Мутанти або еволюція: вплив радіації на тваринний світ Чорнобиля та Фукусіми.

Коли ми згадуємо про тварин і радіацію, в нашій уяві часто виникають образи триголових риб з анімаційних фільмів або величезних монстрів з фантастичних стрічок. Проте в дійсності території, що зазнали ядерних катастроф, представляють набагато складнішу та цікавішу картину еволюційних процесів.

Про це пише "Хataka".

Через багато років після катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції (1986 рік), трагедії у Фукусімі (2011 рік) та аварії на заводі "Маяк", науковці змогли накопичити достатньо інформації, щоб зрозуміти, як змінюється природа в так званих "зонах відчуження".

Новітні дослідження підтверджують, що кіно-страшилки на зразок монстрів не мають реального підґрунтя. Замість цього, ми спостерігаємо швидкі генетичні трансформації, необхідність адаптації та безперервну боротьбу за існування.

Чорнобильська зона, що була залишена людьми, стала несподівано величезним природним резервуаром. Відсутність людського втручання сприяє розквіту дикої природи, однак генетичні дослідження свідчать про постійний прихований стрес у тварин.

Дослідження сільської ластівки виявилося особливо показовим. Ці птахи стали своєрідними біоіндикаторами наслідків ядерної катастрофи. Вчені зафіксували аномально високу частоту часткового альбінізму в їхньому оперенні, що є зовнішнім проявом генетичної нестабільності. Рівень мутацій у ластівок, що живуть у зоні Чорнобиля, виявився від 2 до 10 разів вищим, ніж у птахів, які мешкають у чистих регіонах.

Проте одне з найвражаючих відкриттів останніх років полягало у дослідженні диких собак, які є нащадками домашніх улюбленців, залишених під час евакуації. Геномний аналіз виявив, що собаки, що мешкають в околицях ЧАЕС, мають особливу генетичну структуру.

Дослідники виявили у цих організмах мутації в генах, відповідальних за процеси відновлення ушкодженої ДНК. Це свідчить про те, що протягом поколінь виживали лише ті тварини, які адаптувалися і навчились ефективніше справлятися з впливом радіації.

Катастрофа в Японії дала можливість вченим вивчити, як природа адаптується в середньостроковій перспективі. Це дослідження виявило цікавий феномен: свійські свині, що втекли з покинутих ферм, почали схрещуватися з дикими кабанами, які мешкають у лісах Фукусіми.

Зустріч між дикими і домашніми свинями не лише спричинила появу гібридів, а й значно прискорила еволюційні процеси. Дикі кабани мають чітко визначений сезон розмноження, тоді як свійські свині можуть розмножуватися впродовж усього року. Гібриди успадкували від свійських свиней здатність до швидкого розмноження, що призвело до вражаючого прискорення зміни поколінь.

Парадокс полягає в тому, що зовнішні характеристики свиней у цих тварин практично зникли. Внаслідок безперервного схрещування з чистокровними кабанами, "домашні" гени швидко зникли. Фактично, радіаційна зона стала місцем виникнення репродуктивно "покращених" диких кабанів.

На Фукусімі також проводили дослідження блідо-блакитних метеликів. Науковці зафіксували у них зменшення розміру крил, уповільнений ріст і деформації очних органів. З часом найбільш вразливі особини вимерли, і популяція знайшла нову рівновагу — вижили лише найстійкіші та найсильніші мутанти, здатні витримувати радіаційний вплив.

Дослідники також нагадують про менш відомі трагедії. Наприклад, скидання радіоактивних відходів у річку Теча (Уральські гори, РФ) створило довготривале зараження, яке досі впливає на риб та донну фауну.

Протягом чотирьох десятиліть на території колишнього ядерного полігону в Семипалатинську (Казахстан) спостерігалися значні показники мутацій та хромосомних аномалій серед місцевих тварин, які протягом багатьох поколінь мешкають у кратерах, утворених внаслідок вибухів.

Нагадаємо, на глибині близько 2600 метрів у районі гідротермальних джерел басейну Гуаймас у Каліфорнійській затоці вчені раніше виявили археон Thermococcus gammatolerans, який демонструє надзвичайну стійкість до радіації.

Мікроорганізм може витримувати опромінення до 30 тисяч греїв — це в тисячі разів перевищує смертельну дозу для людини. Наукові дослідження виявили, що, незважаючи на ушкодження ДНК, цей археон здатний швидко відновлювати свою генетичну інформацію завдяки активності спеціальних ферментів.

Дослідники вважають, що така висока витривалість є результатом адаптації до екстремальних умов глибоководних середовищ — підвищених температур, тиску та хімічного стресу, а не безпосередньої еволюції під впливом радіаційних факторів.