Міста розвиваються, а села занепадають: як урбаністичні рішення в Україні вплинуть на її майбутнє до 2030 року.

У 2025 році урбаністичний ландшафт України зазнає суттєвих змін, адже міста стають центрами для залучення інвестицій та талантів, в той час як села стикаються з проблемами депопуляції та занепаду. Згідно з даними Віденського інституту міжнародних економічних досліджень (WIIW), у Центральній Європі, в тому числі і в Україні, урбаністичний бум супроводжується зменшенням сільського населення на 15-20% за останні десять років, з прогнозами подальшого дисбалансу до 2030 року. Ця проблема, обговорена під час Весняного семінару 2025 року від WIIW на тему "Зростаючі міста і занепад сільської місцевості в Центральній Європі", підкреслює виклики для регіонального розвитку: з одного боку, зростання міських бюджетів на 18% завдяки децентралізації, а з іншого — міграція 30% сільського населення до міст, що лише посилює економічні нерівності.

Міста розвиваються, а села занепадають: яким чином урбанізаційні рішення в Україні сформують її перспективи до 2030 року.

Децентралізація, розпочата в Україні у 2014 році, стала важливим механізмом для вирівнювання регіональних диспропорцій, але її результати у 2025 році виявляються неоднозначними. Згідно з даними "White Book of Reforms 2025" від VoxUkraine, реформа охопила 1469 територіальних громад, які складають понад 90% площі країни, з обов’язковим об'єднанням, що завершилось до кінця 2020 року, а також зменшенням кількості районів з 490 до 136. Це призвело до збільшення місцевих бюджетів, оскільки міста стали отримувати 60% податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) та 10% податку на прибуток, що ускладнює легке вилучення цих коштів центральним урядом.

У 2025 році міські бюджети зросли на 18%, досягнувши загального обсягу 194,3 млрд грн для освіти та науки, з акцентом на урбаністичні проекти, як-от модернізацію інфраструктури в громадах. "Децентралізація надала місцевим органам влади ресурси, покращивши якість публічних послуг", -- зазначає аналітичний звіт VoxUkraine, посилаючись на перерозподіл субвенцій на охорону здоров'я та освіту з 2015 року, де кошти розподіляються за кількістю пацієнтів чи студентів.

Політичні трансформації, зокрема Закон про децентралізацію, ухвалений у березні 2014 року, а також зміни до Бюджетного кодексу 2015 року, стали каталізаторами урбаністичного прогресу. Місцеві громади здобули нові повноваження в сфері реєстрації бізнесу, надання адміністративних послуг та спільного фінансування дорожньої інфраструктури.

У 2020 році вибори, що відзначилися історично низькою явкою на рівні 37%, відкрили двері для нових облич, серед яких було більше жінок завдяки впровадженню гендерних квот. Це сприяло зміцненню місцевої демократії. Проте, з початком повномасштабної війни, спостерігалася тенденція до централізації: у 2023 році "військовий ПДФО" було перенаправлено на оборонні потреби, що зменшило автономію місцевих рад. Лише наприкінці 2024 року парламент дав змогу цим радам здійснювати закупівлі для військових підрозділів.

Згідно з результатами опитування KIIS, проведеного в листопаді 2022 року, 76% українців висловили підтримку продовженню реформ, вважаючи їх важливими для забезпечення стійкості, а також відзначаючи зростання довіри до органів місцевого самоврядування на 20-25% з 2014 року. Міста України, такі як Київ та Львів, використали можливості децентралізації та отримали €500 млн грантів від ЄС для відновлення інфраструктури. Водночас, сільські громади отримують лише 4% земельних податків від загальних доходів, що створює додатковий дисбаланс. За оцінками Центра Разумкова, проведені реформи сприяли підвищенню прозорості через онлайн-аукціони на продаж землі, які стартували з 2021 року. Проте 62% громадян виявляють недовіру до здатності місцевої влади ефективно управляти новими повноваженнями.

Переміщення 30% населення сільських територій до міст є суттєвим економічним наслідком урбаністичного буму, що ставить під загрозу стабільність регіонів. Згідно з даними CSIS, робоча сила в Україні зменшилася більш ніж на 25% у 2023 році в порівнянні з 2021 роком, а рівень безробіття на кінець 2024 року складе 12,7%. Серед ветеранів цей показник досягає 30%, що є вдвічі вищим за рівень безробіття серед цивільних осіб.

Згідно з аналізом CSIS, населення України на липень 2024 року знизилося до 35,8 мільйонів осіб, при цьому на територіях, контрольованих урядом, ця цифра становить 31,1 мільйона. Прогнози вказують на можливе подальше скорочення до 28,9 мільйона до 2041 року. Водночас, рівень народжуваності в країні падає нижче 1 дитини на жінку, що значно нижче середніх показників у Східній Європі, які коливаються між 1,3 і 1,8. Ці фактори сприяють зростанню міграційних процесів: з 5,4 мільйона внутрішньо переміщених осіб у січні 2023 року 55% становлять жінки та дівчата, а також 6,8 мільйона людей, які виїхали за кордон.

Економічні умови спричиняють дефіцит робочої сили: згідно з прогнозами Міжнародної організації праці (МОП), до 2032 року знадобиться 8,6 мільйона нових працівників для забезпечення стабільного зростання ВВП. При цьому 60% робочих місць очікується в сфері послуг, 27,4% — в промисловості, а 12,6% — в аграрному секторі, з яких 35,4% становитимуть висококваліфіковані спеціалісти. У сільських регіонах, за даними VIIES, зменшення населення на 15% стало причиною погіршення інфраструктури, що призвело до втрати 3 мільйонів робочих місць з 2022 року та рівня бідності на рівні 24,2%. У містах спостерігається зворотна тенденція: у 2025 році урбаністичні ініціативи отримали $486 мільярдів інвестицій від Світового банку, при цьому гендерний розрив у зарплатах перевищує 30%, а понад 50% нових підприємств засновані жінками.

"Коли люди тривалий час не зайняті в трудовій діяльності, їхні навички втрачають свою цінність, що негативно позначається на їхній продуктивності та доходах", -- зазначає CSIS, посилаючись на реальні дослідження. Внаслідок війни в Україні прогнозується зниження продуктивності праці на 7% до 2035 року. Згідно з опитуванням Інституту економічних досліджень у жовтні 2024 року, більш ніж 60% компаній висловлюють занепокоєння через нестачу кваліфікованих кадрів, оскільки у 2020 році 10 мільйонів працездатних українців залишилися поза ринком праці. Це створює замкнуте коло: села втрачають 30% своїх мешканців, міста переповнені, а гендерна нерівність у заробітках, яка до війни становила 15%, зросла до 30%.

Технології стають ключовим інструментом для забезпечення збалансованого розвитку міст і сіл, сприяючи плануванню простору з врахуванням інтересів усіх громадян. У Вінниці цей підхід реалізується через Програму інформатизації та цифрової трансформації, яка запланована на 2024-2026 роки в рамках ініціативи ReBuild Ukraine 2025. Завдяки підтримці Швейцарії через проект EGAP, місто оновлює своє обладнання, програмне забезпечення та встановлює сонячні електростанції, що значно підвищує ефективність міського управління.

"Цифрові технології в муніципальному середовищі є ключовим елементом нашої Стратегії розвитку до 2030 року," -- зазначено в концепції Інтегрованого розвитку Вінниці, акцентуючи увагу на важливості інновацій для майбутнього. Наприклад, використання GIS і SCADA систем сприяє модернізації очисних споруд, що дозволяє ефективно переробляти стічні води та генерувати енергію. Крім того, значні інвестиції в інфраструктуру підкріплюють ці зусилля.

Вінниця, де проживає понад 399 тисяч людей, включно з майже 43 тисячами внутрішньо переміщених осіб станом на серпень 2025 року, також запустила інноваційний парк "Crystal". Цей проект, з бюджетом у кілька мільйонів євро, об'єднує зусилля міжнародних партнерів, таких як GIZ і UNDP, та місцевих ресурсів, щоб поєднати бізнес, освіту і науку в одному просторі.

Одним із яскравих прикладів є ініціатива "Rethinking Cities" від GIZ, що використовує аналітику даних для розробки зручних маршрутів протяжністю 12 кілометрів, оснащених комфортними бордюрами та тактильною навігацією для осіб з інвалідністю. Крім того, теплові насоси, інтегровані в цей проект, постачають тепло тисячам мешканців.

Інша програма, "Безпечне місто", що реалізується за підтримки BMZ та GIZ, зосереджується на забезпеченні безпеки, займаючись створенням укриттів та вдосконаленням систем очищення води з використанням біогазу та сонячної енергії. Транспортний вузол, який з'єднує основні європейські маршрути, також проходить модернізацію, що робить аеропорт більш зручним для мільйонів пасажирів.

Ці інноваційні технології не лише поліпшують якість життя, але й зменшують затори на дорогах, а також сприяють адаптації ветеранів, приносячи вагомі переваги для місцевої громади. За даними Міністерства у справах ветеранів, інвестиції в такі ініціативи окупаються в шість разів завдяки процесам реабілітації. У більш широкому масштабі, Вінниця демонструє, як об'єднання даних із системами на кшталт DREAM може слугувати основою для планування в умовах післявоєнного відновлення, залучаючи підтримку міжнародних фондів, таких як Swedfund, для забезпечення стійкого та інклюзивного розвитку.

До 2030 року урбаністика може суттєво вплинути на економіку України, додавши від 10 до 15 мільярдів доларів до зростання ВВП, якщо вдасться досягти балансу між розвитком міст і сіл. Це передбачає розумні інвестиції в сільські регіони, а також використання цифрових інструментів планування, подібних до систем GIS, які вже застосовують у Вінниці. Для реалізації такого сценарію країні знадобиться значна кількість робочої сили -- близько 8,6 мільйона працівників, серед яких майже половина повинна мати середній рівень кваліфікації в сфері послуг.

Наукові моделі, розроблені такими організаціями, як Міжнародна організація праці (МОП), пропонують різноманітні прогнози. Зокрема, якщо у містах кількість висококваліфікованих працівників перевищить третину, це може призвести до зростання ВВП на 4%. Крім того, ініціативи з перепідготовки, подібні до ReSkillUA, сприятимуть адаптації населення до нових умов.