Фізики заперечують теорію, що стосується загрозливого впливу парникових газів.

Американські вчені Річард Ліндзен та Вільям Хаппер опублікували дослідження, яке доводить, що збільшення концентрації парникових газів не спричинить катастрофічного потепління

Американські фізики Річард Ліндзен і Вільям Хаппер опублікували наукову статтю, яка ставить під сумнів загальноприйняті погляди на вплив парникових газів на клімат Землі. У роботі під назвою "Фізика показує, що зростання парникових газів не може викликати небезпечне потепління, екстремальні погодні явища чи будь-які негативні наслідки" дослідники застосовують наукові методи для підтвердження своїх висновків.

Науковці підкреслюють дві основні характеристики вуглекислого газу: його роль у виробництві їжі та кисню, а також його функцію як парникового газу. В їхніх розрахунках зазначається, що якщо концентрація вуглекислого газу зросте з нинішніх приблизно 420 частин на мільйон до 840 частин на мільйон, це може призвести до збільшення обсягу їжі, доступної для людства, приблизно на 40 відсотків, при цьому вплив на температуру буде незначним.

Ліндзен і Хаппер висловлюють заперечення проти концепції "Нульових викидів", яка передбачає досягнення нульового рівня викидів парникових газів та відмову від використання викопного пального до 2050 року з метою уникнення катастрофічних наслідків глобального потепління. Дослідники вважають, що ця концепція ґрунтується на помилкових наукових засадах.

У своєму дослідженні автори зазначають, що адміністрація Байдена прийняла понад 100 правил та надала величезні субсидії для альтернатив викопному паливу, базуючись на теорії "Нульових викидів". Висновок Агентства з охорони навколишнього середовища про небезпеку стверджує, що "підвищені концентрації парникових газів в атмосфері можуть обґрунтовано розглядатися як загроза громадському здоров'ю та добробуту нинішнього та майбутніх поколінь".

Науковці в області фізики стверджують, що державні нормативи, публікації і дослідження, які підтверджують висновки про загрози та інші аспекти теорії "Нульових викидів", не беруть до уваги надійні наукові дані. Зокрема, не враховується інформація про те, що вуглекислий газ, парникові гази та використання викопного пального не призведуть до катастрофічного глобального потепління чи екстремальних погодних явищ.

Вчені також застерігають про можливі катастрофічні наслідки, які можуть виникнути внаслідок досягнення нульового рівня викидів вуглекислого газу та інших парникових газів. Вони підкреслюють, що азотні добрива, вироблені з викопного пального, в даний час забезпечують життєдіяльність близько половини населення планети. Без використання таких неорганічних добрив, отриманих з викопних ресурсів, світ не зможе задовольнити продовольчі потреби для 8,5-10 мільярдів людей.

Як приклад катастрофічних наслідків відмови від викопного палива, вчені наводять досвід Шрі-Ланки. Уряд цієї країни заборонив використання азотних добрив та пестицидів, отриманих з викопного палива, що призвело до катастрофічних наслідків для продовольчого забезпечення. Якщо подібні рішення будуть прийняті щодо відмови від викопного палива та азотних добрив у світовому масштабі, це створить кризу голоду в усьому світі.

Ліндзен і Хаппер підкреслюють, що наукові знання формуються в результаті використання наукового методу, а не залежно від урядових позицій, загального консенсусу, думок 97% дослідників, рецензування, неефективних моделей або вибіркових, сфальсифікованих чи пропущених суперечливих даних.

У своїх висновках вчені стверджують, що поширена думка про те, що вуглекислий газ є основним рушієм зміни клімату, та твердження Агентства з охорони навколишнього середовища про те, що підвищені концентрації парникових газів можуть становити загрозу громадському здоров'ю та добробуту, є науково хибними.

Дослідники висловлюють критику щодо П'ятої національної оцінки клімату США, охарактеризувавши її як "глибоко недосконалу науку" з кількох причин. По-перше, вона ігнорує дані, що суперечать її висновкам стосовно екстремальних погодних явищ. По-друге, оцінка спирається на моделі, які виявляються неефективними. Також вона базується на висновках Міжурядової групи з питань зміни клімату, які радше є урядовими позиціями, а не науковими фактами. Крім того, в документі не враховані суттєві соціальні вигоди від вуглекислого газу та викопного пального, а також ігнорується загрозлива перспектива, пов'язана зі зменшенням використання викопного пального та викидів вуглекислого газу до "нульових" значень.

Автори пропонують президенту видати виконавчий наказ, що зобов'язуватиме всі урядові агенції, які працюють з науковими даними, спиратися лише на знання, отримані внаслідок наукового методу, і уникати використання ненаукових доказів та джерел у своїй діяльності.

Дослідження також торкається питання інерції в електричній мережі. Вітрові турбіни, незважаючи на свою масу, не можуть синхронізуватися з мережею через часті коливання швидкості вітру. Для компенсації цих коливань генерований струм перетворюється на постійний, а потім за допомогою інверторів -- на змінний струм. Однак інвертори не мають важкої масової інерції вітрових турбін і є пасивними, передаючи енергію в мережу лише тоді, коли потужність відповідає вимогам мережі.

Експерти попереджають, що відсутність інерції у вітровій генерації є "ахіллесовою п'ятою" відновлюваних джерел енергії. Стабільність мережі в кінцевому підсумку має забезпечуватися традиційною генерацією, і саме тому відновлювані джерела енергії самі по собі ніколи не зможуть забезпечити стабільність мережі.