Переслідування великої кількості публікацій перетворює наукову діяльність на її імітацію, стверджує експерт.

Зростання числа наукових публікацій не обов'язково свідчить про прогрес у науковій сфері.

Фокусування на кількості наукових публікацій як основного показника ефективності роботи науковців та наукових установ не відображає справжній прогрес у науці, а, навпаки, сприяє її імітації. Таку думку висловлює кандидат економічних наук Дмитро Маслов у своїй статті "Науковий карго-культ: чому стимулювання публікацій веде до імітації в українській науці".

Автор підкреслює, що за кількістю публікацій, які індексуються в міжнародних базах даних Scopus та Web of Science, Україна демонструє ознаки динамічної наукової системи. Якщо ж розглядати питому вагу (кількість статей на одного науковця), українські дослідники випереджають ряд країн, які мають значно сильніші наукові традиції, зокрема Німеччину, США та Японію.

Однак старший науковий співробітник відділу інтеграції науки, освіти та бізнесу ДУ "Інститут ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України" наголошує, що цей оптимізм втрачається, якщо подивитися глибше -- з урахуванням фінансування української науки. Автор статті вказує, що не лише дослідники потрібні для науки, але й ресурси: фінансування на лабораторне обладнання, гроші на опитування, польові дослідження, доступ до програмного забезпечення та літератури.

За його словами, за кількістю публікацій на одиницю інвестицій Україна опиняється на одному рівні з країнами, де наукова система перебуває у складному стані, зокрема з Іраком. На думку дослідника, такий результат свідчить не про надзвичайну ефективність науки, а про спотворення стимулів.

Маслов підкреслює, що сучасна наука стикається з серйозною кризою, викликаною надмірною увагою до кількісних показників. Це призвело до того, що акцент перемістився з істинних наукових відкриттів на прагнення досягти максимальної кількості публікацій та високих позицій у різноманітних рейтингах.

"Який результат? Потік "некоректних" матеріалів, підробок та імітацій," -- зазначає він.

Експерт вказує на те, що в Україні обставини є вкрай складними через низький рівень фінансування науки в поєднанні з суворими вимогами щодо публікацій у міжнародних наукових журналах.

Маслов висловив свої зауваження щодо нової системи атестації науковців, яку Міністерство освіти та науки України затвердило у 2024 році. Він підкреслив, що в цій системі кількість публікацій стала основним критерієм оцінювання. На його думку, це призводить до того, що наукова робота все більше перетворюється на формальну звітність, ніж на справжній процес пошуку нових знань.

Автор цієї статті підкреслює, що українська наука сьогодні стикається з важливим вибором: "або ми відновимо в академічному середовищі справжню експертизу та культуру продуктивного діалогу, або ж наша наука залишиться лише яскравою, але безглуздою оболонкою в міжнародних звітах".