Не льодовики, а люди: дослідники пояснили, хто переміщував камені Стоунхенджа.

Вчені здійснили нове дослідження мінералів.

Учені заявили про те, що мегаліти Стоунхенджа доставили на місце їхнього встановлення люди, а не льодовики. Щоб з'ясувати це, дослідники провели аналіз мінеральних зерен із річок навколо Стоунхенджа, повідомляє Live Science.

Дослідники вже давно дійшли висновку, що культові камені цього древнього пам'ятника були перенесені з територій, які сьогодні відповідають сучасному Уельсу або Шотландії. Проте, питання про те, яким чином ці камені опинилися на Солсберійській рівнині на півдні Англії, залишається предметом обговорення та суперечок.

У рамках нового дослідження науковці встановили, що льодовики не поширювалися на цю територію під час останнього льодовикового періоду, який тривав від 2,6 мільйона до 11 700 років тому. Це ставить під сумнів концепцію, відому як "теорія льодовикового перенесення", яка стверджує, що блакитні камені Стоунхенджа та Вівтарний камінь вагою 6,6 тонни були доставлені на Солсберійську рівнину льодовиковими щитами.

"Хоча попередні дослідження ставили під сумнів теорію льодовикового перенесення, наше дослідження йде далі та застосовує передові методи мінеральної ідентифікації для визначення істинного походження каменів", -- заявили автори дослідження Ентоні Кларк, геолог-дослідник з Університету Кертіна в Австралії, і Крістофер Кіркленд, професор геології також з Університету Кертіна.

Блакитні камені Стоунхенджа отримали свою назву завдяки тому, що вологі або розколоті вони набувають характерного блакитного відтінку. Ці камені походять з пагорбів Преселі, розташованих у західному Уельсі. Це свідчить про те, що їх, ймовірно, перенесли на відстань близько 225 кілометрів до місця, де сьогодні знаходиться ця давня архітектурна пам'ятка. Дослідники вважають, що Вівтарний камінь був привезений з північних районів Англії або навіть Шотландії, що означає, що його шлях був ще довшим — не менше 500 кілометрів від Солсберійської рівнини. Для транспортування цього каменю, ймовірно, використовувалися човни.

Теорія про перенесення каміння льодовиками ставить під сумнів думку про те, що люди могли переміщувати ці матеріали. Адже камені Стоунхенджа не мають ознак, які свідчили б про їхнє перенесення льодовиками. Окрім того, південні межі колишніх льодовикових щитів на території Великої Британії залишаються неясними, що змушує археологів відкидати цю гіпотезу.

Під час нового дослідження вчені використали відомі швидкості радіоактивного розпаду для визначення віку найдрібніших частинок мінералів циркону й апатиту, що залишилися від стародавніх порід у річкових відкладеннях навколо Стоунхенджа. Вік цих частинок дає змогу визначити вік порід, які колись існували в цьому регіоні, що, своєю чергою, може дати інформацію про їхнє походження.

Гірські породи мають різний вік. Отже, якщо камені, які стали основою Стоунхенджа, були перенесені льодовиками по суші, на Солсберійській рівнині могли б залишитися маленькі сліди, які можна було б порівняти з камінням на їхніх оригінальних місцях.

Дослідники провели аналіз понад 700 зерен циркону та апатиту, проте не виявили значних відповідностей із породами, що зустрічаються в західному Уельсі або Шотландії. Вік більшості досліджених зерен циркону коливався від 1,7 до 1,1 мільярда років, що відповідає періоду, коли значна частина сучасної південної Англії була покрита ущільненим піщаним матеріалом. Щодо апатиту, його вік становить близько 60 мільйонів років, коли південна Англія перебувала під водами мілководного субтропічного моря. Це свідчить про те, що мінерали, виявлені в річках поблизу Стоунхенджа, є залишками місцевих порід і не були перенесені з інших територій.

Отже, в період останнього льодовикового максимуму льодовики не досягали Солсберійської рівнини.

Попередні дослідження показали, що 6-тонний Вівтарний камінь Стоунхенджа не має походження з Уельсу, як гадали раніше, а насправді походить з північного сходу Шотландії. Це відкриття вказує на те, що камінь пройшов більше 700 кілометрів, ймовірно, використовуючи морські шляхи для транспортування.