Чи існували жінки-гладіатори в Стародавньому Римі? Дослідники озвучили свою думку.

Коли ми уявляємо гладіаторські бої в Стародавньому Римі, перед очима постають мужні чоловіки у важких обладунках, що виходять на арену під рев натовпу. Проте історія цього видовища має менш відомі сторінки, де фігурують і жінки. Їх участь у боях не була масовою, а згадки про них зустрічаються рідко -- у написах, хроніках та кількох артефактах.

Саме тому жіночі поєдинки вважаються більш екзотичним та привілейованим явищем, ніж звичайною практикою. Попри брак інформації, дослідники погоджуються: жінки-гладіатори у Римі таки існували, пише Live Science.

Доказів участі жінок у гладіаторських боях не так багато: всього близько десяти письмових згадок, кілька законодавчих актів і кілька артефактів з зображеннями жінок-бійців. У I-II століттях нашої ери сенат неодноразово накладав заборони на участь жінок у боях, зокрема представниць знатних родів. Остаточну заборону запровадив імператор Септимій Север, що свідчить про те, що жінки-гладіаторки привертали увагу суспільства і навіть викликали певні скандали.

Більшість гладіаторів-чоловіків були рабами, і це, ймовірно, стосувалося й жінок: полонянок, злочинниць або боржниць. Проте деякі джерела згадують і жінок з вищих станів, які виходили на арену добровільно, шукаючи слави або бажаючи епатувати суспільство. Подібні випадки вважалися ганьбою для знаті, але водночас вони робили шоу ще популярнішим серед глядачів.

Про жінок, які тренувалися в гладіаторських школах, відомо не так багато. Існують версії, що вони могли проходити початкову підготовку, а їхній стиль бою міг бути схожий на деякі види гладіаторів, зокрема на провокаторів. Це підтверджується рельєфом з Галікарнаса, на якому зображено двох жінок зі щитами та мечами, а також сценічними псевдонімами, що підкреслюють театральний аспект їхніх вистав. Цікаво, що на багатьох зображеннях жінки не носять шоломів, що, можливо, дозволяло глядачам краще розглядати їхні обличчя.

Деякі джерела вказують на те, що при відборі жінок важливішим критерієм був зовнішній вигляд, а не бойові вміння. Жінки-гладіаторки часто брали участь у грандіозних шоу, що проводились імператорами, і такі заходи були вельми дорогими та ексклюзивними. Їхня присутність на арені більше нагадувала елемент розваги, покликаний вразити глядачів, ніж реальну демонстрацію бойового мистецтва.

Відомо, що немає жодного письмового підтвердження загибелі жінок-гладіаторок, а також жодного знайденого надгробка. Історики вважають, що їм не дозволяли битися до останнього подиху, оскільки така смерть жінки була б неприйнятною для римського суспільства і суперечила його нормам. Тим часом деякі поети та письменники підкреслювали, що ці жінки могли проявляти велику хоробрість, порівнюючи їх із легендарними амазонками.

Отже, жінки-гладіаторки не були лише плодом уяви або рідкісним міфом — вони справді існували, хоча й мали незначний вплив на військову культуру Риму. Їхня участь у боях переважно слугувала для розваги, соціального виклику та демонстрації імператорської розкоші. Незважаючи на обмежену кількість свідчень, ці історичні фігури залишили помітний слід, доводячи, що навіть у рамках суворих античних традицій жінки змогли знайти своє місце у найнесподіваніших сферах життя.

OBOZ.UA запрошує вас відкривати загадкове графіті з зображенням гладіаторів у Помпеях та дізнатися про його творця.