Директор НАДЦ висловився щодо скандалів, пов'язаних з допінгом серед українських спортсменів.

У якому спорті спостерігається найбільша кількість випадків порушення допінгових норм, а також скільки українських атлетів отримали дискваліфікацію у 2025 році, розкрив у інтерв'ю DW директор НАДЦ Сергій Попик.

За останні кілька днів низка українських атлетів була дискваліфікована через порушення антидопінгових норм. Серед них – відома легкоатлетка Марина Бех-Романчук, її колега Аліна Ярошина та молодий боксер Максим Зіневич. В Україні боротьба з допінгом у спорті контролюється Національним антидопінговим центром (НАДЦ). DW провела інтерв'ю з директором НАДЦ Сергієм Попиком, в якому обговорили проблеми, пов'язані з вживанням допінгу в Україні, та їхній вплив на репутацію українського спорту на міжнародній арені.

DW: Справа дискваліфікації Марини Бех-Романчук через вживання заборонених речовин викликала жваве обговорення серед спортивних експертів і шанувальників. Які у вас думки щодо цього інциденту?

Попик: Як директор Центру, я можу надати детальні коментарі щодо справ, які ми розслідуємо. Спортсмени поділяються на два рівні: міжнародний і національний. Для атлетів міжнародного рівня антидопінгову діяльність координує відповідна міжнародна федерація. Що стосується спортсменів національного рівня, які рідше беруть участь у міжнародних змаганнях, їх контроль здійснюється Національним антидопінговим центром. Це розмежування визначено відповідно до рівня участі атлетів у міжнародних змаганнях. Марина Бех-Романчук, яка активно виступає на міжнародній арені, перебуває під контролем Міжнародної федерації легкої атлетики. Вони повідомили нам, що вона включена до списків для тестування міжнародного рівня, і попросили не проводити тести на національному рівні, щоб уникнути тиску на спортсменку і зекономити ресурси тестувальної програми. Тому вся інформація, яку ми маємо, обмежується тим, що оприлюднюється. Аналогічна ситуація і з футболістом Михайлом Мудриком, контроль за яким здійснює Федерація футболу Великобританії.

Яким чином, на вашу думку, вдалося такій досвідченій спортсменці, як Бех-Романчук, опинитися в цій ситуації?

Ні ми, ні міжнародна федерація не проводять випадкове тестування спортсменів, які прибули на змагання. Зазвичай спортсмени повинні бути включені до так званих тестувальних груп, про що повідомляється офіційно, та щоквартально заповнювати спеціальну електронну форму – ADAMS. У цій формі необхідно вказати своє місцезнаходження, щоб у будь-який момент можна було провести тестування. Отже, для спортсменів зазвичай не є несподіванкою, що їх можуть протестувати. Проте, якщо атлет займає перше або друге місце на змаганнях, йому можуть провести тестування без попередження. Важливо підкреслити, що у разі виявлення забороненої речовини спортсмен автоматично несе відповідальність. Я не знаю жодного випадку, коли особа могла б довести свою невинуватість щодо допінгу. Єдине, що залишається – це наводити аргументи щодо причин появи цієї речовини.

Ви зазначили, що НАДЦ не проводить тестування спортсменів, які змагаються на міжнародному рівні. Це викликає інтерес у контексті допінгового скандалу 2021 року. Тоді Всесвітня антидопінгова агенція (WADA) опублікувала попередні дані розслідування, які свідчили про численні порушення з боку НАДЦ, зокрема про те, що організація заздалегідь інформувала спортсменів про допінг-проби. Чи вдалося з тих пір відновити репутацію організації?

Власне, саме тому в НАДЦ відбулося чимало змін, у тому числі і в керівництві. Нам потрібно було відновити імідж центру. Якби ми не виправили цю ситуацію, українські спортсмени виступали б без державного прапора і не змогли б організовувати міжнародні змагання на території України. Крім того, український міністр молоді та спорту вперше став членом виконавчого комітету WADA. Таким чином, можна стверджувати, що ми успішно вирішили проблему.

Чому ж спортсмени вдаються до вживання допінгу? Чи можуть їх спонукати до цього з метою досягнення кращих результатів?

Існують види спорту, в яких роль тренера є вкрай важливою. Тренер приймає молодого атлета і супроводжує його протягом всієї спортивної кар'єри, обіцяючи йому та його родині досягнення олімпійського успіху. Проте, на жаль, є й недобросовісні тренери, які прагнуть результату за будь-яку ціну. На нашому веб-сайті ви знайдете перелік спортсменів і тренерів, які були відсторонені. Серед них є один тренер з важкої атлетики, якого відсторонили пожиттєво за спробу підштовхнути неповнолітнього атлета до вживання допінгу. Існують випадки, коли спортсмени вживають очевидні заборонені препарати, що покращують функціонування м'язів, такі як стероїди. Однак є також заборонені речовини, які містяться в медикаментах, і спортсмени, на жаль, не завжди усвідомлюють, що в цих препаратах можуть бути небезпечні компоненти. Це може свідчити про колективну відповідальність оточення спортсмена. Тренер, лікар, масажист, керівник федерації, батьки та сам атлет мають знати правила і дотримуватися їх. Наприклад, під час хвороби спортсмену слід приймати лише ті ліки, які були схвалені лікарем, а лікар повинен призначати препарати після ретельної перевірки на наявність заборонених речовин.

Скільки всього існує заборонених субстанцій, і чи можуть спортсмени випадково їх вжити?

Їх існує безліч. Щорічно наприкінці жовтня Всесвітнє антидопінгове агентство оновлює свій список заборонених речовин. На нього потрапляють нові препарати, оскільки наука не стоїть на місці. Всі ці речовини поділяються на кілька категорій. Існують препарати, які на 100% вважаються допінгом, такі як стероїди. Також є ліки, які заборонені виключно в контексті спорту, наприклад, "Предуктал", що стимулює серцеву діяльність. Тому одним із наших основних завдань є роз’яснення важливості перевірки медикаментів.

Чи існує в Україні система освітніх програм для молодих спортсменів щодо ризиків допінгу, аби запобігати ненавмисному порушенню правил?

Ми підготували спеціалізовані матеріали для спортсменів, що стосуються процесу здачі крові та сечі, отримання дозволу на терапевтичне використання, а також заборонених препаратів. Цю інформацію ми розповсюджуємо на спортивних базах та передаємо федераціям. Проте, ми помітили, що спортсмени не виявляють великого бажання ознайомлюватися з цими матеріалами, тому провели опитування серед тренерів і спортсменів, щоб дізнатися, які теми їм цікаві і в якій формі вони б хотіли отримувати знання. В результаті ми залучили 15 видатних українських атлетів з різних видів спорту для створення серії навчальних відео, які активно поширюємо у соціальних мережах. Окрім цього, перед важливими змаганнями ми організовуємо навчання для спортсменів, які планують брати участь. Наприклад, ми отримали розширений список кандидатів від Міністерства молоді та спорту, які вирушать на Зимові олімпійські ігри в Італії, що відбудуться в лютому 2026 року. Для цих атлетів ми готуємо як онлайн, так і офлайн навчальні заходи, після яких будуть проведені тести на знання матеріалу. Також ми займаємося систематичним навчанням лікарів всіх штатних збірних з антидопінгових процедур. Справжній професіонал у медицині — це 90% ймовірності, що спортсмен не зіштовхнеться з проблемами, пов'язаними з допінгом. Решту 10% ми залишаємо на самого спортсмена, оскільки він може випадково вжити заборонені речовини.

Які заходи вживають спортивні федерації для зменшення кількості дискваліфікацій, пов'язаних із вживанням допінгу?

В Україні, як і в багатьох країнах світу, всі національні спортивні федерації зобов’язані дотримуватися антидопінгових стандартів, щоб мати можливість брати участь у міжнародних змаганнях. З початку 2023 року ми почали укладати меморандуми про співпрацю з національними федераціями, в яких детально описано, яким чином ми можемо підтримати їх у забезпеченні чистоти спорту. На сьогоднішній день мені не відомі випадки, коли федерації навмисно підштовхують спортсменів або тренерів до вживання допінгу. Більшість федерацій, які співпрацюють з нами, активно працюють над очищенням своїх програм. Результати цієї діяльності показують, що відповідальність за запобігання допінгу лежить не лише на Національному антидопінговому центрі, але й на державі в цілому. У зв'язку з цим, минулого року Кабінет Міністрів України ухвалив рішення, згідно з яким національні федерації повинні розробити власні антидопінгові програми, що включатимуть заходи для боротьби з цим явищем. Федерація має знати своїх спортсменів, забезпечити їм належну освіту, спланувати підготовку та здійснювати контроль.

Якою є реальна ефективність усіх цих ініціатив у боротьбі з допінгом?

У порівнянні з минулими роками спостерігається зниження кількості порушень, при цьому зросла обізнаність серед спортсменів щодо правил. Наприклад, на Олімпійських іграх у Парижі 2024 року наша команда не отримала жодної позитивної проби на вживання допінгу. Загалом, вважається успішним, коли рівень порушень антидопінгових норм в країні становить менше 1,5% від загальної кількості взятих проб. У 2024 році цей показник знизився на 0,6 процентного пункту в порівнянні з попереднім роком і досягнув 0,9%.

Скільки українських спортсменів було дискваліфіковано через допінг за останній рік?

У 2024 році Національне агентство з питань допінгу (НАДЦ) наклало дискваліфікацію на 27 спортсменів. Серед них 21 був покараний за вживання заборонених препаратів, а шестеро - за неналежну поведінку. Варто зазначити, що уникнення тестування або ненадання інформації про своє місцезнаходження також розглядається як порушення. Загалом було проведено 2500 тестувань. Протягом семи місяців цього року в Україні було відсторонено 17 атлетів: десять з них через виявлення заборонених речовин, а семеро - через порушення дисципліни.

У яких спортивних дисциплінах найчастіше фіксуються випадки порушення антидопінгових норм?

Легка атлетика і бодібілдінг займають провідні позиції. На другому плані перебувають біатлон і боротьба. Це ті дисципліни, де важливими є швидкість та сила. Наприклад, у стрибках у воду ці якості не є визначальними. У цьому спорті випадки порушень трапляються значно рідше.

А як резонансні випадки із порушенням допінгових правил впливають на імідж України? Це не стимулює міжнародні органи контролю більш прискіпливо дивитися на українських спортсменів?

Кожен позитивний тест у спорті стає значною подією, що впливає на репутацію не лише спортсмена, але й спортивної федерації. Такі ситуації завжди привертають увагу громадськості. Існує ряд країн, де фіксується найбільша кількість випадків вживання допінгу, особливо у легкій та важкій атлетиці. Саме тому атлети з цих країн підлягають трьом тестуванням перед участю в Олімпійських іграх. Наприклад, українські легкоатлети мали пройти три тести у міжсезоння, в той час як їхні американські колеги не мали таких жорстких вимог. Отже, чим більше випадків порушення антидопінгових норм на міжнародному та національному рівнях, тим більша увага і контроль з боку органів, що регулюють даний вид спорту.