Богиня ранкового світла у всесвіті: телескоп Вебба зафіксував одну з найстаріших наднових зірок.

Космічний телескоп Джеймса Вебба зафіксував одну з найстаріших відомих наднових у Всесвіті — вибух величезної зірки, який стався близько одного мільярда років після Великого вибуху. Цей об'єкт отримав ім'я Еос, в честь богині світанку з давньогрецької міфології.

Цю інформацію опублікувало видання Live Science.

Фотографії наднової II типу були зафіксовані 1 вересня та 8 жовтня 2025 року. Вчені зазначають, що спостереження окремих зірок з початкових етапів існування Всесвіту є надзвичайно складним через великі відстані. Проте наднові, які виникають внаслідок колапсу масивних зірок, настільки яскраві, що їх можна помітити навіть на фоні цілих галактик.

Для того щоб виявити віддалену наднову, дослідницька група скористалася явищем гравітаційного лінзування. Це відбувається, коли великі маси спотворюють простір-час, підсилюючи світло об'єктів, які перебувають за ними. Завдяки цьому вчені змогли детально вивчити наднову, відому як Еос.

Спалах відзначався високим вмістом водню, в той час як його оточення майже не містило важчих елементів. Згідно з розрахунками науковців, попередниця наднової мала менше 10% "важких металів" у порівнянні з Сонцем. Такий хімічний склад свідчить про те, що зірка належала до дуже раннього покоління, яке виникло до того, як Всесвіт наситився важкими елементами.

Аналіз ультрафіолетового випромінювання показав: Еос є надновою типу II-P -- її яскравість довго тримається на сталому рівні, перш ніж почати згасати. Дослідники припускають, що телескоп зафіксував об'єкт на завершальних етапах цього "плато".

На даний момент не зовсім зрозуміло, чи є характеристика Еос типовою для масивних зірок того часу. Для формулювання обґрунтованих висновків дослідникам необхідно отримати більше прикладів наднових з раннього Всесвіту.

Дослідники підкреслюють, що ці спостереження сприятимуть глибшому розумінню процесів, що призвели до виникнення перших зірок, їхньої ролі у розподілі важких елементів — основи для розвитку життя — а також еволюції галактик протягом мільярдів років.

Пам'ятаємо, що газові велетні Юпітер і Сатурн мають подібний хімічний склад, проте їх полярні шторми суттєво відрізняються. Дослідники виявили, що ці унікальні візерунки можуть надати важливу інформацію про внутрішню будову цих планет.