До 212-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка: добірка найвідоміших поезій для малечі та дорослих - Радіо Максимум.

Поезія Тараса Шевченка є невичерпним джерелом мудрості, сили та віри в незалежність нашої Батьківщини. Незважаючи на те, що його вірші були створені більше ста років тому, їхня значущість залишається живою й сьогодні.

До 212 дня народження видатного українського письменника Тараса Шевченка Радіо Максимум зібрало підбірку найкращих його віршів. Цитати з цих творів ви точно чули та бачили в інтернеті.

До слова Що ви не знали про Тараса Шевченка: маловідомі факти з життя Кобзаря до 9 березня

У своїх поезіях Шевченко прославляв не тільки любов до рідної землі, але й красу природи, сімейні цінності, материнське тепло, дружні зв'язки, палку любов та відданість.

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть.

Плугатарі з плугами вирушають в дорогу,

Співають, ідучи, дівчата,

А мати чекає на вечерю.

Сім'я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає.

Дочка ужин на стол ставит.

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає.

Мати залишила на вулиці біля дому.

Маленьких діточок своїх,

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тілько дівчата

Та соловейко не затих.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to assist you.

Встала весна, чорну землю

Разбудила спящую,

Прикрасила її весняними квітами.

Затягла барвінком,

І на лузі співає жайворонок.

Соловей у лісі

Землю, обработанную весной,

Вранці зустрічають.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to assist you.

Ой маю, маю я оченята,

Нікого, матінко, та оглядати,

Нікого, серденько, та оглядати!

Ой, у мене є, є і ручки мої...

Нікого, мамо, та й обіймати,

Нікого, любе серце, щоб обіймати!

Ой, маю, маю і ніжки свої,

Ані з ким, люба матусю, потанцювати,

Та ні з ким, серденько, потанцювати!

Раз укриє тебе рясно

Зеленым покрывалом -

Навіть сам себе дивує.

На свою лісову галявину...

Надивившись на доненьку

Любу, молодую,

Возьме її та й огорне

В ризу золотую

Мені виповнилося тринадцять років.

Ягнята паслись на лугах неподалёку от деревни.

Чи то так сонечко сіяло,

Чи дійсно я чогось прагнув -

Мені стало так приємно, так радісно.

Неначе в Бога...

Уже закликали до участі,

А я сиджу серед бур'янів.

Звертаюся до Бога, і не маю уявлення,

Чого маленькому мені

Тоді так щиро зверталося до молитви,

Чого так весело було.

Господнє небо і село,

Ягня, здавалося, було в чудовому настрої.

І сонце л gently пестило, але не пекло.

Але сонячне тепло не тривало довго,

Недовго тривала молитва;

Пекло, стало червоним.

І рай загорівся.

Мов прокинувся, - дивлюся:

Село почорніло,

Боже небо голубеє -

І воно втратило свій колір.

Я взглянул на ягнят –

Не мої ягнята;

Повернувшись до будинку, я...

Нема в мене хати.

Не дав мені Бог нічого!

І потекли сльози...

Сльози, що важко котяться... А молода жінка,

При самій дорозі,

Недалеко коло мене

Плоскінь вибірала,

Вона також почула, як я ридаю:

Прийшла, привітала,

Витирала мої сльози,

І поцілувала...

Ніби проміння сонця засяяло,

Наче все в цьому світі змінилося.

Мої: поля, діброви, фруктові насадження...

І ми, жартуючи, погнали

Чужі ягнята до води.

Сонце опускається, а гори стають темними.

Пташка замовкає, поле стає безмовним,

Люди щасливі, адже матимуть можливість відпочити.

Я спостерігаю... і душею летю.

У таємничий сад на Україні.

Лину я, лину, роздуми веду,

І немов би серце знаходить спокій.

Темніє рівнина, і ліс, і вершини,

На блакитному небі з'являється зірка.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to assist you.

На Великдень, на соломі

Против сонця, діти

Грались собі крашанками

І почали вихвалятися.

Обновами. Тому к святкам

Замість лиштви пошили.

Сорочку. А для неї стрічку,

Тій стрічку купили.

Кому шапочку смушеву,

Чобітки шкапові,

Кому свитку. Одна тільки

Залишатися без новин.

Сиріточка, рученята

Приховавши в манжетах.

Моя мама придбала це для мене.

- Мій тато зробив це для мене.

- А у мене є хрещена мама.

Вишивала листя.

-- А я в попа обідала, -

Сирітка промовила.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to assist you.

Досі приходять віщі сни: під схилом гори.

Між вербами та поверхнею води.

Сніжно-біла хатинка. Вона стоїть.

Неначе й досі сивий дід

Навколо маленького будиночка весело грає.

Прекрасне та завите.

Своє крихітне онучатко.

Досі бачиться в снах, як я вийшла з дому.

Веселая, сміючись, мати,

Цілує діда і дитя

Навіть тричі радісно цілує.

Бере на руки і годує.

І спать несе. А дід сидить

І посміхається, і тихо.

Просунути утаємничено: - А де ж воно, те нещастя?

Печалі тії, вороги?

І нищечком старий читає,

Перехрестившись, Отче наш.

Крізь верби сонечко сіяє

І тихо згасає. Сонячний день закінчує свій шлях.

І все затихло. Сивий увійшов до хати.

І він вирушив на відпочинок.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to assist you.

Ти не хитрувала зі мною;

Ти є не лише другом, але й братом та сестрою.

Сіромаха залишився; ти забрала.

Візьми мене, малого, за руку.

І хлопця до школи проводила.

До пьяного дяка в науку.

"Учися, серденько: колись

"З нас виростуть люди," - мовила ти.

А я й послухав, і навчився.

Я навчився. А ти сказала неправду!

Які з нас люди?.. Та дарма!

Ми не приховували від тебе правду.

Ми просто йшли, - у нас нема

Зерна неправди за собою...

Ходімо ж, доленько моя,

Мій бідний, щирий приятелю!

Ходімо дальше: дальше слава,

А слава - заповідь моя

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to assist you.

Вітер веде бесіду з лісом,

Шепоче з очеретом,

Пливе човен по Дунаю

Одинокий за рікою.

Пливе човен, повен води,

Ніхто не спиняє,

Кому спинить - рибалоньки

На світі немає.

Човен вирушив у синю безодню моря,

А воно заграло, -

Загралися пагорби, мов хвилі -

І скіпок не стало.

Короткий маршрут - на зразок човнів.

До синього моря -

Сиротині на чужину,

А ось і до біди.

Пограються добрі люди,

Як морозні вітри!

Потім собі подивляться,

Як сирота плаче;

Після цього поцікався, де знаходиться сирота, -

Не чув і не спостерігав.

Тече вода з-під клена.

Яром на долину.

Пишається над водою

Рубінова калина.

Хизується калинка,

Явор стає молодшим,

А навколо них верболози.

І виноградники вкриваються зеленню.

Тече річка з-за лісу.

Та попід горою.

Качатка весело плескаються в водичці.

Среди осоки.

А каченя виринає.

З качуром за ними,

Піймати ряску, веде бесіду.

Зі своїми малюками.

Вода струится у границ населенного пункта.

Вода ставом стала.

Прибула дівчина за водою.

Заграло, запалало.

Вийшли з хати батько й мати

Прогулятися в парку.

Порадитись, кого б то їм

Як звати вашого зятя?

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to assist you.

На панщині збирала пшеницю.

Виснажена; не відпочивати.

Пішла в снопи, - пошкандибала

Івана сина годувать.

Воно, обгорнуте в таємницю, викрикувало.

В тенистом уголке рядом со снопом.

Приготовила, обеспечила питанием,

Прокинулась, а все мов у сні,

Над сином сидя, задрімала.

Їй сняться мрії про сина Івана.

І непривабливий, і заможний,

Уже обручений, одружений,

На свободі видно, адже і сам...

Тепер це не вільне життя, а справжня свобода.

І на своєму радісному лузі

Двоє разом жнуть пшеницю,

А малеча вже їжу приносить...

І вона усміхнулася, моя дорога.

Прокинулась - нема нічого!..

Она взглянула на Йвася и взяла его.

Його ніжно обгорнула.

І копу дожинать пішла,

Поки ще не чутно ланового.

Сонце заходить, гори чорніють,

Пташка замовкає, поле стає безмовним,

Люди щасливі, адже матимуть можливість відпочити.

А я дивлюся... І серцем лину

У затіненому садочку на теренах України.

Лину я, лину, роздуми веду,

І немов би серце знаходить спокій.

Чорніє поле, і гай, і гори.

На блакитному небі з'являється зірка.

Ой зореї зоре! - і сльози кануть.

Чи ти вже відвідала Україну?

Чи твої карі очі на мене дивляться?

На блакитному небі? Чи залишаються в пам'яті?

Коли забуваєш, хоч на мить відпочинь.

Про мою маленьку історію, щоб ніхто й не здогадався.

Мене не турбує, чи стану я...

Я жить в Україні, чи ні.

Чи хтось нагадає, чи залишить це в минулому?

Мене в снігу десь далеко.

Однаковісінько мені.

В ув'язненні виростав серед незнайомців,

Я, не оплаканий близькими,

В неволі, плачучи, умру,

І все, що маю, візьму з собою.

Не залишу жодного сліду.

На нашій славній Україні,

На чужій, а не на власній землі.

I не пом'яне батько з сином,

Не скаже синові: - Молись.

Молися, сину: за Вкраїну

Його колись катували.

Мені однаково, чи буде

Той хлопець буде молитися чи ні...

Мені не байдуже,

Як Україну руйнують злі душі

Засинати, хитрі, і в полум'ї.

Її, обкрадену, пробуджують...

О, мені зовсім не все одно.

Думи мої, думи мої,

Як же мені важко з вами!

Нащо стали на папері

Сумними рядами?..

Чому ж вас вітер не розвіяв?

В степу, як пилину?

Чом вас лихо не приспало,

Як виховати свою дитину?

Завдяки карим очам,

За чорнії брови

Серце билося, наповнене сміхом,

Мова лилася рікою.

Лило, як майстерно.

У глибокій темряві ночі,

Під вишневим садом, вкритим зеленню,

Заради ніжності дівочих обіймів…

За степи та за могили,

Що в Україні,

Серце тремтіло, не бажаючи.

Співати за межами рідної землі...

Не прагнув опинитися в засніженому лісі,

Козацьке товариство

З булавами, з бунчугами

Збирати для отримання поради.

Нехай душі козаків живуть вічно.

В Украйні витають -

Там просторно и радостно.

Од краю до краю...

Як та воля, що минулась,

Дніпро величний — це безкрає море.

Став і став, гремлять водоспади,

І могили - це величні висоти, -

Там появилась на свет, там же и танцевала.

Козацька свобода

Там шляхетством, кочівниками.

Провела засідання на полі,

Засівала трупом поле,

Поки не встигло охолонути...

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to assist you.

Як можна не захоплюватися зимою з її сніжно-синім покривом?

В Україні, що є моєю,

Сад старого в обіймах пухнастого морозу,

Сіреньких, радісних закрученостей?

Як можна не захоплюватися весною, що сповнена звуків та барв?

Меду пахучих суцвіть,

Як можна не захоплюватися інтелектуальними машинами?

Праці, що дух веселить?

Як можна не захоплюватися цілющою силою втоми?

Після гарячої гри,

На крик птаха над глибоким лісом,

Співи з рідного краю, що лунають з-за гір?

Як не любити любов'ю наснажених,

Книги, наповнені глибиною знань,

Шляхи незнані, сміливість, що ще не оцінена.

А нові обрії?

Як не любити людини, що з атому

Креше величествени муње,

Як не любить по змаганні завзятому

Дружнього стиску руки?

Як можна не захоплюватися часом, коли ночі...

У радості тріпоче соловей.

Як можна не захоплюватися красою дівочих брів?

Блакитне мерехтіння погляду?

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to assist you.

Гуде та стогне широкий Дніпро.

Грозовий вітер виттяє,

Додолу верби гне високі,

Хвилі здіймаються над горами.

І блідий місяць у той час

З хмари час від часу просвічувало, -

Неначе човен в синім морю,

То виникав, то занурювався.

Ще треті півні не співали,

Ніхто не розмовляв ні в одному куточку.

Сичі в лісі обмінювались своїми звуками,

Та ясень раз-у-раз скрипів.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to assist you.

"У нашому раю на цій землі"

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Яка ж та молода мати!

З маленьким своєю дитиною.

Іноді, коли я зазираю,

Вражаюсь чудом, і сумую.

Постигнуть суть души; станет грустно.

Мені її, і зажурюся,

І схилю голову перед нею,

Наче перед священним образом.

Святої Матері тієї,

Які дари приніс наш Бог у цей світ…

Тепер їй любо, любо жити.

Вона піднімається вночі,

І оберігає своє добро,

І чекає на той світ,

Щоб знов на його надивитись,

Поговорити на цю тему. - Це належить мені!

Моє! - І дивиться на його,

І звертається до Бога з молитвою за нього.

Виходить на вулицю прогулятися.

Гордіше самої цариці.

Щоб людям, бачте, показать

Своє добро. - А подивіться!

Моя найулюбленіша серед усіх!

9 березня - це день, коли світ святкує народження видатного сина українського народу, Тараса Шевченка. З цієї особливої події Радіо МАКСИМУМ підготувало для вас добірку пронизливих цитат цього геніального письменника, присвячених Україні.