Чому коти уникають води: думка експерта щодо причин.

Якщо ваш кіт випадково опиниться у ванні, він, напевно, буде вражений і намагатиметься втекти так само швидко, як і потрапив у воду. Багато власників котів стверджують, що ці створіння і вода — це абсолютно різні світи. Проте, все ж таки, є певні винятки.

Про це пише Popular Science.

Якщо погуглити, можна знайти чимало відео, де коти із задоволенням плавають або приймають душ. То в чому ж причина такої різної поведінки -- від ненависті до любові?

За словами Крістін Вітале, фахівця в галузі поведінки тварин, хоча багато котів дійсно не люблять воду, не варто узагальнювати це щодо всіх домашніх улюбленців. Щоб зрозуміти, чому коти часто уникають води, необхідно звернутися до їхньої еволюційної історії.

Протягом тисячоліть одомашнення коти зазнали незначних змін. На відміну від собак, їх не піддавали такому ж інтенсивному відбору, що дозволило зберегти їхні природні мисливські інстинкти у первозданному вигляді.

"У багатьох аспектах їхня поведінка буде значно нагадувати поведінку їхніх диких предків," - зазначає Вітале.

Ці дикі коти не мали адаптацій до водного середовища. Вони завжди були наземними істотами, що населяли пустельні та саванні території. Коли почалося їх одомашнення близько 10 тисяч років тому, вони проживали на сухих рівнинах Родючого півмісяця — великому районі Близького Сходу, який охоплював території від північного Єгипту до Ірану.

"Африканські дикі кішки зазвичай здійснюють полювання на землі, націлюючись на наземних тварин. Вони не мають розвинених навичок для життя у водному середовищі чи для полювання в його близькості," - зазначає Вітале.

Отже, цілком зрозуміло, чому їхні сучасні нащадки не проявляють великого захоплення, стрибаючи у басейни.

Еволюція — це всього лише фрагмент великої історії. Не менш значущим є також процес виховання кота.

На відміну від собак, яких їхні власники часто беруть на пляж або регулярно купають, коти вкрай рідко мають позитивний досвід спілкування з водою. Неприємні ситуації, такі як випадкове падіння у ванну або примусове купання, можуть лише поглибити їхню неприязнь до вологи.

"Неприємний досвід може ще більше відвернути котів від намокання", -- зазначає Вітале.

Якщо кіт має позитивний досвід, він може почати самостійно шукати воду. Наприклад, якщо в домі встановлений питний фонтан, він може обережно досліджувати його, торкаючись лапою або хвостом. Це дає можливість тварині звикнути до води у комфортному для неї середовищі, що допоможе їй зрозуміти, що "вода — це не привід для страху".

Експерти стверджують, що купати котів не рекомендується. Багато з цих тварин здатні самостійно підтримувати чистоту, використовуючи свій текстурований язик для догляду за шерстю. Процес купання може заподіяти більше шкоди, ніж користі, оскільки він може знищити природний аромат кота, що, в свою чергу, може викликати у тварини стрес і дискомфорт.

"Коти відчувають себе в комфорті, коли їхній аромат оточує їх. Якщо ж ви намагаєтеся його приховати, це може спричинити стрес і тривогу," -- зазначає Вітале.

Також існує думка, що волога може вплинути на відчуття рівноваги у котів. Наприклад, вуса є важливим елементом, що допомагає котам орієнтуватися в навколишньому світі. Вони передають інформацію про оточення, що є критично важливим для їхнього сприйняття. Вірогідно, що волога може перешкоджати вусам у виявленні вібрацій та відчуттів, які необхідні для ефективної навігації.

Проте, якщо ваш вихованець обожнює купатися у ванні, не варто хвилюватися. Це схоже на людей: деякі насолоджуються плаванням, тоді як інші, безперечно, відчувають страх перед водою.

Нагадуємо, що коти є таємничими і самостійними істотами, які часто вражають своєю безстрашністю. Проте, навіть ці тварини мають свої побоювання, що можуть викликати у них стрес, паніку або навіть агресію. Це не лише миттєва реакція на подразники, а важливий захисний механізм, що сприяє їхньому виживанню в природному середовищі.