Білі ведмеді в Арктиці зазнають впливу ртуті: ця речовина була скинута в океан понад сто років тому.

З перших днів спалювання вугілля і видобутку золота забруднення ртуттю все ще отруює дику природу Арктики понад століття по тому. Ще гірше те, що рівень забруднення схоже лише продовжує зростати.

Попри глобальні зусилля з обмеження викидів, рівень ртуті в організмах великих арктичних хижаків, таких як білі ведмеді та зубаті кити, залишається небезпечно високим. Учені дійшли висновку, що винуватцем є забруднення, що потрапляє в Арктику через океанічні течії, пише Science Focus.

У Фокус. Технології запустили новий Telegram-канал. Приєднуйтесь, щоб бути в курсі найостанніших та найцікавіших новин з наукової сфери!

У нещодавньому дослідженні науковці провели аналіз понад 700 зразків, які були зібрані протягом останніх 40 років по всій Гренландії. Серед зразків — тканини живих організмів та торф, що міститься в ґрунті. Дослідники також вивчили "ізотопний слід" ртуті і виявили, що рівень цього елемента не зменшується, а в деяких випадках навіть продовжує зростати в арктичних екосистемах.

Відповідно до слів співавтора дослідження, професора Руне Діца, результати їхньої роботи допомагають зрозуміти, чому рівень ртуті в Арктиці не знижується. Крім того, дослідницька команда з'ясувала, що транспорт ртуті з великих джерел, зокрема з Китаю, до Гренландії через океанські течії може тривати до 150 років.

Ртуть, яка потрапляє в атмосферу через людську діяльність, здатна обігнути всю планету приблизно за рік, перш ніж знову опуститися на поверхню Землі. Проте, після того як вона потрапляє в океан, цей токсичний елемент може залишатися у водах протягом сотень років, повільно просуваючись на північ завдяки холодним глибоководним течіям.

Наприклад, у центрі Західної Гренландії панує вплив атлантичних припливів, зумовлений течією Ірмінгера в Північній Атлантиці, в той час як інші райони отримують воду, насичену ртуттю, з течій Північного Льодовитого океану.

У білих ведмедів та зубатих китів рівень ртуті нині перевищує доіндустріальні показники в 20-30 разів. Професор Діц зазначає, що його команда не виявила прямих свідчень загибелі вищих хижаків, але вміст ртуті в організмах зубатих китів і білих ведмедів, а також у популяціях інуїтів, які живуть у найбільш постраждалих регіонах, є достатнім, щоб вказати на неврологічні наслідки.

Зазначимо, що результати нового дослідження мають серйозні наслідки для глобальної угоди, спрямованої на скорочення забруднення ртуті. Учені зазначають, що ртуть -- потужний нейротоксин, який також може завдати шкоди імунній системі та репродуктивному здоров'ю. Цей природний елемент настільки шкідливий, що Всесвітня організація охорони здоров'я зараховує його до "однієї з десяти основних хімічних речовин, що викликають серйозну стурбованість у сфері суспільної охорони здоров'я".

Раніше Фокус писав про те, що вчені заявили, що знають, коли в Арктиці настане перше літо без льоду.