Коли терапія викликає страх: чому навіть найпростіші медичні маніпуляції можуть завдати шкоди дитині.

Журнал Psychology Today розкрив причини цього явища та підкреслив, що батькам слід знати, як краще захистити свою дитину. Для дорослого візит до лікаря, МРТ, операція або навіть звичайна медична процедура є зрозумілою частиною догляду за здоров'ям, тоді як для дитини це може залишатися цілковитою таємницею.

Діти не завжди здатні усвідомити, чому відчувають біль, як функціонує їхнє тіло, і чому незнайомець у білих халатах може бути як добрим, так і заподіювати дискомфорт. Навіть якщо батьки намагаються пояснити ситуацію, малюки часто не можуть повністю зрозуміти ці складні процеси.

До незрозумілих процесів додаються сильні емоції, як от страх, розгубленість, відчуття безпорадності. Те, що ще вчора здавалося стабільним і безпечним, раптом перетворюється на невідомість і батьки, які завжди захищали, тепер стоять поруч із людьми у білих халатах, які щось роблять із тілом дитини.

Коли знань бракує, діти починають будувати власні пояснення та саме вони можуть виявитися найтравматичнішими. Дитина може вирішити, що:

Ці помилкові уявлення можуть залишатися в пам'яті на тривалий час. Навіть після завершення процедури дитина може замислюватися: "Моє тіло може знову підвести мене", "Ті, хто мав би підтримувати, можуть заподіяти шкоду".

Часто можна почути вислів: "Він ще малий, нічого не запам'ятає", проте наукові дослідження спростовують цю думку. Діти на ранніх етапах свого розвитку дійсно не створюють чітких спогадів, які можна було б описати словами. Проте їхній організм та емоційний стан "зберігають" отриманий досвід. Саме тому дорослі іноді відчувають тривогу чи страх у ситуаціях, які на перший погляд не мають очевидного пояснення.

Одне з найважчих для дитини -- відчуття втрати контролю. У звичайному житті малюк покладається на батьків, вони -- "пілоти літака", у руках яких усе безпечно. Але під час процедури батьки передають контроль незнайомому лікарю.

Для дитини це може звучати приблизно так: "Як я можу довіряти тому, хто робить мені боляче та чому мої батьки поруч і дозволяють це?"

Це не логічні міркування — це спонтанна емоційна реакція. Проте саме вона може слугувати ґрунтом для недовіри або страху в майбутньому.

Коли дитина не розуміє, що відбувається з її тілом, уява може малювати найхимерніші сценарії. Ця плутанина може перерости у стійке переконання, що:

Для деяких дорослих саме такі дитячі переживання стають корінням тривожності, страху лікарів або недовіри до тілесного контакту. Психологи бачать подібні історії майже чи не щодня.

Це не означає, що всі процедури є шкідливими. Навпаки, батьки мають можливість зробити значний внесок у те, щоб дитина пройшла через процедуру без емоційного стресу. Важливо, якою мовою ми описуємо ситуацію, яку підтримку надаємо, а також те, що дитина не повинна залишатися на самоті зі своїми страхами.