Коли страх набуває величезних обрисів. Як давньоєгипетські писці трансформували звичайних супротивників у легендарних істот.

По суті, це звичайне робоче листування двох писарів. Але тон цього документа вас точно здивує. Писар на ім'я Хорі нещадно кепкує зі свого колеги Аменемопе, розпікаючи його за абсолютне незнання географії, логістики та військових реалій тодішнього Леванту, пише arkeonews.

Текст зовсім не схожий на нудний міф. Він читається як цілком дійсний, хоч і рясно приправлений сарказмом. Хорі розписує конкретні маршрути, підраховує провізію і попереджає про засідки, які чекають на єгипетську армію в Ханаані.

І ось тут починається найцікавіше. В одному з абзаців писар попереджає про вузький гірський перевал, який буквально кишить воїнами племені шосу. Вони ховаються в кущах, мають люті обличчя і, за точними словами Хорі, їхній зріст сягає чотирьох або навіть п'яти ліктів.

Це звучить не зовсім зрозуміло, поки не адаптуємо до сучасних стандартів. Королівський єгипетський лікоть дорівнює трохи більше ніж пів метра. Отже, Хорі серйозно описує ворогів, які мали висоту від двох до двох з половиною метрів. Для людей пізньої бронзової доби, які зазвичай не були дуже високими, це виглядало як справжні велетні.

Для тих, хто відчайдушно шукає історичне підґрунтя в Біблії, ці цифри стали справжнім подарунком. Адже Старий Завіт раз у раз згадує про аномально високих людей. Книга Буття розповідає про загадкових нефілімів. У Книзі Чисел ізраїльські розвідники з жахом доповідають про зустріч із "синами Енака", поруч з якими вони почувалися крихітними кониками. А чого вартий лише цар Ог із Вашану з його велетенським дев'ятиліктьовим ліжком. Прихильники буквального трактування радіють: ось воно, незалежне єгипетське підтвердження того, що в Ханаані дійсно жили неймовірно високі і страшні воїни.

Проте єгиптологи просять не поспішати з висновками і не шукати містику там, де її немає. Експерти Британського музею нагадують, що Папірус Анастасі I -- це насамперед навчальний текст. Його спеціально написали для тренування молодих писарів, і він буквально просякнутий перебільшеннями. Описувати ворога як двометрову машину для вбивств було цілком нормальною практикою того часу. Це додавало драматизму, підкреслювало небезпеку і, звісно ж, робило майбутню перемогу єгиптян ще більш епічною та героїчною.

Сучасна наука теж невблаганна. Дослідники зазначають, що медицина знає випадки, коли люди виростають до двох із половиною метрів, але це поодинокі фізіологічні аномалії, а не генетична ознака цілого народу. До того ж археологи досі не витягли із землі жодного гігантського кістяка чи специфічної зброї, які б беззаперечно довели існування раси велетнів у бронзовій добі.