"Ми є незалежними, і це підтверджує наша історія". Оксана Штанько розповідає, що луцькі жителі повинні усвідомлювати про своє місто. Інтерв'ю.

"Сьогодні для нас надзвичайно важливо виховати свідоме покоління лучан. Якщо ми не усвідомлюємо, хто ми є, чиїми нащадками є, і звідки походить наше коріння, нам буде складно відчувати свою цінність. Це особливо помітно у повсякденному житті, коли нашу країну намагаються знищити. Щоб усвідомлено розуміти, за що ми боремося, необхідно знати свою історію", - підкреслила історикиня та дослідниця луцької історії Оксана Штанько.

Довгий час вона займала посаду менеджера в сфері туризму, а згодом очолила Центр туристичної інформації та послуг у Луцьку. Наразі вона відповідає за науково-експозиційну діяльність у Музейному просторі "Окольний замок".

Оксана в інтерв'ю для Волинських Новин поділилася інформацією про волинських міщан та шляхту, обговорила з'їзд європейських монархів, луцьких кликунів, улюбленого Окольника, а також презентувала новий інтерактивний путівник для дітей. Вона також розкрила цікаві факти про видатних особистостей в історії Луцька і поділилася тим, що варто знати лучанам про своє рідне місто.

Ми знаємо тебе головним чином як історикиню та дослідницю Луцька. Яким чином почалася твоя подорож у світ цього міста?

Моє знайомство з Луцьком почалося ще в 2004 році, коли я стала студенткою історичного факультету Волинського державного університету імені Лесі Українки. Вибір спеціальності видався мені досить простим і навіть кумедним. До речі, я родом з Бран, що на Горохівщині, тепер це частина Луцького району. Історично ця місцевість належала до Луцького повіту Волинського воєводства, який я обожнюю досліджувати, зокрема в контексті XVI-XVII століть.

10 клас. Я повернулася додому зі школи, і мама запитала, чи хочемо піти на поле збирати буряки. Я відповіла: звичайно, давай. Під час розмови на полі мама дізналася, що відбувалося в школі сьогодні, і я розповіла їй один із сюжетів про радянську епоху, який викладала вчителька на уроці історії. Мама зауважила: ти так захопливо розповідаєш, можливо, тобі варто подумати про кар'єру історика? Я відповіла: можливо, я справді оберу цей шлях. Ось так, завдяки мамі, я знайшла своє покликання, а історія через кілька років стала моєю професією.

На завершення п'ятого курсу виникло питання вибору теми для моєї магістерської роботи. Мій науковий керівник, який згодом став моїм чоловіком, Володимир Пришляк, запропонував мені звернути увагу на дослідження історії ранньомодерного Луцька. Цей аспект самоврядної історії на той момент залишався недостатньо дослідженим. Більшість науковців, які займалися Луцьком, були з Києва, що має своє пояснення: архів (Центральний державний історичний архів України, м. Київ) знаходиться в столиці, на Солом'янці.

Джерела з історії Луцька, зокрема, XVІ-XVIII століть, надзвичайно обширні. Це актові книги. Вони направду - скарбниця інформації про повсякденне життя наших далеких предків. Це потрібно досліджувати, і добре, коли це робить хтось із місцевих мешканців. Ти не просто знаєш описані у документах вулички, а читаєш про них і дізнаєшся ще більше. Можеш порівнювати, співставляти із сучасним виглядом і сенсами.

Я прийняла цю пропозицію. Особливо, враховуючи, що ми спільно визначили тематику Луцького маґістрату, Луцької самоврядної системи та європейського контексту. Сьогодні це одна з основних ідей, яку ми активно просуваємо в Окольному замку. Ми дуже прагнемо, щоб наші відвідувачі, особливо молодь, якомога швидше подолали почуття меншовартості. Ми є самодостатніми, і наша історія говорить про це більш ніж красномовно. Читайте також: Потреби та проблеми волинян XVI століття: що розкривають описи замків.

Що в роботі історикині тобі подобається найбільше: праця в архівах, вишукування маловідомих фактів чи відкривання лучанам їхнього рідного міста з нових перспектив?

Можливо, все це взаємопов'язане. Безумовно, знайти в архіві документ, який, ймовірно, спочатку був написаний живим письмовим майстром у XVII столітті, потім переглянутий і систематизований архівістом у XIX, а тепер, через двісті років, ти - якщо до цього часу ніхто не займався цією справою, що теж буває, - це надзвичайно захоплююче. Відчуваєш, що саме цей документ може стати тією особливою деталлю, яка додасть нові фарби до історії міста.

Але, мабуть, найзахопливіше - розповідати це лучанам. Академічна наука, безсумнівно, потрібна, вона важлива. Моє завдання - подавати результати досліджень правдиво, адекватно, а головне - цікаво. Так, аби гості Луцька/Окольника розуміли: наша історія багатопластова, захоплива, має всі підстави бути фільмованою.

Досліджуючи окремі аспекти історії свого рідного міста та натрапивши на прізвище, яке існує й у наш час, ти можеш розповісти іншим: "Ось, дивіться, особа з вашим прізвищем жила в Луцьку три століття тому." Хоча ця людина не обов'язково є вашим безпосереднім предком, існує ймовірність, що ви маєте спільне коріння. Саме так варто шукати зв'язок між поколіннями. Історія, яка здається віддаленою, раптом стає набагато ближчою, коли ми розглядаємо повсякденність, інтереси, спосіб життя, захоплення та думки людей минулих часів. Чи були у них ті ж цінності, що і в нас сьогодні? Історик — це людина, яка має певну пристрасть до пригод, відкриваючи їх на сторінках давніх архівів.

Цікаво спостерігати за тим, як відвідувачі на екскурсіях в Окольному замку, реагують на певну інформацію. Колись вислів "українська шляхта" або "волинська шляхта" вважався не співмірним з реальністю. Що ви таке кажете: шляхта - це ж точно польське! Або приходять люди з прізвищами на кшталт Марковська, Сомська, Загоровський, які доволі часто переконані, що мають польське коріння. Але якщо розібратися, то цілком можливо, що це не завше так і походження може бути місцевим. Таких речей насправді дуже багато. Вважаю, що фах історика - це те інтелектуальне ремесло, яке дозволяє тобі прожити життя не нудно.Читати ще: Кілька штрихів до історії луцьких вірменів чотириста років тому

Якщо я не помиляюся, це ти знайшла в архівах дані про уряд кликуна в Луцьку, вірно?

У свій час мені пощастило натрапити на цікаву інформацію про те, що в березні 1640 року мешканці Луцька вирішили запровадити збір додаткових коштів для організації нічної охорони, яка б забезпечувала спокій городян у темряві. Варто відзначити, що кликуни відомі в Луцьку з XV століття. Існує також знамените відкриття з міжвоєнного періоду — кахель, який датується цим давнім часом і на якому зображено кликуна. Тому я не можу стверджувати, що відкрила для себе луцьких кликунів. Ні, про них тут уже давно знали. Проте, цей маленький аспект про нічну охорону дійсно є цікавим відкриттям. Велику подяку варто висловити Катерині Мойсіюк та всій команді Управління туризму та промоції Луцької міської ради, адже завдяки їх зусиллям з 6 березня щороку, опівдні на В'їзній вежі Луцького Верхнього замку, розпочинається сезон сурмлення сучасного кликуна Андрія Єдинка. На мою думку, це чудовий приклад того, як історія стає сучасним елементом туристичної привабливості та обличчя міста.

Додаткова інформація: У січні проходили вибори міської влади в Луцьку.

Що символізує сурмлення з вежі Луцького замку?

У звіті про Луцький замок 1545 року згадуються кликуни, що служили на вежах верхньої частини замку. Відповідно до документів, четверо хлопців з Радомишля, невеличкого села в сучасному Луцькому районі, мали приходити до Луцька за спеціальним податком, відомим як кликовщизна. Ці молоді люди виконували обов'язки кликунів, охороняючи територію замку. На вежах, перекидаючись між собою словом "вартую", вони забезпечували спокій і, за потреби, сповіщали мешканців Луцька про можливі загрози. Це були саме ті кликуни, що стояли на сторожі безпеки міста.

Окрема структура міської охорони виконувала свої завдання. Крім сигналізації та повідомлення про можливі загрози, міські службовці також мали обов'язок оголошувати на Ринковій площі рішення маґістрату, королівські накази та оголошення про збір податків.

Досліджуйте далі: Як виникли кликуни в Луцьку і які їхні дії були 400 років тому? Яка історична постать з Луцька викликає у вас найбільшу симпатію?

Цих героїв луцької старовини дуже багато. І я деколи ловлю себе на думці, що сприймаю їх радше як якихось казкових персонажів, а це ж були справжні люди, які жили своє життя 350-400 років тому.

Ще однією характерною рисою актової документації є те, що вона мало розкриває позитивні вчинки людей. Ця судова документація являє собою своєрідний відображення кримінального світу XVI-XVII століття, де переважають суперечки щодо нападів, зазіхань на честь та вилучення майна.

Мене вражають видатні представники міщанства, які постають перед нами завдяки Луцькій війтівсько-лавничій книзі 1638-1640 років, зокрема Ян Томкович. Цей луцький писар залишив нам безцінний документ, що зберігає історію міста. Він був активною фігурою у всіх важливих подіях, що відбувалися в Луцьку. Відомо, що його дружину звали Марта Іванисівна, і вона була частиною громади луцьких вірмен. Коли виникала потреба зафіксувати судові рішення Луцького магістрату або інші справи, пов’язані з історією нашого міста, саме Ян займався цим. Також варто відзначити його красивий почерк, що робить документи легкими для читання.

Також маємо унесену до актів присягу Яна Томковича на міське писарство. У березні 1639 року писар виголосив урочисто-сакральний юрамент, де обіцяв "служити місту його королівської милості Луцькому, бути вірним Богу, панам райцям і всьому поспільству (міській громаді), не розголошувати міських таємниць, однаково записувати і виголошувати тексти судових справ бідним і багатим мешканцям Луцька". Гарно ж!Читати ще: П'ять історій весняного Луцька

У вересні місто Луцьк святкувало свій 941-й день народження. Як ти вважаєш, які цікаві факти про своє рідне місто повинні знати лучани?

Їхнє місто має давню історію, багатогранну та цікаву. Це спадщина, що не потребує додаткових вигадок або легенд для підкреслення своєї цінності. Лучани можуть з гордістю згадувати про минуле. А якщо вони є представниками кількох поколінь, то точно знають, що їхні бабусі, прабабусі, діди чи прадіди народилися і прожили своє життя у Луцьку. Це місце, яке формувалося завдяки праці і мудрості їхніх прямих предків.

Перші згадки в документах про місто належать до 1085 року. Якщо ж звернутися до археологічних даних або польських літописів, можна знайти свідчення, що Луцьк, ймовірно, вже існував на рубежі тисячоліть.

Лучанам належить знати і розуміти, що подія, яка сталася тут у 1429 році, мала непроминальне значення для подальшого розвитку міста і визначала чимало важливих аспектів у геополітиці всієї Центрально-Східної Європи. Безсумнівно, ми не можемо сказати, що питання, які виносилися на цю зустріч, за кілька днів були повністю вирішені. Цим з'їздом започаткувалася потужна ініціатива перетворити Велике князівство Литовське у королівство. І хто знає, якби Бог відміряв Вітовту трішки довший життєвий шлях, можливо, ми знову мали би свого короля. Я не випадково вживаю слово "знову". У середині ХІІІ століття волиняни, і не тільки волиняни, мали короля. Йдеться про Данила Романовича.

Протягом численних століть наше місто було таким же європейським, як Прага, Краків, Відень та інші, в європейськість яких у нас немає жодних сумнівів. Чому я так впевнено це стверджую? Тому що в ті часи демократія, прогресивність і європейськість оцінювалися за трьома основними критеріями: маґдебурзьким правом (системою самоврядування), регульованим цеховим ремеслом та свободою віросповідання.

Коли мова заходить про людей XVI-XVII століть і їх родові імена, такі як Сангушки, Чорторийські, Заславські тощо, багато хто вважає їх поляками. Проте, якщо згадаємо про Гулевичів, Древинських, Братковських, зокрема Гальшку Гулевичівну, то питання їхньої православності та, відповідно, зв'язку з русинським походженням (ці два аспекти часто плутають) викликає менше сумнівів. Важливо зазначити, що свобода віросповідання також передбачала право на пошук власної ідентичності, близьких цінностей і сенсів. Ставши католиком чи протестантом, людина не завжди відмовлялася від багатої історії свого роду.

Не слід забувати про всі ці важливі моменти. Коли наступного разу вирушимо до Європи, захоплюючись архітектурними шедеврами Дюссельдорфа чи Верони, варто пам'ятати, що Луцьк теж міг би мати свої архітектурні пам'ятки з тих далеких часів. Наприкінці XVIII століття Російська імперія прийшла і рішуче знищувала наші зв'язки з європейськими, прогресивними та демократичними традиціями, які існували тут. Це також суттєво вплинуло на міську архітектуру. Читайте також: З'їзд монархів 1429 року в пам'яті луцьких мешканців. Минуло 360 років.

Тему З'їзду європейських монархів у Луцьку ми активно обговорюємо останнім часом, зокрема у зв'язку з підготовкою до відзначення річниці в 2029 році. Як вважаєш, не зарано ми почали готуватися до відзначення цієї дати?

Думаю, що точно не зарано. І добре, що лучани активно розповідають усьому світу про своє.

У 2019 році, під час відзначення 590-ї річниці, в Луцьку та області пройшло безліч заходів, включаючи міжнародну наукову конференцію, що відбулася в Художньому музеї на території верхнього Луцького замку. Ця подія спонукала до нових роздумів про Луцьк у 1429 році. Шістсот років тому місто виконувало роль південної резиденції великого князя Вітовта.

В даний момент надзвичайно важливо виховати свідоме покоління мешканців Луцька. Якщо ми не усвідомлюємо своєї ідентичності, не знаємо, ким є наші предки і звідки походить наш рід, то нам буде складно відчувати свою цінність, особливо в умовах, коли нашу країну намагаються знищити. Щоб мати чітке уявлення про те, за що ми боремося, необхідно глибше знати свою історію.

Сигізмунд I Люксембурзький, Владислав II Ягайло та великий князь Вітовт, який правив Литвою, Руссю та Жемайтією, зібралися тут, на території Верхнього та Окольного замків, щоб обговорити важливі питання політичного життя того часу. Це сталося в нашому Лучеську! Чи не цікаво, як би виглядало місто, якби ці видатні особи не відвідали його? Завдяки їхньому візиту Луцьк отримав новий імпульс для розвитку. На площі Окольного замку, де відбувалися зустрічі, Вітовт наказав звести кілька дерев'яних світлиць для забезпечення зручності своїх гостей. Це відбувалося у січні, тож ці будинки потребували опалення. Згодом, за вірну службу, дружні стосунки чи політичну підтримку, Вітовт передав ці споруди місцевій аристократії. Читайте також: Погляд на повсякденне життя волинян середини XVII століття.

Що порадиш почитати чи подивитися людині, яка починає пізнавати історію Луцька?

Якщо ви бажаєте легко зануритися в історію Луцька і отримати задоволення від цього процесу, рекомендую ознайомитися з книгою Олександра Котиса "Луцьк. Тисяча років історії". Після цього варто звернути увагу на видання "Хроніки Любарта", яке ми з Сашком активно доповнювали. Також на "Волинських Новинах" ви знайдете безліч цікавих досліджень про історичне минуле Луцька.

Оксана Карліна вивчає історію волинських міст та селищ, що відносяться до кінця XVIII - початку XIX століть.

Для отримання інформації про Луцьк у міжвоєнний період варто ознайомитися з монографічним дослідженням Галини Малеончук та Анатолія Шваба під назвою "Міжвоєнний Луцьк: суспільно-політичний, соціально-економічний та культурний розвиток (1919-1939)".

Основні лекції, присвячені історії нашого міста під час З'їзду європейських монархів, проходять у Музеї історії Луцького братства. Веде їх завідувачка музею та дослідниця історії Луцька Олена Бірюліна.

Нещодавно на світ вийшла компактна, проте надзвичайно інформативна праця наукового співробітника Адміністрації державного історико-культурного заповідника "Старий Луцьк" Миколи Кушпи під назвою "Луцьк і Луцький з'їзд монархів 1429 року". Вже встигла здобути популярність книга "Луцький замок", автором якої є Петро Троневич.

Для глибшого занурення в епоху раннього Нового часу рекомендується ознайомитися з роботами Наталії Яковенко, Андрія Заяця, Ірини Ворончук, Наталії Старченко, Наталі Білоус та Марини Тарасюк.

Якщо ви віддаєте перевагу вивчати наше місто через відео, нещодавно вийшов новий випуск журналіста Руслана Шаріпова, присвячений історії Луцька. Нещодавно ми спілкувалися з автором YouTube-каналу "Реальна історія" Акімом Галімовим про з'їзд монархів 1429 року та про те, як в Україні визначалась доля Європи.

Отже, джерел багато, першоджерел - ще більше. Є також додаткова опція - можна (і треба) прийти на екскурсію в Окольний замок.Читати ще: Медичний трактат про чуму ХVІ століття писали у Луцьку: що відомо

Як знаємо, в Окольному замку постійно відбуваються різноманітні екскурсії, зокрема тематичні, а ще виставки, презентації, лекції. Що нового нині готує Музейний простір "Окольний замок" для своїх відвідувачів?

Хочу поділитися чудовою новиною! Нещодавно ми подали заявку на отримання ґранту і успішно отримали фінансування у розмірі 50 тисяч гривень від Місто.cafe. Ці кошти сприятимуть створенню та публікації інтерактивного путівника для дітей під назвою "Мандруй Луцьком з Луцько́м". Наша мета – виховати свідоме та патріотичне молоде покоління лучан, яке завдяки розповідям батьків, прогулянкам старовинними вулицями міста та матеріалам з літератури, зокрема нашого путівника, зможе усвідомити, що Луцьк є дійсно унікальним, історичним і цікавим містом.

Про що буде путівник? Йтиметься про хлопця Луцькá - нашого сучасника. За родинним переказом він нащадок Луки - племінного вождя лучан, від якого, ймовірно, походить назва міста. Луцько́ за реліквію роду має давній перстень-сиґнет. Цей перстень - чарівний. Із його допомогою наш герой може переноситися в різні локації міста, у різні періоди його історії. На кожній з локацій, як-от Лютеранська кірха, Гнідавське болото, площа Ринок, верхній Луцький замок, Окольний замок, Колеґіум отців-єзуїтів, він зустрічається з історичним персонажем або умовно-історичним персонажем. Співрозмовник розповідає Луцьку́ про ту чи ту місцину, пам'ятку тощо. І так через гру, дослідження, наліпки, лабіринти, загадки - інформацію, яку наш мозок перетворює на своєрідний мінімультсеріал про історію Луцька, маленькі лучани (і не тільки вони) відкриватимуть для себе рідне старовинне місто.

Плануємо і працюємо над гарним посібником, який, можливо, у когось викличе запитання чи посіє сумнів: а чи були лучани у певний період саме такими? Зазначу, ми не робимо нічого такого, чого направду не було; так, щось може дивувати. Путівник покликаний укотре підтвердити, що наша історія захоплива й цікава, покаже міську європейськість Луцька у різних вимірах.Читати ще: Як обирали міську владу Луцька 400 років тому

Коли слід очікувати на випуск цього путівника?

В кінці грудня цього року нам потрібно буде підготувати та випустити 50 копій. Це завдання є важливим і хвилюючим.

Ідея створення цього путівника виникла минулої зими під час розмови з моїм сином. Левкові шість років, і він часто цікавиться Луцьком, що мене дуже радує. В один момент я запропонувала йому: "Левко, давай разом зробимо путівник". Зараз він відчуває себе важливою частиною цього проекту. Наліпки, лабіринти, формат певних діалогів — всі ці елементи є його творчими ідеями. Крім того, Левко стане прототипом двох персонажів, з якими Луцько зустрінеться на сторінках нашого путівника. Важливо зазначити, що його ім'я можна знайти в історичних документах щонайменше з XVI століття, тому герой на ім’я Левко виглядає цілком логічно з історичної точки зору.

Наш гід - це сенсова подорож, що вимагає знань і значних зусиль, особливо від нашої талановитої дизайнерки Валентини Ткачук. На жаль, у нас обмаль портретів лучан минулих епох, проте ми знаємо сучасних мешканців, які можуть бути нащадками тих, хто жив у місті століття тому. Однією з ключових задач є точно відтворити їхній одяг, відповідно до моди того часу. Ми прагнемо показати історичні локації та будівлі так, як вони, ймовірно, виглядали в минулому. Завдань чимало, але якщо ця діяльність приносить радість, розвиток і особистісне зростання, то, на мою думку, варто жити і творити заради цього. Читайте також: Історія повсякденного життя: житло, побутові речі та одяг лучан 400 років тому.

Куди найперше ти повела би людину, щоб закохати її в Луцьк?

Беззаперечно, перше, що спадає на думку, це Окольний замок. Але мої почуття не обмежуються лише цією локацією. Я з великим ентузіазмом ділюсь своїми враженнями про це місце, адже воно мені справді дорого. Вважаю, що мені пощастило опинитися тут. Жартую, що 9 липня 2023 року Левку виповнилося три роки, а вже 10 липня я повернулася на роботу, адже знала, що буду працювати в цих загадкових підземеллях.

Крім Окольного замку, обов'язково завітайте до Луцького Верхнього замку. Не пропустіть можливості прогулятися пішохідною вулицею Лесі Українки, звернувши увагу на зміни в архітектурному оформленні та історичні трансформації назви цієї вулиці, а також на її значення в різні етапи розвитку міста.

Цікаво ознайомитися з експозиціями луцьких музеїв, які є унікальними. Я точно повела би своїх гостей до Музею волинської ікони й показала би їм давні волинські ікони кінця ХVI-XVIIІ століть і, звичайно, ікону Холмської Божої Матері. Нам зараз важливо відчувати зв'язок, тяглість поколінь і нерозривність нашої історії, бо вона визначає наше право на існування сьогодні.Читати ще: Про кравців, кушнірів та шевців: хто шив одяг лучанам 400 років тому

Як ти вважаєш, чи змінилося у луцьких мешканців сприйняття рідного міста через повномасштабну війну?

Я вважаю, що це так. Робота нашого простору стартувала у 2023 році, через рік після початку повномасштабної війни. Люди, які відвідували нас на початку, поділялися на дві групи: одні дивувалися, дізнавшись, що в Луцьку є подібні підземні приміщення, а інші відзначали, як чудово, що у нас так ретельно збережена історична пам’ятка, і що завдяки експозиції ми можемо розповідати про нашу історію. Зараз вже практично немає тих, хто говорить: "ми б ніколи не подумали..."

Коли відвідувачі приходять до нас, вони часто зауважують, що у нас атмосфера "як у європейському музеї". Але наш музей справді є частиною європейської культурної спадщини, як і саме місто. Іноді трапляються люди, які виявляють сумніви, ставлять запитання, уточнюють деталі. Коли ми проходимо повз галерею з репродукціями портретів волинської шляхти, найчастіше звучить питання: якими себе вважали ці люди, чому ви їх називаєте нашою шляхтою і вважаєте частиною української історії?

Недавно в нас була розмова й презентація-відкриття виставки з Анастасією Хеленюк, директоркою Музею історії Національного університету "Острозька академія". Вона розповідала про князя Василя-Костянтина Острозького, бо ж зараз маємо 500-річчя від дня його народження і 445 років від виходу у світ Острозької Біблії. Василь-Костянтин Острозький - людина, статус і статки якої дозволяли чутися впевнено, бути і розмовляти на рівних навіть з королем. Є лучани, які за ці три роки вже встигли стати нашими добрими друзями, а навіть амбасадорами музейного простору. Відвідують практично кожен захід, екскурсії, презентації, розповідають про нас, приводять своїх гостей. Це ще раз свідчить, що "Луцьк - приємне відкриття"!

Тож, чи сумніваються лучани в тому, що історія їхнього міста - потужна? Напевно, що більше ні, ніж так. Рівень обізнаності, потреби знати більше про себе і свою минувшину виріс. На жаль, мотиватором цього великою мірою стало повномасштабне вторгнення. Упевнено можна констатувати про інтелектуальне покоління сучасних мешканців Луцька, яким не байдуже. І це вже дуже багато. Якщо людям не байдуже до своєї минувшини - це дає сильний поштовх для розвитку прийдешності. Мусимо вірити в те, що вистоїмо і будемо жити на землі наших предків - на нашій споконвічній землі. Попри все.

Ольга Шершень

Зображення Олександра ДУРМАНЕНКА

Приєднуйтесь до нашого Telegram-каналу, щоб бути в курсі найсвіжіших новин Волині, України та міжнародних подій!