Європейська культурна екосистема: як її розвинути в Україні?

Сергій Тарута, народний депутат, перший заступник голови Комітету ВРУ з питань економічного розвитку, промисловець

Повернення "Скіфського золота" в Україну - приклад того, як ми, український народ, можемо об'єднувати зусилля для досягнення спільної значимої для держави мети. У далекому 2015 році український парламент звернувся до Генеральних штатів (Парламенту) Королівства Нідерланди щодо ситуації із артефактами, щодо яких була здійснена безсоромна спроба ворога вкрасти частину історії нашої держави. Прийняття тієї постанови, яку було ініційованою мною як народним депутатом, стало першим кроком визнання проблеми із колекціями Кримських музеїв, які опинилися в окупації, на найвищому державному рівні. Коли постало питання фінансування, щоб зупинити злочин росіян і подати позов, не було жодних вагань, адже йшлося про безцінну національну спадщину.

Ідея створення Музею історичного культурного надбання "ПЛАТАР", так само полягала в тому, щоб зібрати розпорошені предмети історичного та культурного значення, зберегти їх в Україні. Багато років музей виконував функції держави там, де їй не вистачало ресурсу. Це перший в Україні недержавний музей, який отримав офіційний статус юридичної особи та зареєстрував приватну збірку історичних артефактів.

Приватні музеї та колекції мають стати частиною загальної культурної екосистеми. Зрозумілі та прозорі правила для меценатів, створення механізмів державно-приватного партнерства - в умовах війни єдиний спосіб упорядкувати та зберегти для майбутніх поколінь національне культурне надбання. Крім того, це реальний, а не декларативний крок до євроінтеграції.

Франція є визнаним світовим лідером у розвитку державно-приватного партнерства в культурній сфері. У цій країні благодійність у мистецтві та науці регулюється відомим "Законом Леаоте", який трансформував меценатство з простого альтруїзму в стратегічний інструмент для великих інвестицій.

Щоб успішно інтегруватися в культурний контекст Європейського Союзу, Україні необхідно здійснити чотири основні дії:

По-перше, реалізація Нікосійської конвенції та забезпечення прозорості на ринку. Євроінтеграційні зобов'язання вимагають від України суворого дотримання стандартів, установлених Радою Європи. Серед важливих кроків – ухвалення пакету законодавчих ініціатив, заснованих на Нікосійській конвенції, що передбачають серйозну відповідальність за проведення незаконних археологічних робіт, підробку документів, що стосуються культурних пам'яток, та торгівлю ними через інтернет. Також необхідно запровадити прозорі юридичні механізми, які нададуть можливість сумлінним приватним колекціонерам легалізувати свої колекції шляхом державної експертизи та внесення їх до єдиного Державного реєстру, з чітко визначеними термінами (наприклад, для археологічних знахідок).

По-друге, європейська інтеграція не може відбуватися без зняття монополії на наукові знання. Необхідно провести реформи в традиційних структурах Національної академії наук України та Інституту археології НАНУ. Важливо перейти від радянського відомчого монополізму до відкритих європейських дослідницьких платформ. Потрібно створити умови, за яких академічна наука активно співпрацює з музейною спільнотою та приватним сектором, перетворюючись на сервіс для дослідження, експертизи та популяризації культурної спадщини.

Третім аспектом є співпраця між державою і приватним сектором, а також податкові пільги. Державний бюджет не в змозі самостійно забезпечити фінансування культурних ініціатив. Необхідно залучити приватні інвестиції відповідно до європейських стандартів. Варто впровадити практики, які успішно реалізуються у Франції та США, де меценати, фінансуючи державні музеї або купуючи мистецькі твори для країни, отримують значні податкові знижки. Важливо створити законодавчо захищені механізми державно-приватного партнерства. Приватні фонди та державні музеї повинні стати рівноправними партнерами з чітко визначеними умовами щодо довгострокових депозитів, спільних виставок та європейського страхування колекцій.

По-четверте, оновлення системи мистецької освіти. Європейський культурний сектор потребує нових професіоналів: арт-менеджерів, кураторів, спеціалістів з міжнародного права у сфері культури, а також експертів у галузі цифрових технологій (штучний інтелект та 3D-сканування колекцій).

У часи повномасштабної війни охорона культурної спадщини стає критично важливим питанням для виживання нації. Саме тому російські загарбники свідомо знищують та викрадають культурні пам'ятки: ліквідація національної ідентичності означає ослаблення опору. Збережені культурні цінності надають людям силу під час найскладніших випробувань: вони нагадують, що за сьогоденними стражданнями стоять століття витривалості, і зміцнюють надію на те, що громада здолає труднощі і відновиться. Таким чином, захищаючи наше культурне надбання, ми не лише зберігаємо минуле, а й формуємо майбутнє. А саме, європейське майбутнє України.