Якою мірою нацисти наблизилися до розробки атомної бомби: їм не вистачило "дрібки" урану.

Першу атомну бомбу було розроблено Сполученими Штатами в 1945 році, проте нацистська Німеччина також інтенсивно займалася проектом створення ядерної зброї, прагнучи випередити суперників.

Американські дослідники провели аналіз урану та важкої води, яку вчені нацистської Німеччини використовували для створення ядерного реактора, і з'ясували, наскільки вони були близькі до створення першої у світі ядерної зброї. Результати дослідження опубліковано в журналі PNAS Nexus, пише Live Science.

Німецький фізик Вернер Гейзенберг у 1947 році писав, що ядерний реактор B8, необхідний для створення першої в світі атомної бомби, Німеччина майже побудувала до кінця Другої світової війни. Фізик стверджував, що німцям не вистачило трохи урану для створення стабільної реакції поділу. Якби ядерний реактор B8 запрацював, то Німеччина могла б створити першу в світі атомну бомбу раніше, ніж це зробили США у 1945 році. У цьому випадку невідомо, як би закінчилася Друга світова війна.

Дослідники вивчили архівні матеріали, які містять інформацію про сотні уранових кубиків, що використовувалися німецькими науковцями. Ядерний реактор B8 складався з п'яти концентричних рядів уранових кубиків, підвішених на ланцюгах у спеціальному резервуарі з важкою водою. Німецькі вчені планували встановити джерело нейтронів на основі радію та берилію в активній зоні реактора, щоб ініціювати процес ядерного поділу. Потік нейтронів мав сприяти розщепленню уранових ядер.

Важка вода -- це різновид води, що містить важкий ізотоп водню -- дейтерій. Як і графітові стрижні в сучасних ядерних реакторах, важка вода потрібна для уповільнення швидких нейтронів. Уповільнення необхідне для того, щоб нейтрони могли ефективно викликати реакцію поділу в ядрах атома урану. У своєму реакторі німці також використовували невелику кількість графіту, який відбивав нейтрони назад у робочу зону реактора.

Дослідники встановили, що німецький ядерний реактор, який використовував важку воду, був значно далеким від здобуття стабільної реакції поділу. Згідно з їхніми даними, обсяг важкої води в реакторі складав лише близько 1400 літрів, хоча для нормального функціонування було необхідно більш ніж 3000 літрів.

Важка вода виготовлялася на єдиному підприємстві, розташованому в Норвегії, яка була під окупацією німецьких військ. Дослідники встановили, що навіть за умови максимальної продуктивності, завод за весь період війни випустив менше 50% від обсягу важкої води, необхідного для функціонування ядерного реактора B8.

Дослідники також виявили, що в реакторі B8 містилося приблизно удвічі менше урану, ніж необхідно для забезпечення стабільної реакції поділу. У реакторі було розташовано 664 уранових кубики, вага кожного з яких складала близько 2,32 кг, що в сумі становило 1540 кг урану. Проте для нормального функціонування реактора B8 знадобилося б щонайменше 1200 кубиків урану.

Це свідчить про те, що в 1945 році Німеччина не мала достатніх ресурсів для належної експлуатації ядерного реактора, необхідного для розробки атомної бомби. Науковці спростували заяви Гейзенберга: нацисти були далеко від досягнення успіху у створенні ядерної зброї.