Дослідження, в якому взяли участь більше 45 тисяч осіб, показало, що аутизм не є однорідним розладом, а складається з кількох різних форм.

Останні дані з міжнародного дослідження вказують на те, що особи з аутизмом, у яких діагноз ставлять у підлітковому або молодшому віці, зазвичай проявляють іншу форму цього розладу порівняно з тими, кому його виявляють у ранньому дитинстві.

"Ми з'ясували, що в середньому особи, у яких діагностують аутизм у ранньому або пізньому віці, демонструють різні шляхи розвитку та навіть відрізняються за своїми генетичними характеристиками", – зазначила перша авторка дослідження, аспірантка кафедри психіатрії Кембриджського університету Сіньхе Чжан.

Група науковців провела дослідження, вивчаючи обширні бази даних з США, Великої Британії, Європи та Австралії. В їхньому аналізі було використано генетичні дані понад 45 тисяч осіб.

З'ясувалося, що:

Діти, яким аутизм був виявлений до досягнення шестирічного віку, зазвичай стикалися з помітними поведінковими труднощами в молодшому віці, які згодом стали більш стабільними.

Особи, у яких діагноз було встановлено після десятирічного віку, частіше відзначали загострення поведінкових проявів, що згодом призводило до підвищеного ризику виникнення психічних розладів, таких як депресія чи посттравматичний стресовий розлад.

Окрім цього, у осіб з пізніми діагнозами частіше виявляли генетичні профілі, що частково перегукуються з тими, які спостерігаються при СДУГ (синдром дефіциту уваги з гіперактивністю). Це може допомогти зрозуміти, чому іноді важко точно відрізнити ці два стани.

"Це ще раз показує, наскільки складний аутизм і яку велику роль відіграє генетика -- не лише в діагнозі, а й у тому, як саме проявляється стан", -- сказала Алісія Галладей, наукова директорка Autism Science Foundation, яка не брала участі в дослідженні.

Дослідження, проведені раніше, показали, що у дітей з аутизмом спостерігається різна щільність нейронів у певних областях мозку. У деяких зонах цей показник виявляється вищим, тоді як в інших – нижчим, порівняно з дітьми, які не мають цього діагнозу.

Свіжі дослідження підтверджують, що різні генетичні комбінації впливають на час і спосіб прояву аутизму. Не існує чітких категорій "типів" аутизму; натомість, ми спостерігаємо різноманітні поєднання симптомів, труднощів та здібностей.

“Генетичні чинники можуть впливати на те, які саме характеристики аутизму проявляться і в який момент,” — підкреслив дослідник нейророзвитку з Кембриджа Варун Варрієр.

Науковці акцентують увагу на тому, що час, необхідний для постановки діагнозу, значною мірою визначається соціальними чинниками: можливостями доступу до медичних послуг, культурними особливостями, статевими відмінностями, етнічною приналежністю та вмінням "приховувати" ознаки хвороби.

"Вік, коли ставлять діагноз аутизму, є досить складним аспектом, який варіюється в залежності від країни та з часом зазнає змін," -- зазначає команда.

Вчені наголошують, що ці відмінності не повинні використовуватись для оцінювання здібностей людини. Проте краще розуміння різних типів аутизму допоможе адаптувати підтримку до потреб конкретної людини.

"Якщо ми краще зрозуміємо, як проявляється аутизм не лише в ранньому дитинстві, а й пізніше, зможемо ефективніше виявляти, діагностувати та підтримувати людей різного віку", -- додав Варрієр.