І нехай Diablo почекає... Рецензія на інді action/RPG The Slormancer.

Олег Данилов, редактор Mezha.Media, має в своєму активі понад 28 років досвіду у журналістиці, присвяченій комп'ютерам, технологіям, програмному забезпеченню, інтернету, космосу, науковим досягненням, автоспорту та відеоіграм.

Ситуація в жанрі action/RPG знову викликає занепокоєння. Titan Quest II поки що не вийшов у Дочасний доступ, а новітні оновлення Path of Exile 2 отримують змішані відгуки від гравців. Last Epoch виглядає, як дешеві ялинкові прикраси і не приносить задоволення, а прокачка п'ятого сезонного персонажа в Diablo IV вже не викликає бажання. Проте надію може принести маленька інді action/RPG The Slormancer, яка нарешті офіційно вийшла. Це яскрава та динамічна гра з безліччю захоплюючих механік, яка обов'язково порадує гравців.

Slormancer, розроблений французькою студією Slormite, вперше з’явився в Дочасному доступі на Steam навесні 2021 року. Гра потребувала чотири роки для переходу до повноцінного релізу. Це досить тривалий термін, але варто врахувати, що над проектом працювали всього три особи: програміст/дизайнер, художник і композитор. У такому контексті це не є надто довго, якщо згадати про "Острів", який в розробці вже понад десятиліття, або українську гру Through the Nightmares, що створювалася протягом дев'яти років.

Сюжет гри The Slormancer розгортається навколо невдалого авантюриста, який випадково вбиває головного захисника королівства, що відкриває шлях злому магу до королівського палацу. Померлий герой, хоча й не відзначався розумом, стає привидом і намагається допомогти новому герою впоратися з виникаючими труднощами. Це завдання є доволі складним, оскільки підступний ворог переніс усіх жителів королівства в інший вимір. Щоб мати можливість поліпшити свою зброю, отримати нові обладунки або отримати доступ до нових локацій, потрібно спершу знайти і звільнити цих жителів.

The Slormancer - це комедійна пародійна гра, наповнена жартами та посиланнями на інші ігри в жанрі, а також на загальні стереотипи ігрової індустрії. Гумор пронизує все: від діалогів і поведінки персонажів до квестів і опису предметів. Деколи жартівливі моменти можуть бути дещо абстрактними або навіть надмірними, але в цілому вони здебільшого доречні і справді смішні.

Основа The Slormancer - це той самий "слорм", який винесено в назву. Це есенція, яка випадає зі знищених монстрів. Вона буває декількох видів та використовується у грі буквально для усього. За слорм треба покращувати основні та додаткові здібності, родові та пасивні вміння. Темний слорм необхідний для отримання доступу в нескінченні підземелля, де герой може шукати потужні артефакти та руни. Деякі вміння та пасивні бонуси зброї та броні збільшують кількість слорму, що отримує герой.

Інша важлива фішка The Slormancer - прокачування буквально усього. Досвід отримує герой, досвід отримує броня, досвід отримує зброя та кожне окреме вміння. Нові рівні здібностей відкривають доступ до нових пасивних та активних модифікаторів, тож ті самі вміння на початку та наприкінці гри - це геть різні речі. Ба більше, обираючи інші модифікатори вмінь, різні їхні набори та різну зброю можна отримати більди персонажів що суттєво відрізняються. Створити героя, об якого вороги вбиваються самостійно, отримуючи болючу "віддачу" на кожен свій удар. Або героя, кожний постріл якого перетворюється на каскад вторинних снарядів та нескінченних рикошетів, які буквально змітають усе на своєму шляху.

У грі The Slormancer представлено всього три основні класи персонажів: воїн, маг і мисливиця. Проте кожен з цих класів має три підкласи, кожен зі своїми оригінальними вміннями та модифікаціями. Завдяки родовим та пасивним здібностям, а також особливостям зброї, гравці можуть ще більше налаштовувати своїх героїв, створюючи дійсно вражаючі та руйнівні комбінації. В пошуках ідеальних комбо та нових билдів виникає окремий етап дослідження в рамках гри. Загалом у The Slormancer представлено понад 200 унікальних здібностей, покращень і пасивних вмінь для кожного класу, що справляє значне враження.

Ситуацію ускладнює зброя, яку називають у грі The Slorm Reapers. Це унікальні зразки, по 120 для кожного з класів. І кожен з них суттєво змінює геймплей. Одна зброя висмоктує життя з ворогів, інша збільшує кількість стріл та рикошетів, третя генерує магічні щити тощо. А є ще зброя яка збільшує кількість отриманого досвіду, золота чи слорму. Ми вже казали, що зброя "збирає" власний досвід? Так ось, вона ще й може еволюціонувати, отримуючи додаткові вміння та модифікатори. Деякі зразки на початкових фазах мають досить потужні негативні ефекти, але варто їх прокачати та еволюціонувати, як негатив перетвориться на дуже потужні позитивні ефекти. Збір, випробування та прокачка Слорм ріперів - ще одна розвага у грі.

Особлива вдячність командам розробників за надану можливість у будь-який час скинути свій білд, повертаючи слорм та бали характеристик, а також створити новий персонаж. Це дійсно дуже зручно. Крім того, можливість перейти до гри з іншим героєм у будь-який момент додає гнучкості. Ще одним корисним елементом є автоматизована система фільтрації та переробки луту низького рівня на корисні предмети. Це варто взяти на озброєння й іншим розробникам.

За геймплеєм The Slormancer - це класичний Diablo. Зачищаємо черговий поверх підземелля або локацію, збираємо лут, покращуємо зброю, зачищаємо наступний поверх і так далі. Єдине, що трохи засмутило мене, так це бар'єр у вигляді end game контенту перед останнім сюжетним актом гри. Вам прямим текстом кажуть - ви ще заслабкі виходити проти фінального боса, йдіть прокачайтеся... і далі на вас чекають десятки годин гринду.

Я не заперечую проти концепції end game, але лише в тому випадку, якщо вона дійсно активується після завершення основної гри. Для тих, хто бажає продовжити прокачування та здобути нові унікальні предмети або артефакти, це буде можливість; інші ж зможуть розпочати сюжетну лінію з новим персонажем. Однак у The Slormancer ситуація інша – тут необхідно продовжувати підвищувати рівень. Це, напевно, одне з найсуперечливіших рішень від розробників.

Як ми вже згадували, The Slormancer - це дійсно яскрава гра, і її піксельна графіка надає їй особливого шарму. У цьому контексті вона виглядає дуже привабливо. Проте я розумію, що є чимало гравців, які не сприймають піксельний арт. Що ж, мені їх шкода.

Ще одна проблема полягає в тому, що через численні ефекти від використання зброї та велику кількість монстрів, особливо в безкінечних підземеллях, екран іноді перетворюється на справжнє піксельне пекло, нагадуючи фінал забігу у Vampire Survivors. Це може бути не надто приємно, але все ж можна терпіти.