Чому Леся Українка вирушила всупереч бажанню матері: життя поетеси "за кулісами" її творчості.

Сьогодні, 25 лютого, ми відзначаємо день народження Лесі Українки — видатної поетеси та драматурга, завдяки якій в українську мову увійшли такі терміни, як "промінь" і "напровесні". Вона закріпила за собою місце в класичній світовій літературі, але сьогодні ми не будемо зосереджуватися на цьому. 5.ua вирішив розповісти про Ларису Косач, насамперед, як про особистість — складну та водночас надзвичайну. Деякі з наведених фактів вам, безсумнівно, знайомі, а інші можуть стати для вас новинкою.

Коли в родині з’явилася донька Лариса, яка згодом стала відомою поетесою Лесею Українкою, Олена Косач зіткнулася з проблемами зі здоров'ям, зокрема анемією, через що їй не вистачало молока для малятка. До цього додалася і післяпологова депресія. В результаті, вона вирушила на лікування до Європи і провела там близько півроку.

Петро Косач опинився в ситуації, коли йому потрібно було залишитися вдома з двома дітьми. Він змушений був оформити відпустку на роботі та самостійно забезпечувати Леся коров'ячим молоком, розведеним водою.

У своїх спогадах найменша сестра Лесі Українки, Ізидора, згадувала про домашнє навчання: "Коли Олена Пчілка займалася навчанням своїх дітей, чи то рідної, чи іноземної мови, вона завжди висувала високі вимоги. Проте за різноманітні дитячі капризи та провини не вдавалася до покарань".

Педагогічні погляди Пчілки можна назвати близькими за духом до реформи Нової української школи із пріоритетом відповідальності, а не примусу. Після такої домашньої підготовки брати та сестри Лариси легко продовжували навчання в гімназіях.

Леся Українка навчалася у приватних викладачів з грецької та латини, а її мати сприяла освоєнню французької та німецької мов.

Вона досконало володіла українською, російською, італійською, французькою, польською, англійською та німецькою мовами. Опанувала також латину і грецьку. При цьому казала, що французьку знає краще за російську. Чудово грала на фортепіано.

Дивно, але при всьому цьому мати Лесі не вважала дочку досить талановитою і розумною. Олена Петрівна була переконана, що тільки вона зможе правильно виховати і навчити свою дитину.

Родичі часто зверталися до них, вживаючи єдине слово для обох імен одночасно — "Мишелосіє". Мати дійсно любила своїх дітей і з особливою ніжністю ставилася до сина, проте іноді їй було складно впоратися з буремним temper Лариси.

У своєму листі до дядька Михайла Драгоманова вона зазначала: "Мене надихає те, що наші люди починають все більше звертати увагу на власну освіту, а не обмежуються лише державними знаннями...". У своїх листах Драгоманов ділиться з племінницею корисними рекомендаціями щодо створення підручника.

Проте він ставився до неї як до найкращого товариша. Навіть у ті останні миті, коли Мержинський страждав від хвороби, а Леся була поруч, вона так і не отримала від нього відповідних почуттів. Замість цього, перед лицем смерті, він попросив її дбати про іншу жінку, ту, яку насправді любив.

Їхні стосунки, які сьогодні можна було б охарактеризувати як цивільний шлюб, тривали приблизно п’ять років, поки у 1907 році Леся та Климент не вирішили обвінчатися. Мати Лесі, Олена Пчілка, відмовлялася підтримувати цей союз, тому обряд вінчання відбувся без присутності свідків та гостей.

Про власне весілля Леся Українка сповістила батьків листом. Подружжя навіть відмовилося від фінансової допомоги Косачів.

Не маючи статків, Климент поступово продавав усе своє невелике майно - від меблів до книжок - аби оплатити лікування дружини. Після смерті поетеси він прожив ще 40 років.

Про цю метаморфозу згадувала у своїх мемуарах молодша сестра Лесі Українки, Ізидора Косач-Борисова. На жаль, світлини з того періоду виконані в чорно-білій гамі, тому немає можливості підтвердити цю зміну візуально.

Влада остерігалася, що похорон може стати привідом для національного протесту, тому заборонила виступи на прощання, а правоохоронці перевіряли написи на вінках. Незважаючи на це, тисячі мешканців Києва прийшли, щоб провести поетесу в останню подорож.

Перед Байковим кладовищем шість жінок — близькі подруги письменниці та відомі українські діячки — взялися нести труну на своїх плечах. Попереду йшли акторки Наталія Дорошенко та Валерія Пахаревська, які були добрими приятельками Лесі Українки. Свідки церемонії згадують, що натовп ще тривалий час залишався біля могили поетеси, виражаючи свій протест проти заборони виступів.

Інформація з відкритих джерел

Ознайомтеся також: Чому "гадання" не має нічого спільного з магією: русизми, які заховалися, зробивши певні українські слова "неактуальними".