Чи здатні голуби розпізнавати людей, і чому ворони зберігають образу протягом тривалого часу: роз'яснення орнітолога.

Якщо людина стала важливою для птаха, він зможе впізнати її навіть у новому вбранні і буде поводитися з нею інакше, ніж з іншими людьми.

Деякі види птахів здатні не тільки запам'ятовувати, хто їх підгодовує, але й формувати позитивні стосунки з людьми. Науковий співробітник Інституту зоології НАН України, кандидат біологічних наук, українська фахівчиня у зоології та екології, орнітологиня та популяризаторка науки Наталія Атамась поділилася, зокрема, способами, як можна визначити, що птах розрізняє певну людину серед інших.

Чи може існувати справжня дружба між птахом і людиною, чи це завжди зводиться лише до харчування? Яка межа між звичкою птаха відвідувати годівницю (людина = джерело їжі) і справжньою емоційною прив'язаністю до певної особи? Як розпізнати: коли голуб з'являється біля вікна - це ознака дружніх стосунків чи просто рефлекс на пошук їжі?

Коли мова йде про взаємодію між людьми та птахами, а також про те, як птахи чи інші тварини спілкуються між собою, можна виокремити такі аспекти поведінки:

Все, що стосується умовного рефлексу, свідчить про те, як птахи адаптуються до певних обставин. Наприклад, коли пташка звикає до годівниці, вона формує певний рефлекс — знає, що, прилетівши туди, може знайти їжу. Це явище називається асоціативним навчанням. Практично всі тварини здатні навчатися таким чином. Важливо зазначити, що асоціативне навчання не пов'язане з дружніми стосунками або емоціями. Птах просто запам'ятовує, що в цьому місці є їжа, і навіть якщо вона раптом зникне, він продовжуватиме прилітати, адже вже звик до її наявності. Це базовий рівень навчання, який широко поширений серед птахів. Наприклад, коли ми підгодовуємо голуба, він звикає до цього і регулярно навідується на наш балкон в пошуках їжі.

Другий рівень – це стадія, коли голуб дійсно здатний розпізнати конкретну людину-годувальника та відрізнити її від інших. Існує експеримент, що був проведений на голубах (адже ці птахи часто стають об'єктом досліджень у поведінці): люди годували голубів, які прилітали до них. Потім один із годувальників починав демонструвати агресію, проганяючи птахів, в той час як інший продовжував їх підгодовувати. Після цього вони обмінювалися одягом, і в результаті стало очевидно, що голуби не лише запам'ятовують одяг, але й здатні впізнавати обличчя. Птахи впізнавали людину, яка діяла агресивно, навіть коли та носила одяг дружнього годувальника. Це свідчить про те, що ці птахи здатні розрізняти людей за їхніми рисами обличчя і можуть прилітати до конкретної особи, яку вони впізнали. Хоча це ще не можна вважати дружбою, проте це свідчить про вищий рівень когнітивних здібностей (включаються більш складні структури мозку) – розпізнавання.

Емоційний зв'язок, який необхідний для того, щоб з'явилася дружба. Вважається, що його здатні формувати лише найбільш інтелектуальні птахи. Є гіпотеза соціального інтелекту у птахів, в якій йдеться, що найбільш інтелектуальними є птахи, які живуть довго та яким притаманне життя у великих групах. У таких умовах птахи повинні розрізняти велику кількість своїх "комарадів" (друзів, колег, соратників, товаришів) та формувати з ними якісь стосунки. Саме тому ці пташки настільки розумні, що не просто розпізнають, а й формують ставлення - або вороже, або дружнє, або ще якесь. В основному йдеться про воронових та папуг.

Як визначити, що птах насправді відчуває до тебе особливі почуття, ніби ви стали друзями? Які саме ознаки вказують на те, що птах реагує на тебе, а не просто на присутність їжі? Чи з’являється він, коли їжі немає, і чи демонструє він іншу поведінку у твоїй компанії в порівнянні з іншими?

Якщо птах вважає якусь людину особливою, він здатен впізнати її навіть у новому вбранні. Його поведінка з такою особою відрізняється від звичайної: він не тікає, дозволяє підійти ближче і видає звуки, які не чує від інших. Ці реакції залишаються з ним навіть у випадку, коли людина не приносить їжі. Хоча це не обов'язково свідчить про емоційний зв'язок або дружбу, проте можна з упевненістю стверджувати, що птах здатен відрізнити цю конкретну людину від інших.

Які п'ять видів птахів найкраще взаємодіють з людьми і чому це так? Які особливості роблять один вид більш "товариським", а інший - байдужим до людей? Чи справді голуби здатні впізнавати конкретні обличчя, чи кури можуть розрізняти людей, а гусенята вважають людину своєю "матір'ю"?

Існує теорія, що пояснює соціальний інтелект у птахів, і ті види, які підпадають під цю категорію, вважаються найбільш розумними. Серед них виділяються ворони, круки, сойки та папуги, зокрема сірі папуги жако, які стали об'єктом численних досліджень у контексті їхнього спілкування з людьми. Навіть такі маленькі птахи, як хвилясті папужки, демонструють високу розумову здатність та соціальну активність, здатні формувати тісні зв'язки з людьми, подібно до собак і котів. Гуси також проявляють значний інтелект, оскільки у їхніх зграях існують складні соціальні структури. Багато інших птахів, таких як кури та голуби, також володіють хорошими когнітивними навичками і можуть впізнавати людей. Однак, саме такі високоінтелектуальні види, як ворони та папуги, здатні формувати справжні емоційні зв'язки з людьми.

Степінь товариськості або байдужості у птахів визначається тривалістю їхнього життя, здатністю до навчання та потребою в спілкуванні. Це явище має фізіологічні основи: у тварин існує неокортекс — частина головного мозку, що відповідає за розвинений інтелект. Хоча птахи не мають неокортексу, у них є його аналог — паліум, особлива структура, що виникла в процесі еволюції. Різниця в щільності нейронів у цій області дозволяє відрізняти птахів з високим рівнем інтелекту від тих, які мають нижчий.

Є класичні дослідження видатного етолога Конрада Лоренца з гусенятами (явище імпринтингу) - гусеня йде за першим рухомим об'єктом, який з'явиться у критичний період його розвитку (це не обов'язково людина, це може бути і кішка, і робот). Така поведінка вроджена. Гуси можуть сприйняти як об'єкт прив'язаності будь-що, що рухається.

Чи можуть птахи відчувати образу стосовно людей? Чи справді ворони здатні зберігати в пам'яті образи на протязі багатьох років? Якою мірою науково підтверджено, що ворони запам'ятовують обличчя своїх кривдників і навіть "мстять" їм, передаючи ці відомості іншим представникам свого виду? Це питання, яке викликає інтерес: чи є тут наукові факти, чи це всього лише міф?

У Північній Америці проводили експерименти з воронами: ці пташки дуже добре запам'ятовували людину, яка вороже поводилася. Пташка здатна пам'ятати про ворожу поведінку, тримати у пам'яті обличчя людини, яка вороже поводилася, і передавати цю інформацію іншим воронам.

Один із експериментів доволі смішний: людина одягала маску, і коли ворони запам'ятовували, що ось ця маска ворожа, то гучно каркали на неї, атакували її.

Через два роки маску продемонстрували воронам, і навіть птахи нового покоління, які ніколи не зустрічалися з нею, почали реагувати агресивно. Це підтвердило, що ворони здатні передавати інформацію про загрозу своїм нащадкам.

Чи може така "дружба" завдати шкоди птахам або людям? Чи справді папуги, відчуваючи надмірну залежність, переживають стрес і починають вискубувати свої пір'я? Чи є сенс намагатися привчити диких птахів до себе?

Прихильність диких птахів до людей може мати негативні наслідки. Якщо птахи звикають до людського суспільства, це може поставити їх під загрозу — поруч завжди є собаки, транспортні засоби та навіть агресивні особи. Окрім того, їхня залежність від їжі, яку їм надають на годівницях, може стати причиною розповсюдження хвороб серед пташиних популяцій.

Коли мова йде про високоінтелектуальних птахів, таких як папуги, які змогли знайти спільну мову з людиною, важливо враховувати їхні емоційні потреби. Ці птиці можуть відчувати самотність і стрес, якщо залишаються наодинці. У природному середовищі їм потрібно подорожувати на великі відстані в пошуках їжі, тож якщо в неволі їх не забезпечити достатнім простором для активності, це може призвести до погіршення їхнього самопочуття. Внаслідок таких обставин у папуг може підвищуватися рівень кортизолу, гормону, що відповідає за стрес, і вони можуть почати вискубувати своє пір'я.

Взаємодія між дикими птахами та людьми не завжди має позитивний результат для перших. Основний висновок полягає в тому, що спостереження за птахами і їх помірне підгодовування є допустимими. Проте, якщо почати привчати дикого птаха до залежності від людей, це може значно збільшити ймовірність його загибелі.