Мільярд дерев Шредінгера: Які наслідки екологічної програми президента?

Зображення: facebook/Державне агентство лісових ресурсів України А за рослиною прихована інша рослина.

Що ж означає ця цифра "один мільярд дерев" — чи є це значним числом, чи навпаки, не так вже й багато?

Для більш точної оцінки масштабів доцільно перевести всі дані в гектари. Якщо узагальнити інформацію, надану Державним агентством лісових ресурсів, можна побачити, що з осені 2021 року, коли розпочалась програма, і до осені 2025 року, коли було підведено підсумки її виконання, лісівники посадили приблизно 140 тисяч гектарів лісу. Протягом останніх трьох років щорічно висаджували близько 30 тисяч гектарів дерев.

Тут варто звернути увагу на один важливий аспект. Мова йде не про створення нових лісових територій, а лише про відновлення лісів на тих ділянках, які були зрубані. Лісівники зобов’язані протягом двох років засаджувати ці місця деревами, і це їхній обов'язок.

Протягом цього часу було створено близько 15 тисяч гектарів нових лісів. Якщо врахувати, що загальна площа лісових масивів в Україні, згідно з офіційними статистичними даними, складає 9,6 мільйона гектарів, то це становить лише 0,15% від цієї величини, що є вкрай незначним показником.

Тобто лісівники фактично здебільшого рутинно відновлювали ліси після рубок, що вони в будь-якому разі мають робити. І назвали її мільярдом дерев.

Наприклад, Житомирська область виявилася лідером з відновлення лісів у рамках програми "Зелена країна". Чому це сталося? Вся справа в тому, що у 2020 році тут відбулися значні лісові пожежі, внаслідок чого лісівники провели масштабні санітарні рубки. Чим більше дерев було зрубано, тим більше нових висадили.

А скільки саджали протягом року раніше, для порівняння?

Зростання. Наприклад, у 2015 році площа становила 48,6 тисячі гектарів, а в наступному – 50 тисяч гектарів. Проте з 2018 року ці показники почали повільно знижуватися. Але насправді це не є негативним явищем. Просто зменшилася кількість суцільних рубок, під час яких видаляються всі або майже всі дерева на певній ділянці. Це пов'язано з тим, що Державне агентство лісових ресурсів поступово переходить на вибіркові рубки.

Цей процес підкріплюється відповідними законодавчими ініціативами. Зокрема, у 2016 та 2021 роках були внесені зміни до норм, що регулюють санітарні рубки, зокрема ті, що стосуються видалення хворих, ушкоджених чи загиблих дерев. У випадку проведення суцільних санітарних рубок, слід зменшити обсяги запланованих суцільних рубок.

Зображення: Державне агентство лісових ресурсів України.

Головна ж ідея вибіркових рубок саме в тому, що дерева вирубують поступово, аби далі ліс міг відновитися самостійно. У ньому з'являється вікно, в яке потрапляє світло, конкуренція між деревами зменшується -- і це дає змогу насінню проростати. І в 99,9 % випадків ліс чудово відроджується. Тільки в окремих ситуаціях на місцях вибіркових рубок дерева висаджують.

Слід зазначити, що на деяких ділянках, де проводяться суцільні рубки, ліс не висаджують, а натомість застосовують так звані заходи для підтримки природного відновлення. Наприклад, на певних територіях створюють борозни, в які потім висівають насіння дерев. У випадку, якщо було знищено вільховий ліс, зазвичай на місці зрубування нічого не роблять, оскільки вільха здатна самостійно відновитися з пня або прорости з насіння.

Отже, зменшення обсягу висаджування лісу на вирубках свідчить лише про те, що кількість вирубок знизилася, і це цілком природно. Проте варто зазначити, що якщо раніше мільярд дерев можна було посадити всього за два роки, то тепер на цей процес знадобилося вже чотири роки.

Жертва війни. "Люди лобіюють зміни до законодавства, що готують підвалини до потужного захоплення природних ресурсів"

А як справи з новими лісами? Де можна побачити ці нові насадження?

Якщо розглянути тенденцію висадки нових лісів, можна помітити зростання площ, відведених під них. Наприклад, у 2023 році було висаджено 5,9 тисячі гектарів, у 2024-му – вже 6,2 тисячі гектарів, тоді як раніше середній показник становив близько двох тисяч гектарів на рік.

Які саме території для цих цілей обирають — це ще одне захоплююче питання. Якщо звернути увагу на дані про ліси України, які надає Державне агентство лісових ресурсів (збір інформації проводився у 2011 році, і з тих пір нових підрахунків не здійснювалося), то з загальної площі лісового фонду, що становить 10,4 млн гектарів, лише 9,6 млн гектарів покриті лісовою рослинністю. Це свідчить про наявність територій, які залишаються без лісового покриття.

Зображення: Державне агентство лісових ресурсів України. Висадка молодого лісу

У 2010-х роках лісівники отримали в управління численні території для заліснення, які не були придатні для сільського господарства. Це стосувалося різноманітних балок, ярів та кам’янистих ділянок, переважно розташованих у південних і східних областях України, таких як Миколаївська, Одеська, Запорізька, Донецька та Дніпропетровська. Однак після 2014 року фінансування цих ініціатив було суттєво зменшено, а нові ліси висаджувалися лише за рахунок бюджетних коштів, тому ці території залишилися без уваги. Лише з 2021 року, коли було відновлено фінансування в рамках нової програми, розпочали активне заліснення цих земель.

Є певна кількість земель, які лісівники змогли отримати від місцевих громад за останні роки. Однак, у більшості випадків, вони засаджували території, що вже перебували у їхньому користуванні. Основна проблема полягає в тому, що значна частина цих земель – це степи. Незважаючи на зобов'язання щодо збереження цінних нелісових екосистем, доля степових ділянок значною мірою залежала від підходів, які застосовували в різних регіонах. Наприклад, у Миколаївській області була створена робоча група, до складу якої входили екологи та лісівники, які виїжджали на місця для оцінки: чи є територія степом. У випадку, якщо це був степ, його залишали недоторканим, а якщо ні – проводили заліснення. Подібна робоча група також функціонувала в Черкаській області. На цьому, здається, все. В інших регіонах активно заліснювали всі доступні території, включаючи степи та луки.

Буквально недавно була скандальна історія в Чернігівській області. Лісагентство попіарилося, як гарно вони посадили ліс на п'яти гектарах, зробили багато красивих фото. Землю лісівники отримали від Срібнянської громади два роки тому. Але насправді вони заліснили степову ділянку, фактично знищивши її.

На сьогодні значна кількість земель, які були передані лісівникам для заліснення, розташована в зонах, де тривають бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях. За моїми підрахунками, близько 20 тисяч гектарів залишаються доступними для лісокористування. Однак варто зазначити, що половина з цих площ — це степи. Знищувати одну екосистему задля створення іншої — це абсолютно безглуздо.

Зображення: з профілю Петра Тєстова на Facebook Петро Тєстов

У територіях, де працюють лісівники, завжди можна знайти відкриті простори, сіножаті та пасовища. Історично лісове господарство часто переплітається з мисливством. Наприклад, існували місця для заготівлі сіна, яке використовували для годування тварин, а також поля, де вирощували кукурудзу для диких кабанів, яку залишали їм на зимовий період. Також були галявини, які масово перетворювали на лісові масиви. Це створює серйозні проблеми, адже для багатьох видів тварин необхідні не лісові екосистеми. Коли території засаджують деревами, це негативно позначається на біорізноманітті лісу. З точки зору збереження природи, було б доцільніше зберегти більшість таких ділянок в їхньому первісному вигляді, а не перетворювати їх на ліси.

1:0 на користь робінії. Чому вже сьогодні варто задуматися про те, як інвазійні рослини впливають на нашу екосистему.

Самосійні та бездоглядні.

Тобто говорити про якийсь проривний ефект від програми насправді не можна?

Так. Але з об'єктивно позитивного, що ми отримали від програми, то це ухвалення закону про самосійні ліси. Він дає шанс зберегти їх і завдяки цьому збільшити лісовий фонд.

Мова йде про ліси, що виникли природним шляхом на покинутих колишніх сільськогосподарських угіддях. Проте офіційно вони не мали статусу лісу. Ці землі зазвичай належать громадам. Громада має можливість передати такі самосійні ліси до ДП "Ліси України" або ж заснувати власне комунальне підприємство, змінивши через спрощену процедуру цільове призначення земель з сільськогосподарських на лісогосподарські. Також можливий варіант передачі цих земель комунальним лісгоспам, які підпорядковуються обласним радам. Приклади таких лісгоспів можна знайти в Житомирській, Вінницькій, Чернігівській та Івано-Франківській областях.

Звісно, все не так просто. Бо громади насправді не прагнуть визнавати ці території лісами і передавати комусь. Економічно набагато вигідніше здати їх в оренду фермеру, який усе розкорчує, щось вирощуватиме і буде платити податки. Плюс зараз ситуація погіршилася через тиск аграрного бізнесу, який релокується. Підприємці потребують площ для вирощування сільськогосподарських культур, а вони переважно вже зайняті, тому і заходять на такі невикористовувані території, де є самосійні ліси.

Отже, мова йде про ті лісові масиви, які вже існують, але поступово зникають. Лісівники не надто активно ведуть діалоги з місцевими громадами щодо їх легалізації. Проте за останній рік прокуратура виробила певну правозастосовчу практику і через суди наполегливо вимагає від об'єднаних територіальних громад визнати самосійні ліси лісами, як це передбачено законом. Тому з'являється ймовірність, що завдяки цим зусиллям ці ліси отримають офіційний статус і захист.

Зображення: Державне агентство лісових ресурсів України.

Особливо варто зазначити, що Інститут "Ліспроєкт", який підпорядковується Держлісагентству, створив спеціалізовану ГІС-систему для самосійних лісів. За допомогою супутникових зображень вони визначили типи ландшафтів, інтегрували ці дані з кадастровою картою та картою лісів, що дозволяє системі в напівавтоматичному режимі ідентифікувати їх. Якщо лісівники виїжджають на місце і підтверджують наявність лісу, їм залишається лише підготувати необхідні документи для його офіційного визнання. У випадках, коли громада не дає згоди, прокуратура може звертатися до суду, щоб примусити її до співпраці.

Зважаючи на втрати лісів на сході країни внаслідок війни, було б логічно компенсувати ці збитки, зберігаючи самосійні ліси на заході чи в інших регіонах. Наразі ж ситуація виглядає зовсім інакше. Влада спрямовує ресурси на компенсацію втрат у сільському господарстві в зонах, де тривають бойові дії. Це створює катастрофічну ситуацію: хоча всі говорять про шкоду, яку заподіюють ліси через пожежі, конкретних заходів для вирішення цієї проблеми не вживається. Виглядає так, ніби ніхто, окрім екологічної прокуратури, не проявляє зацікавленості в цій справі.

Наразі цифри площ самосійних і нічийних лісів, на які вже оформило права ДП "Ліси України", дуже маленькі. Приміром, з початку 2025 року це 9,5 тис. га.

Це недостатньо. Мова йде про ліси, які залишилися без власників, зокрема про ті, що не мають обліку. Ці території були засаджені колгоспами, проте в часи реформ 1990-х років сталося так, що вони опинилися без власника. У деяких випадках власники свідомо залишили свої ділянки, як, наприклад, сталося з лісами поблизу Бучі, Ірпеня та Биківні, які пізніше були забудовані. Отже, на відміну від природних лісів, ці території були створені людьми, але з різних причин, не завжди пов'язаних із корупцією, залишилися без господарів.

Станом на 2011 рік, площа так званих "нічийних" лісів сягала кількох сотень тисяч гектарів. Наразі, за моїми оцінками, їх залишилося близько 100 тисяч гектарів. Основна причина, чому ці ліси були офіційно передані "Лісам України" в настільки малих обсягах, полягає в неефективній роботі лісівників, що, до речі, стосується і самосійних лісів. Наприклад, на початку 2024 року під час засідання екологічного комітету Ради було піднято це питання, і лісівникам поставлено завдання підрахувати кількість таких лісів. Проте, на жаль, до реальних дій справа не дійшла. Зовсім недавно Українська природоохоронна група разом з народною депутаткою Юлією Овчинніковою знову почали збір інформації. Остаточні дані ще не отримані. Але, наприклад, у Львівській області, згідно з інформацією обласної адміністрації, нараховується 31 тисяча гектарів лісів, які не передані в користування, тобто залишаються безгоспними.

Львівська область лісиста, але це все ж не Рівненська, не Волинська, Чернігівська чи Житомирська, де такі цифри будуть значно більші. Водночас, на жаль, спроможність української лісової галузі дуже низька. Вона заточена переважно на заготівлю деревини, фахівців поскорочували, і банально нікому працювати із цим системно. Тільки знов же в останній рік процес трохи активізувався.

Зображення: Державне агентство лісових ресурсів України.

У 2022 році в лісовому кодексі була введена нова норма, що сприяє передачі безгосподарських лісів під охорону. У разі незаконної вирубки дерев, якщо винуватця не вдалося виявити, відповідальність за заподіяні збитки покладається на об'єднану територіальну громаду (ОТГ), яка є власником земельної ділянки. Екологічна інспекція почала реалізовувати цю норму у 2023 році, а в наступні роки почала формувати судову практику, яка наразі вже усталена. Верховний Суд підтвердив, що екоінспекція має право вимагати компенсацію за збитки, а громада зобов'язана їх покривати. Яскравим прикладом цього є випадок з Пулинською селищною радою на Поліссі. У 2023 році на її комунальних землях незаконно вирубали більше двохсот дерев. За підрахунками екоінспекції, це призвело до збитків у розмірі 1,8 мільйона гривень, які мала компенсувати селищна рада. Після кількох апеляцій у суді екоінспекція зуміла домогтися виконання виплати.

Отже, існує надія, що це стимулюватиме громади піклуватися про ці ліси та передавати їх під охорону, будь то ДП "Ліси України" або своїм власним підприємствам, які нестимуть відповідальність за їх збереження.

Шукати вітер у горах. Які події відбуваються на полонині Руні?

Якщо все залишити, як є, то якою буде доля таких лісів?

Самосійні рослини на територіях, які можуть бути використані для сільського господарства, рано чи пізно підлягають видаленню. Це добре видно на прикладі самосійних березових і вільхових лісів, що розташовані на заболочених ділянках. Наразі відбувається очищення каналів і відновлення дренажу, через що ці землі знову вводяться в обіг. У Карпатах, на полонинах, самосійні ліси, які не підлягають обробітку, стають об'єктом незаконних вирубок.

Щодо необлікованих, нічийних лісів, які не надані в користування. Якщо вони десь біля населених пунктів, приміром, на берегах річок, які можна забудувати, то такі місця підуть під забудову, як це вже відбувається. Якщо такі ліси віддалені, то вони йдуть під незаконні рубки -- і це теж відбувається масово, на жаль. Бо це таке місце гарантованого незаконного збагачення.

Фото: eco.rayon.in.ua Селянський ліс на Рівненщині, де роками тривала наймасштабніша незаконна вирубка

Ситуація з незаконною вирубкою лісу в "нічийному" Селянському лісі на Рівненщині стала справжнім скандалом у лісовій індустрії. Згідно з даними екологічної інспекції, там виявили понад 100 тисяч пнів, а остаточні підрахунки свідчать про пів мільйона знищених дерев і збитки на суму 3,4 мільярда гривень. Це явище має масштаб, який вражає. Питання про цю проблему вперше піднімали на екологічному комітеті на початку 2022 року, а потім знову в січні 2024-го. Лише після втручання з Києва, коли було заявлено, що такого безладу більше не можна терпіти, почалися конкретні дії для вирішення ситуації. Виявляється, всі були в курсі, але поки увага не була прикута до цієї проблеми в столиці, ніхто не збирався діяти. При цьому все це відбувалося неподалік Рівненської АЕС, в регіоні, де контроль з боку правоохоронців мав би бути особливо жорстким.

Не для галочки

Як би виглядала "Зелена країна", якби її реалізація проходила успішно?

Тут треба зробити одну ремарку заради об'єктивності. 2021 року я працював у Міністерстві довкілля, і коли цю програму запускали, ми як міністерство надали свої пропозиції. З того всього врахували в подальшій реалізації тільки одну -- пропозицію про самосійні ліси.

Як мали б робити? По-перше, у тих самих лісників є досить землі в межах лісового фонду, яку використовують під сільське господарство. Це корупційна схема, і є багато позовів прокуратури через так звану спільну діяльність, періодично когось ловлять. Ці землі точно можна було б заліснити.

По-друге, в Україні існує значна кількість земель, які відповідно до чинного земельного законодавства не можна використовувати для сільськогосподарських цілей. На цих ділянках слід було б висаджувати ліс. Це саме ті території, які зазнали деградації, мають низьку продуктивність та стали жертвами техногенного впливу. Однак через відсутність контролю за дотриманням законодавства насправді все відбувається інакше — ці землі використовуються для ведення сільського господарства.

Приміром, більшість техногенно пошкоджених земель до початку повномасштабного вторгнення була в межах Житомирської області. Вони постраждали від Чорнобильської катастрофи, мали офіційний статус радіаційно забруднених, але на них усе рівно вирощують сільськогосподарські культури. З цього питання навіть працювала тимчасова слідча комісія Верховної Ради.

Те ж саме стосується малопродуктивних або деградованих територій, які потребують консервації, але їх все ще незаконно експлуатують у сільському господарстві. Наприклад, існує безліч схилів, де через ерозію сталося суттєве зниження ґрунтового покриву, проте ці ділянки продовжують обробляти. Або ж на Поліссі можна спостерігати піщані землі, де в суху весняну пору пилові бурі стали звичним явищем. На таких територіях було б доцільно висаджувати ліс.

Зображення: Суспільне Рівне Посадка молодих рослин.

Проте ця тема залишається маловідомою для багатьох. Процес консервації вимагає виїзду представників Державної екологічної інспекції або Держгеокадастру, які повинні здійснити перевірку та підготувати необхідні документи для консервації ділянки. Якщо власник земельної ділянки не погоджується, вирішувати питання доведеться в судовому порядку. Однак під час повномасштабного вторгнення планові перевірки заборонені, а отримати позапланову перевірку вкрай складно. Додатково, якщо дані про склад ґрунтів вже неактуальні, необхідно довести наявність деградації, для чого потрібен детальний аналіз. Одного візуального огляду недостатньо, і для проведення аналізу потрібно витратити кошти, яких у державних установах в умовах війни катастрофічно бракує.

Або, наприклад, фермери вчинили незаконну оранку прибережних територій, що є досить поширеним явищем. Цю проблему фіксує еколого-інспекційна служба, яка проводить оцінку завданих збитків для їх подальшого відшкодування. Внаслідок цього ці землі залишаються покинутими та, в більшості випадків, заростають інвазійними рослинами. Не стверджую, що це відбувається повсюдно, але в тих же регіонах Полісся, де прибережні зони були незаконно оброблені, їх можна було б успішно заліснити. Це стало б вигідним рішенням як для лісу, так і для збереження біорізноманіття.

В Українській природоохоронній групі є приклад, коли нам вдалося в Хмельницькій області домогтися висадження лісу на землях, які громада використовувала незаконно для сільського господарства. Ми активно надсилали скарги до поліції та прокуратури. В результаті поліція відкрила кримінальне провадження, і громада зрозуміла, що не хоче мати справи з прокуратурою після поліції. Однак такі дії повинні здійснюватися не силами громадської організації, а в рамках централізованої державної політики.

Зображення: з профілю Петра Тєстова на Facebook Петро Тєстов з колегою

Пропоную ще один яскравий приклад. Раніше всі державні сільськогосподарські угіддя, які не увійшли до громади в рамках реформи, були зосереджені в одному підприємстві, відомому як "Земельний банк". Наразі це підприємство займається їх орендою для аграрних потреб. Коли розпочалася ініціатива "Мільярд дерев", проводилися консультації з Фондом державного майна та іншими державними органами, щоб передати ці землі лісівникам для заліснення. Проте, на жаль, цього так і не сталося, і ми отримали те, що маємо сьогодні.

Вербові велетні. Друга весна на дні Каховського водосховища

А загалом наскільки великий потенціал для збільшення площі лісів у нас ще є?

Точної цифри немає. Аграрна наука зазначає, що мова йде про кілька мільйонів гектарів деградованих земель. В межах офіційних даних Держгеокадастру, які містять інформацію про ступінь деградації, реально можна було б виявити сотні тисяч гектарів, придатних для заліснення.

Але це важкий шлях. Для цього треба постійно вести переговори з громадами. Це, відповідно, мали б десь іти на поступки аграрії, мали б працювати органи влади, екоінспекція, прокуратура, міністерство, Лісагентство. Але оскільки спроможності немає, політичної волі це робити теж не було, то стосовно "Зеленої країни" пішли найлегшим шляхом. Тобто порахували відновлення після рубок, яке лісівники і так роблять, плюс заліснили землі, які і так їм належали.