Чому акулам-молотам необхідна голова, схожа на молот?

Молотоголові акули мають вигляд, ніби їхні морди були вражені мультяшним молотком, але насправді їх незвичайна форма є свідченням вражаючої еволюційної адаптації. Ці морські хижаки не лише ексцентричні, а й є одними з найуспішніших мисливців у водах океану.

Про це розповідає IFL Science.

Молотоголові акули (Sphyrnidae) представляють собою різноманітну групу видів, серед яких можна знайти як величезну акулу-молота, що досягає близько 4 метрів у довжину, так і менші види, які виростають лише до 1,5 метра. Усі ці акули мають характерну витягнуту молотоподібну голову та відносно маленький рот, що є їхнім основним відмінним знаком.

Основною перевагою цієї особливості є розширене поле зору. Наприклад, у крилатих і бронзових молотоголових акул бінокулярне поле зору складає 48 і 34 градуси відповідно, в той час як у більшості інших акул цей показник близький до 15 градусів. Це надає їм можливість ефективно полювати на скатів і кальмарів, уникати нападів хижаків і адаптуватися до складних умов океанського середовища.

Молотоподібна голова також допомагає в електрорецепції. Акули мають ампули Лоренціні -- сенсорні пори, що реагують на електричні поля, які створює здобич або вороги. Широка голова дозволяє розмістити ці органи на більшій площі, покращуючи здатність виявляти прихований видобуток.

Ще одна перевага -- маневреність. Хоча молотоподібна форма не дає підйомної сили, як у літака, вона забезпечує різкі, точні повороти, що особливо корисно при атаках із засідки.

Цікаво зауважити, що молотоподібні форми не є винятковими лише для акул. Еволюція створила подібні адаптації у різноманітних живих істотах — від черв'яків Bipalium до вимерлих видів на кшталт Diploceraspis. Це ілюструє явище конвергентної еволюції, коли однакові екологічні умови сприяють розвитку схожих адаптацій у віддалених родинних групах тварин.

Незважаючи на те, що молотоголові акули мають незвичайний вигляд, їхня форма є результатом еволюційного процесу, що наділяє їх винятковими здібностями, роблячи їх одними з найуспішніших хижаків у морських глибинах.

Раніше було відзначено, що підвищення кислотності океанських вод внаслідок накопичення вуглекислого газу може негативно впливати на зуби акул. Якщо ця тенденція продовжиться, до 2300 року рівень pH у світовому океані знизиться настільки, що зуби цих морських хижаків почнуть зазнавати руйнування.