Проте вчені тривалий час намагалися розгадати загадку, чому ці острови не мають характерних рис, властивих іншим вулканічним утворенням.

Не так давно сейсмічні хвилі стали ключем до виявлення унікальної структури, здатної пролити світло на певну загадку. Проте для цього необхідно буде переосмислити існуючу теорію мантійних плюмів, повідомляє IFL Science.

Мантійний плюм, або ж гарячий мантійний потік, піднімається з глибини мантії і досягає океанічної кори. У цьому процесі плюми формують величезні вулкани на дні океану, які вивержують лаву і з часом створюють нові острови. Коли тектонічні плити поступово зміщуються, кора віддаляється від плюму, що призводить до того, що острів перестає зростати і починає руйнуватися. Водночас, над новою гарячою точкою виникає новий вулкан, що в кінцевому підсумку формує ланцюг островів.

Однак Бермудські острови мають свої особливості, що відрізняють їх від вищезгаданих місць. Хоча архіпелаг складається з 181 острова, тут немає жодних ознак руйнування чи вулканічної активності.

Дослідники також не виявили жодних свідчень мантійного плюму, що підноситься з глибин Землі. Проте сейсмічні хвилі, які час від часу досягають Бермудських островів, надали науковцям важливу підказку.

Товщина виявленого шару під Бермудськими островами досягає приблизно 20 км, що є вдвічі більше, ніж товщина подібних шарів під іншими островами. Дослідники, які зробили це відкриття, запевняють, що саме цей шар забезпечує плавучість Бермудських островів.

Раніше дослідники вважали, що Бермудські острови знаходяться над ослабленим термальним плюмом або утворюються завдяки періодичним висхідним потокам з верхніх шарів мантії. Однак всі ці гіпотези не витримали перевірки з точки зору наявних доказів.

Вчені акцентують увагу на тому, що Бермудські острови не зазнали значного зниження після останнього вулканічного виверження, що свідчить про наявність певної підтримки з-під земної поверхні.

Команда проаналізувала сейсмічні дані, отримані від усіх землетрусів з магнітудою не менше 5,5 балів, зафіксованих на території Америки та сходу, включаючи регіон Центральної Азії.

Аналіз даних показав, що низька щільність шару під Бермудськими островами дає йому змогу плавати в мантії та тиснути на вищерозміщену кору, згинаючи її вгору.

Зазвичай під Бермудськими островами розташована океанічна кора, після якої слідує мантія. Однак на цих островах є незвичайний шар, що знаходиться під земною корою, всередині тектонічної плити, на якій вони лежать, -- зазначає один із дослідників Вільям Фрейзер з Інституту науки Карнегі.

Нагадуємо, що ми більше не будемо чути про Бермудський трикутник, оскільки дослідники розкрили його загадку. Історія з божевіллям навколо цього невеликого району в Саргасовому морі почалася ще в середині XX століття.