"Дивовижно збережені" черепні кістки неандертальця вразили науковців: що вони виявили.

Предки сучасних людей не мали адаптацій для обігріву повітря.

Цифровий аналіз прекрасно збережених носових кісток неандертальця спростував популярну теорію. Внутрішні кістки показали, що величезні носи цих родичів людей не були пристосовані для суворого клімату, повідомляє Live Science.

Череп, що належить "людині з Альтамури", є одним із найкраще збережених неандертальських скелетів. Його виявили у 1993 році під час дослідження печери Альтамури, розташованої на півдні Італії. Через те, що він покритий товстим шаром кальциту, відомим також як "печерний попкорн", альтамурську людину не витягували з її місця знаходження, щоб уникнути можливого ушкодження кісток. Вважається, що цей неандерталець помер у тому ж місці, де його знайшли, приблизно від 130 до 172 тисяч років тому.

У новому дослідженні вчені заявили про те, що носова порожнина альтамурської людини, яка "ідеально збереглася", унікальна у всьому палеонтологічному літописі. Ці кістки можуть дати важливу інформацію про те, чи були обличчя неандертальців адаптовані до холодного клімату.

"Загальна форма носової порожнини і носового отвору у неандертальців підпорядковується досить стійкій тенденції. Загалом, спочатку носова порожнина була великою, але під час еволюції ставала більшою, до того ж в останніх популяцій цього виду носові отвори були дуже великими", - заявив провідний автор дослідження Костантіно Бузі, палеоантрополог з Університету Перуджі.

Одна з теорій, що намагається пояснити значні розміри носів неандертальців, вказує на те, що у них були великі пазухи та вдосконалені дихальні шляхи, які сформувалися в процесі адаптації до холодного та сухого клімату. Можливо, така анатомія носа допомагала нагрівати та зволожувати повітря перед його потраплянням у легені.

Бузі та його команда змогли зафіксувати відеозображення внутрішньої структури носової порожнини черепа та вперше розробили тривимірні фотограмметричні моделі носових кісток альтамурської людини.

Виявилося, що носові структури неандертальців не є ексклюзивними і не відрізняються від тих, які мають сучасні люди. Незважаючи на те, що інші частини скелета неандертальця, ймовірно, адаптувалися до холодного клімату (його кінцівки були коротшими, а статура – більш масивною порівняно із сучасними людьми), форма його носа лишалася такою ж, як у сучасників.

Тодд Рей, палеоантрополог з Університету Сассекса, який не був залучений до дослідження, підкреслив, що в аналізованому зразку відсутні дві з трьох характерних ознак, притаманних неандертальцям. Він вважає, що це може свідчити про можливі варіації в межах цього виду.

Бузі не поділяє цю інтерпретацію, але в даний момент не має можливості перевірити її через брак інших зразків, які могли б зберегтися в такому ж хорошому стані.

Водночас, причина наявності великих носів у неандертальців може не мати жодного зв'язку з їхньою адаптацією до холодного клімату.

Раніше вчені знайшли найдавніші докази схрещування неандертальців з людьми.