Інтелектуальна власність в Україні: прогрес чи занепад?

Володимир Хаустов, учений секретар Державної установи "Інститут економіки та прогнозування Національної академії наук України"

Сучасний етап розвитку економіки характеризується поширенням інновацій, стрімким розвитком систем охорони і захисту інтелектуальної власності (ІВ). Ряд країн, таких як Китай, Японія, Корея, стали провідними країнами світу завдяки тому, що ІВ стала головною силою розвитку. Розвиток ІВ у цих країнах відбувся завдяки державним рішенням по розвитку освіти і науки, підтримці наукових досліджень.

В Україні ситуація інша. Останні 30 років відбувається чітка і планомірна деіндустріалізація країни, зниження фінансування науки, орієнтація науки не на результати, а на "скопусні" публікації. що призводить до зниження патентної активності і якості патентних пропозицій. В табл.1 представлено динаміку надходження заявок на винаходи та корисні моделі протягом 2004-2023 рр.

Дослідження винахідницької діяльності проведено з 2004 року, коли вступив в силу Цивільний кодекс України. Цей кодекс скасував деклараційні патенти, які не підлягали кваліфікаційній експертизі, а також "короткі патенти" та розширив список корисних моделей. Це ускладнює порівняння рівня винахідницької активності до та після 2004 року.

Досліджуючи зміни в патентних трендах, можна помітити, що з 2004 року заявники почали активніше подавати заявки на корисні моделі, прагнучи зменшити витрати на отримання патентів. Це призвело до зниження кількості заявок на винаходи, що негативно позначилося на технічному рівні патентів, оскільки реєстрація корисних моделей не передбачає проведення експертизи по суті. У 2008 році частка корисних моделей серед усіх поданих заявок зросла до 77%, у порівнянні з 56% у 2004 році, в той час як частка заявок на винаходи зменшилася з 44% до 23%.

Економічна криза 2008-2009 років викликала певне зниження рівня інноваційної активності в Україні. Починаючи з 2014 року, було зафіксовано негативну тенденцію у кількості поданих заявок на патенти та корисні моделі, що безпосередньо пов'язано з подіями 2014 року.

Важливе зниження винахідницької активності у 2020 році стало наслідком кількох об'єктивних факторів. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 червня 2019 року № 496 призвела до істотного підвищення зборів за подачу заявок та виконання інших процедур, необхідних для отримання охоронних документів. Введення в дію Закону України від 21 липня 2020 року № 816, який обмежив перелік об'єктів, що можуть охоронятися як корисні моделі, викликало різке скорочення кількості заявок на такі моделі — приблизно на 38%. Додатково, негативний вплив на цей процес справила пандемія COVID-19.

Найзначніші темпи зниження спостерігалися в 2022 році через військову агресію з боку Росії. Кількість поданих заявок на винаходи скоротилась майже на 19%, а на корисні моделі — майже вдвічі у порівнянні з попереднім роком. Крім того, кількість міжнародних патентів РСТ, виданих в Україні, за останні 30 років не перевищила 200 на рік, що відповідає патентній активності університетів світового рівня 5-6. Це свідчить про те, що українські винахідники або не бачать можливостей для реалізації своїх ідей на міжнародному рівні, або не мають фінансів для дорогого патентування, яке коштує від 5 до 15 тисяч доларів США, тому вони обирають національні процедури подачі заявок.

Якщо розглядати ситуацію в Україні в цілому, можна зазначити, що за роки незалежності не вдалося створити ефективну систему охорони інтелектуальної власності. Основні недоліки в цій сфері були детально окреслені в проекті Національної стратегії розвитку інтелектуальної власності на період 2020-2025 років, який обговорили під час парламентських слухань "Побудова ефективної системи охорони інтелектуальної власності в Україні" 16 грудня 2019 року. Завершальний висновок звучить досить критично: "На сьогодні інтелектуальна власність в Україні не сприймається як один з основних чинників економічного, соціального і культурного розвитку країни". Проте, незважаючи на позитивний результат обговорення в парламенті, Стратегію так і не було затверджено. Наразі Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій (УкрНОІВІ) розробив нову версію Стратегії, яка буде передана в Міністерство економіки для подальшого розгляду. Однією з основних причин труднощів у сфері винахідництва є брак зацікавленості з боку державної влади у розвитку вітчизняної промисловості, науки та освіти, що яскраво ілюструє (табл. 2).

Частка витрат на наукові дослідження у внутрішньому валовому продукті (ВВП) починаючи з 2010 року постійно зменшувалася, і в останні роки знизилася до 0,33%. Це майже у 15 разів менше, ніж фінансування науки в Ізраїлі. З огляду на дуже низький рівень ВВП, ця сума взагалі є неприйнятною. Без належного фінансування прогрес у науці стає неможливим.

Структура капітальних інвестицій в Україні (таблиця 3) демонструє вкрай низький рівень вкладень у нематеріальні активи (НМА), який коливається в межах 3,6-6,7% від загальної суми капітальних інвестицій. Зважаючи на те, що протягом багатьох років частка капітальних інвестицій у ВВП до 2022 року не перевищувала 15%, можна зробити висновок, що частка інвестицій у НМА не досягає 0,8-1,0% від ВВП. Це суттєво відрізняється від світових тенденцій, адже у 2023 році загальний обсяг інвестицій у НМА склав 6,9 трлн доларів США, порівняно з 2,9 трлн у 1995 році. З 2008 року темпи зростання інвестицій у НМА втричі перевищили темпи зростання інвестицій у матеріальні активи. У 2023 році частка інвестицій у НМА перевищила 16% ВВП у таких країнах, як Швеція, США та Франція.

Ще однією проблемою розвитку науки є невідповідність пріоритетів наукових досліджень України світовим, що випливає з аналізу ІВ. Якщо подивитися стан нашого патентування, то коротко - це мало і не те. На рік подається приблизно 3-5,5 тис. заявок на патенти на винаходи і корисні моделі. Причому на 1 винахід припадає більше 3 корисних моделей, які в законодавстві ряду країн взагалі відсутні. Світ патентується переважно в 5 технологічному укладі (переважно інформаційні технології) і частково в 6 ( нано та біотехнології), а Україна - в 3 (металургія, хімія) і 4(машинобудування). Що говорить, що держава не може чітко сформулювати ці пріоритети і змусити науку їх дотримуватись і небажанням наукових установ (НУ) і ЗВО в рамках автономності в виборі напрямів наукових досліджень змінювати тематику. Як досліджували 50 років тому, так робимо і зараз. Не сприяли розвитку сфери ІВ і численні зміни та реорганізації державних інституцій, які займались ІВ України.

В Україні основними джерелами патентних заявок залишаються заклади вищої освіти (ЗВО) та наукові установи (НУ), які у 2023 році забезпечили близько 90% усіх подань. Водночас частка заявок на винаходи та корисні моделі від промисловості зменшилася з 4,0% у 2019 році до 3,0% у 2023 році. Це свідчить про негативний вплив наукової діяльності в промисловості та на підприємствах, які раніше генерували значну кількість патентів. На глобальному рівні, в контексті патентування, основними гравцями є великі корпорації та заклади вищої освіти, на відміну від України.

Ситуація з продажем об'єктів інтелектуальної власності є вкрай складною. Станом на 1 січня 2024 року в державних реєстрах зафіксовано лише 4085 ліцензійних угод на передачу прав інтелектуальної власності, з яких 87,3% становлять торговельні марки, а всього 3,6% припадає на винаходи. Протягом 2022-2024 років було укладено лише 251 ліцензійний договір на винаходи і 240 на корисні моделі. Це свідчить про те, що українські винаходи та корисні моделі не викликають значного інтересу, що підкреслює серйозні труднощі у розвитку української науки та відсутність комерційно життєздатних результатів наукових досліджень. Таким чином, попри сучасні світові тенденції у сфері міжнародного трансферу технологій, в Україні цей процес майже не розвивається.

Варто підкреслити, що в останні роки у світі спостерігається зростання ефективного використання стартапів. Незважаючи на військові конфлікти, тривалі економічні труднощі та інші виклики, українці продовжують створювати успішні підприємства. Протягом 2020-2022 років вартість українських стартапів збільшилася в 3,3 рази, досягнувши 23,3 мільярдів євро. Наприкінці 2023 року в Україні налічувалося близько 1500 активних стартапів.

У дослідженні Dealroom під назвою "CEE Startups 2025" вказується, що за останні десять років загальна вартість стартапів у Центральній та Східній Європі (ЦСЄ) зросла в 15 разів, що значно перевищує 7-кратне зростання в інших частинах Європи. Сьогодні приватні стартапи з ЦСЄ мають загальну вартість 163 мільярди євро, а Україна займає третю позицію з показником у 30 мільярдів євро. Проте, слід зазначити, що багато стартапів, заснованих у ЦСЄ, вирішують перенести свої штаб-квартири: 48% таких компаній вже залишили свої країни. Україна, на жаль, є лідером у цій негативній тенденції, адже більше 90% стартапів з країни виїхали, що зумовлено складними умовами для їхнього розвитку в Україні.

Взагалі, оцінюючи ситуацію, можна констатувати, що стартапи це новий спосіб комерціалізації інновацій, більш гнучкий і прогресивний порівняно з традиційним використанням ІВ. І можна зробити припущення, що скоро стартапи можуть замінити ІВ.

Підсумовуючи, слід зазначити, що більшість труднощів у сфері винахідництва в Україні можуть бути подолані протягом кількох років, якщо буде дотримано законодавства, яке передбачає фінансування науки на рівні 1.7% ВВП. Важливо також зробити наукові дослідження одним із ключових напрямків розвитку країни. Якщо ж фінансування науки досягне рівня Ізраїлю, це дозволить Україні відновити свої провідні позиції в цій галузі.

Як зазначив президент США Р. Рейган: "Наше фінансування науки не зумовлено нашим багатством. Ми маємо багатство саме завдяки інвестиціям у науку".

Таблиця 1. Надходження заявок на винаходи і корисні моделі у 2004-2023 рр.

Таблиця 2. Зміни у фінансуванні наукових досліджень і розробок за період 2010-2023 років.