Космічна археологія вивчила еволюцію спіральної галактики.

Вчені використали метод космічної археології для дослідження минулого спіральної галактики NGC 1365. Аналіз складу молекулярних хмар, що входять до неї дозволив їм зрозуміти як вона розвивалася протягом останніх 12 млрд років.

Нещодавно група дослідників з Центру астровізики Гарвардського та Смітсонівського університетів опублікувала в журналі Nature Astronomy статтю, у якій описала дослідження минулого галактики за межами Чумацького Шляху за допомогою методики, яку вони називають "космічною археологією".

Звісно, в реальному житті ніхто не відправляється в космос, щоб шукати артефакти минулого. Проте методи дослідження, які використовуються на Землі для вивчення матеріальних слідів історії, мають багато спільного з цим. Суть полягає в аналізі складу міжзоряних хмар у конкретній галактиці, що дозволяє відтворити умови їх утворення та час, коли вони виникли.

Особливо яскравим прикладом є кисень. Цей елемент здебільшого виникає в центральних частинах галактик, тому, якщо в туманності на її краях виявлено значну кількість кисню, це свідчить про те, що вона колись активно переміщалася в космосі.

Безумовно, науковці не лише розробили новий підхід до вивчення історії зоряних систем, але й провели його тестування. Об'єктом їхніх досліджень стала галактика NGC 1365. Ця спіральна галактика, подібна до Чумацького Шляху, цікава тим, що її площина орієнтована до нас.

У NGC 1365 можна спостерігати безліч яскравих молодих зір, які прогрівають і освітлюють навколишній міжзоряний пил і газ. Для дослідження історії цієї галактики дослідники проаналізували дані з огляду TYPHOON, проведеного за допомогою телескопа Irénée du Pont в обсерваторії Лас-Кампанас.

Основний висновок їх дослідження свідчить про те, що центральні регіони NGC 1365 з'явилися першими. У той же час газ у спіральних рукавах галактики накопичувався надзвичайно повільно протягом останніх 12 мільярдів років. Значна частина цього газу утворилася лише впродовж кількох останніх мільярдів років.

Дослідження також ілюструють складну мережу взаємодій між спалахами наднових, чорними дірами та формуванням сонячних систем. Проте найбільш значущими подіями, які виявила космічна археологія, є злиття з меншими супутніми галактиками.

Судячи з усього, NGC 1365 виникла як порівняно компактна структура, а згодом поступово збільшувалася, поглинаючи карликові галактики. Це має особливе значення, враховуючи її аналогію з Чумацьким Шляхом. Наша галактика також пройшла через подібний етап розвитку, і, здається, цей процес є типовим для багатьох об'єктів у Всесвіті.