Голлівуд вводить нас в оману щодо поясів астероїдів: якими насправді є труднощі при їхньому перетині.

У фантастичних кінокартинах часто можна зустріти спотворене уявлення про астероїдні пояси, які здаються переповненими безліччю космічних об'єктів.

У різних голлівудських фантастичних фільмах можна побачити, як герої на космічному кораблі пролітають через пояс астероїдів або в нашій Сонячній системі, або в іншій зоряній системі. При цьому те, що показують у фільмах, не має відношення до реальності, пише Science Focus.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

У фільмі 1980 року "Зоряні війни: Імперія завдає удару у відповідь" Хан Соло і його друзі намагаються втекти від імперських сил, які їх переслідують, пролітаючи на космічному кораблі через астероїдне поле. Дроїд C-3PO зауважує: "Шанси на успішне проходження астероїдного поля становлять приблизно 3720 до 1".

Зображення показують безладне і густе поле астероїдів, яке складається з каменів, що крутяться і рухаються в космічному просторі, розташованих дуже близько один до одного. Така обстановка неодноразово ставала сюжетом для багатьох науково-фантастичних стрічок.

Проте справжня картина виглядає зовсім інакше, особливо коли мова йде про пояс астероїдів у нашій Сонячній системі. Ця область простягається між орбітами Марса та Юпітера, і містить близько мільйона космічних об'єктів різних розмірів, що виникли внаслідок процесу формування планет. Існує навіть гіпотеза, що ці астероїди є залишками зруйнованої планети, яка існувала мільярди років тому.

Виходячи з інформації про об'єм поясу астероїдів та оцінок кількості й розмірів космічних тіл, астрономи стверджують, що середня відстань між астероїдами складає приблизно 1 мільйон кілометрів. Це означає, що простори між астероїдами є достатньо великими, щоб забезпечити безпечний рух між ними.

На даний момент існує кілька космічних зондів, які вже здійснили подібні місії. Першим з них став космічний апарат NASA "Піонер-10", що в 1972 році успішно перетнув головний пояс астероїдів нашої Сонячної системи, який простягається на приблизно 225 мільйонів кілометрів, за сім місяців.

Незважаючи на те, що у той момент фахівці, які займалися місією, не мали точних даних про щільність головного пояса астероїдів, їхні припущення підтвердилися, і зонд успішно пролетів крізь цей регіон без ушкоджень.

З моменту, коли через головний пояс астероїдів пролетіли вісім космічних апаратів: "Піонер-11", "Вояджер-1", "Вояджер-2", "Улісс", "Галілео", "Кассіні", "Нові горизонти" та "Юнона", жоден з них не дотримувався спеціально обраного маршруту для запобігання можливим зіткненням з астероїдами, і жоден не зазнав контакту з космічними об'єктами.

В інших зоряних системах ситуація може бути іншою. Там каміння в поясах астероїдів може знаходитися набагато ближче одне до одного, тобто такі пояси можуть бути більш щільними. Але такі пояси астероїдів не можуть довго проіснувати, адже їхнє каміння буде постійно стикатися і руйнуватися, перетворюючись на космічний пил.

Отже, звичний науково-фантастичний сюжет, що описує густий рій швидко переміщуваних астероїдів, навряд чи існує в природному середовищі.

Як повідомляв Фокус, дослідники визначили найменший та найбільший астероїд у нашій Сонячній системі.

Також Фокус писав про те, що астрономи знайшли відсутню ланку в еволюції галактик. Це відкриття кидає виклик існуючим моделям Всесвіту. Таким чином воно може змусити астрономів переглянути історію космосу.