Чаші та маски, виготовлені з людських черепів: предки кам'яної доби в Китаї використовували кістки як елементи декору.
Археологи знайшли більше 50 людських кісток культури Лянчжу, які демонструють ознаки обробки.
Приблизно 5000 років тому неолітична культура Лянчжу в Китаї створювала чаші, маски та інші артефакти з людських кісток, призначення яких залишається загадкою. Археологи, що проводили розкопки, знайшли більше ніж півсотні людських останків, які були виявлені в суміші з керамічними виробами та залишками тварин, повідомляє Live Science.
Сліди на кістках – такі як розколювання, шліфування та перфорації – свідчать про використання інструментів для їх обробки. За результатами радіовуглецевого аналізу, опублікованого в журналі Scientific Reports, ці знахідки датуються періодом від 3000 до 2500 років до нашої ери.
За словами Джунмея Савади, біологічного антрополога з Університету охорони здоров'я та добробуту Ніїгати в Японії, той факт, що численні оброблені кістки виявилися незавершеними та опинилися серед відходів, може вказувати на "недостатню повагу до померлих". При цьому вчені не знайшли жодних ознак насильницької смерті або навмисного розчленування, що, ймовірно, свідчить про те, що кістки оброблялися вже після розпаду тіл.
Найбільш поширеними артефактами стали черепи, що були перетворені в різноманітні предмети. Чотири з них розрізали горизонтально, в результаті чого утворилися так звані "чаші черепа", тоді як ще чотири були розколоті вертикально для створення форм, що нагадують маски. Чаші з людських черепів раніше виявляли у похованнях заможних представників культури Лянчжу, що може свідчити про їх ритуальне або духовне призначення.
Водночас знайдені "маски" не мають аналогів, як і інші унікальні артефакти -- наприклад, череп з отворами на тильній частині чи навмисно сплющена нижня щелепа. На думку Савади, поява таких об'єктів може бути пов'язана з розвитком міського життя: "Ми підозрюємо, що зустрічі з соціальними "іншими" поза межами традиційних спільнот могли змінити ставлення до померлих".
Дослідження виявляє, що традиція обробки людських кісток у культурі Лянчжу зародилася раптово та проіснувала приблизно два століття, перш ніж зникнути. Біоархеолог Елізабет Бергер з Каліфорнійського університету в Ріверсайді вважає, що ці оброблені останки були "фактично відходами" і свідчать про знеособлення, притаманне раннім міським цивілізаціям.
"Жителі Лянчжу почали сприймати людські тіла як інертну сировину, -- зазначила Бергер. -- Але що спричинило це і чому практика зникла через кілька століть?"
Дослідники мають надію, що майбутні експерименти дадуть змогу з'ясувати, в який період людина почала видобувати кістки. Крім того, важливо вияснити, як ці артефакти впливали на розвиток соціальних зв'язків у неолітичному Китаї.
Не так давно археологи здійснили важливу знахідку в Ахетатоні, столиці давнього Єгипту: вони натрапили на рідкісний кістяний свисток, що має вікову давність у 3300 років і виготовлений з коров'ячої кістки. Цей простий, але значущий артефакт, ймовірно, слугував "поліцейським" або охоронцем для контролю за роботою будівельників, які зводили царську гробницю.