Відновлення свідомості: Як боротися з пропагандою в навчальних матеріалах загарбників? | UACRISIS.ORG

Шкільна програма з історії в Росії виступає важливим елементом формування політичної лояльності серед населення. Особливості російської псевдоісторичної пропаганди, що активно застосовується на тимчасово окупованих територіях України, та сприйняття історії як арени конфлікту стали предметом глибоких експертних обговорень. Тема "Історичний курс у школах як засіб ідеологічного впливу в Росії: виклики та наслідки для України" привертає увагу до цих складних питань.

Професор соціальної філософії, освіти та освітньої політики в Українському державному університеті імені Михайла Драгоманова, Сергій Терепищий, звернув увагу на дослідження історика Марка Ферро. Ферро, аналізуючи історичні події в Америці, Європі, Африці та інших регіонах, підкреслив маніпулятивний характер підходів до написання історії у підручниках по всьому світу. Він запропонував шукати справжні корені історії у власних родинних наративах, у сімейних альбомах та в нагородах, отриманих від дідусів і бабусь, адже справжня історія починається з історії кожної окремої родини.

"Ми існуємо в епоху, коли суспільство вже не може спиратися на традиційну архітектуру. Архітектори сьогодні живуть в умовах стабільності, плануючи на десятиліття вперед, де наявність чітких креслень і проектів до 2030-2040 років є нормою. Натомість, у нашому сучасному світі важливими є лише миті тут і зараз, а поняття майбутнього втрачає свою значущість. Планування часто обмежується тижнем, днем або навіть годиною. Час архітекторів, які зводять фізичні структури, відійшов у минуле. Зараз на передній план виходять "понтифіки", які прокладають мости через темряву нашого сьогодення. Це покоління понтифіків не є соціальною чи демографічною категорією, а скоріше невеликою групою людей, які усвідомлюють, що ера традиційних архітекторів, подібних до тих, що в Росії, завершилася. Російські архітектори продовжують планувати на довгі терміни, зводячи потужні стіни, часто базуючись на історичних наративів, випускаючи тиражовані підручники та контролюючи інформаційний простір. Але, повірте, вони програють, адже світ змінився. Наша задача полягає в тому, щоб працювати з сенсами, мисленням і медіаграмотністю, готуючи суспільство до деокупації свідомості. Підручники, звісно, ми перепишемо, але покоління, яке з'явилося після 2014 року, вже виросло в новій реальності. Це величезна педагогічна, філософська та медійна проблема — знайти способи для деокупації їхнього мислення. Я вважаю, що тут ключовою фігурою може бути саме Марк Ферро," - зазначив історик.

За словами Аліни Понипаляк, завідувачки кафедри теорії та історії держави і права Національної академії СБУ, необхідно позбутися ілюзій і усвідомити, що в сучасній Росії історія перетворилася не на наукову дисципліну, а на інструмент пропаганди.

"Символічно, що ми сьогодні зібралися тут в день, коли це стало фактично точкою біфоркації не тільки для історії України, як на мене, але і точкою біфоркації для всієї безпеки Європи, європейської безпеки. Адже Росія і те, що зробили в цей кремлівський диктатор, лише говорить про те, що історію вони сьогодні трактують інакше. Аналізуючи підручники від 6-го класу до 11-го, які розповсюджували на окупованій території, я дійшла до висновку, що найважливіше для Росії - побудувати концепцію і наратив спільного бачення минулого, яке полягає в безповоротності і непереможності, перше, російської армії, а по-друге, це те, що всі території, які входили до Російської імперії, до Совєтського Союзу, який беззаперечно є продовженням Російської імперії, є "ісконнорускими"", - пояснила Аліна Понипаляк.

Окупантські адміністрації створюють комплексну систему ідеологічного впливу на молодь. Таку думку висловив старший аналітик Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Максим Віхров.

На відміну від пенсіонерів, молодь розглядається ними, перш за все, як військовий та демографічний ресурс. Якщо проаналізувати всі події, що відбуваються, такі як виставки, концерти, різноманітні заходи та лекції, можна помітити, що приблизно 40% з них присвячені так званій Великій Вітчизняній війні, ще 40% так чи інакше пов'язані з темою "спеціальної військової операції", а решта 20% стосуються культурних та релігійних аспектів, тобто гуманітарних питань. І що ми спостерігаємо? Повний цикл ідеологічної обробки. Якщо дитина не зазнає впливу ідеології на уроках історії, є велика ймовірність, що вона може піддатися їй під час екскурсій або участі в парамілітарних організаціях. Це викликає серйозні проблеми, оскільки Росія намагається мілітаризувати українців, які опинилися під її контролем, - підкреслив експерт.

Головна редакторка сайту "Маріуполь 0629" Анна Мурликіна мала можливість порівняти два підручники для 11-го класу, написані без Мединського і з Мединським, і побачила дуже суттєві зміни саме у викладанні фактів. Навіть якщо факти, які викладаються в підручниках, залишаються такими самими, як і в попередні роки, більш старих версій підручників, то трактування цих фактів, воно фактично перестає бути академічним.

"Це всього лише програма, що нагадує стиль Кісєльова та Соловйова, фактично є дослівним перекладом деяких заяв диктатора Путіна про кордони Росії. Основний меседж, що щоденно доноситься в школах, не обмежується лише уроками історії, а охоплює всі предмети — від фізики до математики та мистецтва — полягає в тому, що України не існує," - зазначила журналістка.

Єгор Брайлян, доцент кафедри історії та археології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, вважає, що Україні слід активізувати зусилля на цьому напрямку. Для цього необхідні власні методологи, історики та розробки, які зможуть вплинути на систему освіти в школах України.

"Необхідність глибшого вивчення історії Росії стала нагальною темою, яка давно потребує уваги. Поставлено питання: навіщо нам займатися Росією? Згадав, як у 2016 році на історичному факультеті Київського університету імені Шевченка відбулася реорганізація — кафедру історії Росії об'єднали з кафедрою слов'янських студій, утворивши кафедру історії Центральної та Східної Європи. Сьогодні ми пожинаємо наслідки цього рішення. Я вважаю, що саме через таке дослідження ми зможемо здобути перемогу у цій війні, адже вона не лише про території, а про свідомість. Росія дивиться в минуле, тоді як ми намагаємося зосередитися на майбутньому, і гуманітарна політика повинна стати основою нашого дослідження", - зазначив він.

Модератор дискусії, керівник Групи аналізу гібридних загроз Українського кризового медіа-центру Володимир Солов'ян погодився з тим, що варто розвивати свій академічний напрямок дослідження Росії на рівні вищого навчальних закладів і аналітичних центрів, однак, в той же час важливо і уникнути ідеологізації цього напрямку.

Необхідність системного підходу до вивчення таких студій є надзвичайно важливою, і я вважаю, що в майбутньому це стане однією з найбільш перспективних сфер не тільки в освіті, а й у загальному контексті української гуманітаристики, а також у діяльності спецслужб і інших державних установ у галузі безпеки та міжнародних відносин. Має виникнути певна синергія між різними секторами української держави. Варто постійно аналізувати тенденції, які спостерігаються в Росії, адже там може тривалий час спостерігатися застій, а потім, як це вже траплялося в історії Росії, відбутися різкі зміни, до яких світ виявиться не готовим. Саме ця відсутність готовності з боку західних країн, зокрема Сполучених Штатів Америки, у 1991 році призвела до стратегічних помилок, які, в свою чергу, сприяли формуванню фашистського режиму в Кремлі, – підкреслив Володимир Солов'ян.