Дехто рекомендує: "Не розкривайте свій вік!" Зіркова дієтологиня Оксана Скиталінська ділиться своїми думками про 60 років, гастрофашизм та секрети життя під час війни.

У свої шістдесят років вона активно стрибає на батуті, мріє про модні покази, має десять котів та чудове почуття гумору. Оксана Скиталінська, дієтологиня, є постійною експерткою в багатьох популярних телевізійних шоу, веде соціальні мережі з великою кількістю підписників та консультує клієнтів, серед яких багато відомих особистостей.

У бесіді з OBOZ.UA Оксана Скиталінська щиро поділилася своїми роздумами щодо віку, страхів і відновлення кар'єри після 45 років. Вона також підкреслила важливість простих речей, які не потребують значних витрат, та пояснила, чому смажена картопля не є проблемою.

Оксано, коли хтось цікавиться вашим віком, чи відчуваєте ви задоволення від того, що можете здивувати людину, яка не знає вашої точної вікової позначки?

- По-перше, я не вважаю себе якоюсь унікальною, навіть вважаю, що можна було б краще, якщо йдеться про зовнішність (сміється). Проте моя зовнішність принаймні натуральна. Хоча часом можна прочитати про мене щось на кшталт: "У неї просто дуже дорогий пластичний хірург". Ні, такого немає. Окрім усього іншого, після таких втручань потрібен час на відновлення, а з моїм шаленим графіком його знайти досить проблематично. Хоча, треба сказати, я позитивно ставлюся до сучасних методів омолодження.

Спокійно приймаю свій вік, бо ми живемо в час, коли це вже не те, чого варто соромитися. Так, у нас досі десь можна зустріти упереджене ставлення, дискримінацію або нерівне поводження через вік. Відмова в працевлаштуванні, стереотипи й таке інше. Але поступово ситуація змінюється. Окрім того, самі люди стали спокійніше ставитися до віку, бо зараз існує багато можливостей мати кращий вигляд, почуватися добре. У мене є об'єкт захоплення: дуже подобається акторка Джоан Колінз, їй 92 роки. Зайдіть на її Instagram і подивіться на цю жінку! Передусім неймовірне почуття гумору - це те, що рятує нас у цьому житті.

- І ще - чоловік значно молодшого віку.

- Так, майже на 30 років. І вона так гарно реагує, коли її запитують про різницю у віці. Коли вкотре поцікавилися, віджартувалася: "Ну вмре - так вмре". Ми не знаємо, як проходить кожен її день. Безумовно, щось їй болить, щось заважає жити. Але на люди виносить винятково неймовірний позитив. Вона збирає букети з квіточок, може випити келих вина, одягає розкішні капелюхи.

Обговорювати свій вік у сучасному світі стало абсолютно прийнятним. Дехто каже: "Не розповідайте, скільки вам років!" Але чому б і ні? Це ж приємно, коли в свої роки ти можеш стрибати, бігати і сміятися. Робити ті речі, які, на думку багатьох, більше властиві молодшим. Звісно, з віком відбуваються певні зміни: іноді можуть з'являтися болі. Пам'ятаєте жарт, коли вам за 40, і, прокинувшись, ви відчуваєте, що нічого не болить – чи не означає це, що ви померли? Так, іноді щось може дратувати. Але якщо ви активно займаєтеся спортом, то все буде в порядку. На мою думку, це найважливіше для здорового способу життя, навіть важливіше, ніж харчування. Причому фізична активність повинна бути різноманітною. І звісно, не варто забувати про збалансоване харчування. А ще важливо дивитися на світ з гумором. Адже що таке 60 років? Це всього лише цифра, порівняно з 80 або 90, чи не так?

Моє життєве кредо полягає в тому, що боятися нічого не варто, і завжди слід шукати нові можливості. Якщо у тебе є мрія, не відмовляйся від її здійснення. Наприклад, я зараз планую записатися на сучасні танці, відвідувати заняття два або навіть три рази на тиждень. Сучасні танці — це не лише шпагати та стрибки, а й енергійні рухи, які захоплюють. Ще одна моя мрія — вийти на подіум. Не для того, щоб вразити інших, а для власного задоволення. Адже ніколи не пізно почати щось нове. Коли я змінила свою кар'єру з хірургії на дієтологію, мені було 45 років. Я починала з нуля в абсолютно незнайомій мені сфері.

Чому виникла необхідність так суттєво змінити курс своєї діяльності?

- Хірургія - це, безумовно, цікаво. Але виникли певні обставини: в мене травмована спина, і з роками болі давали про себе знати, тому треба було щось думати. Гастроентерологія мене не особливо приваблювала, хоча це теж глибока й важлива наука. Але працювати терапевтом у поліклініці, навіть у приватному центрі, - якось не моє. Бракувало драйву, відчуття руху вперед. Дієтологія - це цікавіше. Коли я йшла в цю сферу, здавалося, що знаю чимало про правильне харчування. Але швидко зрозуміла: це величезне поле для ґрунтовного вивчення. Що таке амінокислоти, як вони працюють в організмі? Яка справжня роль вітамінів? Коли починаєш глибоко вивчати процеси, тебе вже не можна здурити якимось рекламними обіцянками. Знаєте, у стилі: "Ой, Петре, чого ти такий понурений?" - "Та сил зовсім нема". - "Випий оце - завтра літатимеш!". Не будеш літати, Петре. Бо спершу треба почати з простого: регулярної фізичної активності. Маленькими кроками - і тільки тоді, за потреби, можна додати вітаміни чи добавки.

Будь ласка, підкажіть мені: які звички сприяють покращенню зовнішнього вигляду та не потребують фінансових витрат? Часом доводиться чути: "Бажаю змін, але це надто дорого" - фітнес-клуби, органічні продукти, поради фахівців... І дійсно, це може бути витратно. Але, напевно, існують прості та доступні щоденні практики, які можуть допомогти стати здоровішими.

Розгляньмо початок дня — той момент, коли ми прокидаємося. Ми невід'ємна частина природи, і, подібно до всіх живих істот — квітів, дерев, рослин — ми потребуємо сонячного світла. Людина, яка проводить весь день у закритому приміщенні, не отримує навіть малу частину корисного впливу природного освітлення, яке має величезне значення для обміну речовин. Це може призвести до серйозних порушень у функціонуванні організму. Проте, як тільки ми виходимо на денне світло вранці, активуються складні біологічні процеси. Включається певна ділянка мозку, що відповідає за регуляцію циркадних ритмів, і наші органи починають працювати синхронно. Це забезпечує нам енергію на весь день — покращує ясність думок та ефективність роботи. Не дарма кажуть: "Ранок мудріший за вечір". Тож, перший крок до покращення самопочуття — це вийти на денне світло. І найприємніше, що це абсолютно безкоштовно.

Не обов'язково їхати в парк чи ліс, щоб насолодитися свіжим повітрям: достатньо вийти на балкон, у двір або навіть просто відкрити вікно та підставити обличчя сонячним променям. Колись, в епоху радянських часів, всюди можна було побачити плакати з написами типу: "Зарядку починай!" І завжди у дворі знаходився той ентузіаст, який у майці та домашніх шортах активно розмахував руками з гантелями під ритмічну музику. Це може здаватися кумедним сьогодні, але насправді було дуже ефективно. Тоді ще мікробіологи не публікували статей про біологічний годинник, але інтуїтивно всі розуміли: ранок — це найкращий час для підзарядки енергією. Світло, рух і свіже повітря — ось три прості елементи, які запускають наш внутрішній двигун.

Зробіть кілька розминок або вправ, витративши максимум 10-15 хвилин. Якщо у вас є можливість займатися довше - це чудово. Однак просто ходьби недостатньо; важливо включити відтискання, підтягування, махи ногами, присідання та вправи зі спиранням на руки. Ця діяльність не потребує спеціального обладнання або абонемента в спортзал - все можна виконувати вдома або на свіжому повітрі. Чому це так важливо? З роками (а іноді навіть раніше) ми починаємо втрачати м'язову масу, і якщо її не підтримувати, наслідки можуть бути помітними: слабкість, зниження витривалості та постійна втома. Чудовим і водночас доступним способом активізувати м'язи є стрибки на скакалці. Я рекомендую звернути увагу на Instagram-сторінку неймовірної жінки з Америки на ім'я Енні Джудіс. У своїй віці понад 80 років вона демонструє такі вражаючі трюки зі скакалкою, що це просто захоплює дух. Дивлячись на неї, я вирішила придбати невеликий батут, щоб полегшити навантаження на суглоби та насолодитися дитячою радістю від руху.

Наступним кроком є вживання склянки теплої води. Блогери висловлюють різні думки з цього приводу: одні вважають її майже чудодійним засобом, інші - обманом і маніпуляцією. Як завжди, істина десь посередині. Вода залишається просто водою, але коли ми п'ємо її натщесерце, вона швидко всмоктується в організм і потрапляє в кровотік. Це надзвичайно важливо, адже протягом ночі ми втрачаємо вологу через дихання, потовиділення та сечовипускання. У результаті, кров стає більш густою, а склянка води допомагає відновити її нормальну текучість. Додатково, це стимулює вироблення жовчі: жовчний міхур починає активніше наповнюватися, що покращує склад жовчі. Простими словами, це знижує ймовірність утворення каменів. Вода вранці запускає легкий природний процес "очищення" організму, роблячи це м'яко й без зовнішнього втручання. І, що важливо, це абсолютно безкоштовно.

Продовжимо розглядати ще один критично важливий аспект фізичної активності. Регулярні фізичні вправи допомагають зменшити рівень запальних процесів в організмі. З віком у нас спостерігається збільшення виробництва так званих запальних молекул. Особливо це стосується жирових відкладень в області живота. Мається на увазі не лише той "жир", який можна намацати, а й вісцеральний жир, який розташований навколо внутрішніх органів. Зовні він часто виглядає як виступаючий, твердий животик, схожий на "барабанчик". Це явище є особливо поширеним серед чоловіків, а також жінок після менопаузи. Чому це важливо? Клітини цього глибокого жиру виділяють різноманітні запальні речовини, які циркулюють у крові, проникають в органи та тканини, викликаючи так зване стерильне запалення — без участі бактерій чи вірусів, але з постійним тиском на імунну систему. І на цьому тлі можуть виникати різні проблеми в організмі. Ось тут і на допомогу приходить рух, навіть у помірних обсягах, виступаючи як природний протизапальний засіб.

Я завжди підтримую активний спосіб життя. Якщо спортзал знаходиться далеко, можна займатися вдома. В інтернеті є безліч безкоштовних відеоуроків, які підходять для різних рівнів підготовки та уподобань. Особисто я мешкаю в лісі, і кожна поїздка займає чимало часу, тому я обираю домашні тренування. Наш будинок розташований у кооперативі неподалік від Києва. Сусіди є, але вони трохи віддалені, тож ми частіше буваємо наодинці. Ми збудували кілька домівок – для себе та наших гостей. Практично кожні вихідні у нас хтось зупиняється. Я вважаю, що важливо підтримувати соціальні зв’язки. Дехто може подумати: "Ой, гості – це ж їх треба годувати, розмістити, витратитися..." – так, це правда. Але живе спілкування, емоції та відчуття близькості є настільки ж важливими для нашого благополуччя, як і здорове харчування. Крім того, це допомагає нам не відчувати самотності. А самотність, як свідчать дослідження, є одним із основних ризиків для здоров'я.

Дозвольте навести приклад. У світі існують так звані "блакитні зони" – це місця, де спостерігається найбільша кількість людей, які доживають до дуже похилого віку. Цей термін був введений дослідником і журналістом Деном Бюттнером. Лідером серед них є Окінава в Японії, за нею йдуть Сардинія в Італії, Нікоя в Коста-Риці, Ікарія в Греції, а також Лома-Лінда в Каліфорнії, США. Секрети довголіття цих людей прості: чисте повітря, активний спосіб життя, натуральні продукти харчування та міцні соціальні зв’язки. Вони оточені близькими людьми і не відчувають самотності. І ми також можемо досягти подібного.

Відверто визнаю: за своєю природою я інтроверт. Я не страждаю від соціофобії, однак мені дійсно легше працювати та зосереджуватися в тиші. Однак я свідомо намагаюся виходити зі своєї зони комфорту, адже розумію, що спілкування є важливим для душевного здоров’я. У мене є чудові друзі, і ми регулярно зустрічаємося. Деякі з них – публічні особистості, які ведуть себе дуже офіційно на людях. Але варто нам зібратися разом, як ми починаємо жартувати і навіть бешкетувати, немов діти. А якщо подивитися на європейських бабусь, то вони завжди виглядають весело, доглянуто, з яскравими прикрасами, і безтурботно сміються у кав'ярнях. Вони не відчувають самотності, адже є частиною соціуму. На жаль, наші літні люди часто залишаються наодинці, що призводить до хвороб і депресії. Про них кажуть: старі буркотливі, незадоволені всім. Але чому так? Бо відчувають себе самотніми. Тому я завжди наголошую: підтримуйте зв’язок з близькими та рідними. Звісно, бувають конфлікти та непорозуміння, але рідна кров завжди залишається рідною. Усі ми врешті-решт миримося. Я, наприклад, щодня спілкуюсь з донькою, мамою та сестрою.

З вашого оповідання ми отримали певні відомості про вашу родину. А що можна сказати про чоловіка? У публічному просторі немає жодних відомостей про нього.

- Я в другому шлюбі. Багато хто думає, що Скиталінська - це прізвище мого теперішнього чоловіка, але це не так. Це прізвище - першого. Другий - зовсім не любить публічності. Ми народилися в один день, але він молодший від мене. Не хочу казати на скільки, не думаю, що це потрібно афішувати. Разом ми вже 27 років.

Дочка Катерина досягла вражаючих успіхів у своїй кар'єрі. Колись вона прагнула якісної освіти і успішно завершила два факультети в Києво-Могилянській академії, а також отримала магістерський ступінь за кордоном. Пізніше вона стала експерткою в галузі міжнародної освіти та обійняла посаду регіональної директорки однієї з найвідоміших бізнес-шкіл світу. Проте, незважаючи на високу заробітну плату, вона зізналася, що рутина почала її пригнічувати. Нині Катерина займається розвитком наукових стартапів. Я завжди повторюю: "Поки ти молодий, слідуй своїм бажанням. Не бійся! Хочеш жити в Америці - ти це зробиш, прагнеш навчатися в Гарварді - це цілком реальне, мрієш відкрити власну справу - обов'язково відкриєш. Навіть політ у космос - це можливо!"

- У цьому контексті згадалася історія, яку розповідав телепродюсер Ігор Кондратюк в інтерв'ю нашому виданню. На якусь річницю програми "Караоке на Майдані" колеги подарували йому телескоп. Щовечора він разом із донькою спостерігав у нього зоряне небо - вони багато про це говорили, дивилися документальні фільми. А цьогоріч вона стала дипломованою фахівчинею з космічної інженерії у США.

Підтримка дітей у досягненні їхніх мрій є надзвичайно важливою. Але не менш важливо прищепити їм розуміння: особливої допомоги від інших чекати не варто. Якщо така допомога з’явиться, це буде приємним бонусом. Зазвичай, коли ми озираємося на своє життя, то розуміємо, що найбільше допомагали собі самі. Усе, що ви маєте сьогодні, є результатом рішень, які ви приймали в ключові моменти. Один крок за іншим. Тож не бійтеся! Сучасний світ пропонує можливості, які не дозволять вам опинитися в скрутному становищі. Це не ті часи! Відважтеся, експериментуйте, адже в цьому є справжня насолода.

Нещодавно я відзначила свій 60-річний ювілей. Можливо, деякі люди подумають: "Ось-ось і кінець" (сміється). А хто таке говорить? Поки в мене є руки й ноги, я буду насолоджуватися життям, стрибаючи і танцюючи. Сьогодні я трохи нездужаю, навіть розглядала можливість перенести наше інтерв'ю, але все ж зібралася. Так, злегка підвищена температура, але в мене є чудовий чоловік, який приносить мені воду та каву в ліжко – це дуже приємно. Отже, навіть хворіти можна з комфортом.

Цікаво дізнатися, що зазвичай опиняється на вашому столі щодня? Які інгредієнти ви вважаєте незамінними, а від яких категорично відмовляєтеся?

На першому місці у нашому раціоні знаходиться зелень. Її потрібно небагато: достатньо кількох гілочок різних видів – трохи однієї, трохи іншої. Часто зустрічається капуста – продукт з неймовірно низьким вмістом калорій, багатий на клітковину, який добре наповнює шлунок і забезпечує відчуття ситості. Вона смачна як у свіжому вигляді, так і після приготування – тушкована або варена. Хрумка та соковита, з невеликою приправою стає справжньою стравою. Капуста також має протизапальні властивості і сприяє омолодженню на клітинному рівні. Всі хрестоцвіті овочі – броколі, цвітна, білокачанна і червонокачанна капуста, брюссельська, савойська, ріпа, редис, редька, хрін, гірчиця, крес-салат, рукола – надзвичайно корисні для нашого організму. Вони активно підтримують функції печінки, а здорова печінка, в свою чергу, сприяє нормальному функціонуванню мозку. Наступними в списку йдуть ягоди, особливо ті, що мають яскравий, насичений колір. Лохина – популярна ягода, але більш корисною є лісова чорниця, яка має глибокий темний колір. Саме в таких ягодах міститься найбільше антоціанів, що благотворно впливають на зір, судини та нервову систему. Також варто додати до раціону кілька горішків і кисломолочний десерт з насінням льону.

Основне правило: прагніть уникати продуктів, які пройшли тривалу обробку. Якщо у вас немає часу готувати й ви вирішили купити готову їжу, обирайте котлети з якісного м'яса, але без панірування та заморожування. Мій чоловік іноді з гумором говорить: "Вимкни свій гастрофашизм — давай сьогодні посмажимо картоплю". Чому б і не? Один раз не зашкодить. Проте в цілому, краще обмежити вживання смаженого, адже воно є джерелом значної кількості запальних молекул.

- Як виспатися, коли щоночі над головами - сирени, вибухи, ракети й "шахеди"? Як у таких умовах хоч трохи зняти напруженість?

У сучасних умовах повноцінний відпочинок став справжньою розкішшю, але організму все ще необхідно відновлення. Спробуйте лягати спати раніше, наприклад, близько 22:00. Це дасть можливість пройти хоча б один повний цикл сну до півночі, адже саме після 12-ї години може початися активність дронів та ракет. Один цикл сну триває приблизно 90 хвилин, і протягом ночі бажано мати 5-6 таких циклів. Навіть один якісний цикл до перших вибухів стане внеском у ваше відновлення. Ще одне важливе правило — намагайтеся лягати спати приблизно в один і той самий час кожного дня. Це допоможе вашому біологічному годиннику залишатися в ритмі, навіть у хаотичних умовах.

Якщо у вас є можливість трохи відпочити вдень, не пропустіть її. Проте важливо, щоб цей відпочинок не тривав занадто довго – 10-15 хвилин буде цілком достатньо. Встановіть будильник, знайдіть затишне місце, закрийте очі та дайте можливість вашому мозку розслабитися. Навіть якщо вам здається, що ви не заснули, ви могли увійти в легку фазу сну, яка вже принесе певну користь. Такий короткочасний "мікросон" є дуже корисним. Головне – не перестаратися: якщо ви зануритеся в глибокий сон, прокинутися буде важче, і відчуття втоми лише посилиться. Легка фаза сну подарує вам необхідну енергію, а глибокий сон – це вже для ночі.

- Коли навколо стільки болю, втрат і невизначеності - що вас тримає? Що дає радість, сенс чи хоча б коротку мить спокою?

У мене є десять котів, і всі вони дуже відрізняються один від одного. Спочатку їх було дев'ять, але під час відпустки в Закарпатті я натрапив на ще одного - маленького смугастого кошеняти. Ми йшли вулицею, а він біг за нами, не відстаючи ані на крок. Коли ми зайшли в будинок, який орендували, я спитав жінку, що прибирала, чи не хоче вона його забрати. Вона відмовилася. Сусіди теж не виявили бажання. У мене завжди в машині є корм для бездомних тварин, і я вирішив його нагодувати. Він поїв і заснув у нас на ліжку. Що ж, не залишалося нічого іншого, як забрати його з собою. Ми проїхали тисячу кілометрів, і коли він побачив інших котів, спочатку виглядав незадоволеним, але з часом адаптувався до нової атмосфери.

Усе почалося з того, що ми спершу знайшли одного котика, а потім ще одного, в лісі. І так все закрутилося. У нас є Чубі (повне ім'я Чубака), а також чорні брат і сестра - Джунько та Нюнька. Крім них, є ще два брати - Люйко (в повному обсязі Луї) та Кузя. Не забули про Марусю, Михасіну (вона ж Циган, в залежності від обставин) і, звісно, Паралончика. Одна з наших кішок народила, потім - інша. Ми навіть не здогадувалися, що вони в положенні! Я вечорами не могла стримати сліз: "Що ж далі з усім цим буде?" Нам вдалося знайти добрі руки для частини котиків. Інакше їх кількість вже сягнула б двадцяти п'яти.

Окрема розповідь — це наша кішка Паня. Я врятувала її з притулку, де трапилася пожежа. Поїхала на Троєщину і забрала її. Її шкіра була в шрамах, а одне око — втрачено. Я лікувала її Пантенолом, звідси й ім'я Паня. Тепер вона настільки вгодована, що важко в це повірити. Її живіт торкається підлоги, але вона стрімко мчить по дому і двору, як ракета! З нами вона дуже ніжна, але з чужими — може показати характер. У мене стільки котів не тому, що я просто їх обожнюю, а тому, що кожен з них був приречений на важку долю. Хоча я не назву себе дуже релігійною людиною, я прагну допомагати тим, хто цього потребує. Я навіть обережно обходжу мурах у дворі, бо вони також живі, і мені їх шкода.

Коли тепло, всі мої коти - на терасі. Заходять у дім тільки поїсти. Окупували всі садові меблі - по два-три на кожному кріслі. А от узимку трохи складніше: всі переселяються в будинок. Розселяються по всій хаті: хтось на дивані, хтось - на стільчику, у коморі, хтось - у нашому ліжку. Але в хаті чисто - робот-пилосмок працює щодня. Вони дуже виховані: ніколи голосно не просять їсти. Просто підходять - усі десятеро - і мовчки дивляться на тебе. Я даю одному - всі терпляче чекають, і так - по черзі. У кожного своя миска, в чужу не лізуть. Поїли, пооблизувалися - і спати. Отак і тримаємося.

Досліджуйте на OBOZ.UA, яким життям живе та як виглядає найпривабливіша бабуся світу з України.