Не людина: дослідники виявили носія найстарішої чуми епохи бронзи.

Археологи і генетики вперше виявили переконливі свідчення того, що носієм найстарішого відомого штаму чуми могла бути домашня тварина. Мова йде про бактерію Yersinia pestis, яка розповсюджувалася Євразією тисячоліттями раніше за середньовічну Чорну смерть.

Цю інформацію опублікувало видання Science Alert.

У рамках великого наукового дослідження вчені досліджували фрагменти ДНК, отримані з кісток і зубів великої рогатої худоби, кіз і овець з епохи бронзи. Основною метою цього дослідження було відстежити переміщення домашніх тварин разом з людьми з Родючого Півмісяця через територію Євразії. Як зазначає археолог з Університету Арканзасу Тейлор Гермес, стародавня ДНК тварин часто виявляється серйозно пошкодженою та забрудненою, але саме ці особливості іноді дозволяють виявити сліди патогенів.

Неочікувану знахідку зробили в останках одомашненої вівці віком близько 4 тисяч років, знайдених на археологічній пам'ятці Аркаїм. В одному із зубів дослідники виявили ДНК давнього штаму Yersinia pestis, який ще не вмів поширюватися через бліх, як це відбувалося в Середньовіччі.

Це відкриття допомагає пояснити, як чума бронзової доби могла охопити величезні території. До цього генетичні сліди цього штаму знаходили лише в людських останках, розташованих за тисячі кілометрів одне від одного. Нова знахідка свідчить, що важливу роль у поширенні інфекції могли відігравати свійські тварини, які контактували як між собою, так і з людьми.

Дослідники вважають, що вівці могли інфікуватися від диких тварин, при цьому не проявляючи жодних симптомів, а згодом передавати бактерії між різними стадами та їх пастухами. Однак науковці також не відкидають можливості передачі інфекції в зворотному напрямку – від людини до тварини. Існує ймовірність, що природними резервуарами чуми могли бути гризуни, що населяють євразійські степи, або навіть перелітні птахи.

Це лише третій зафіксований випадок виявлення Y. pestis у давніх тварин. Раніше були знайдені лише середньовічний щур і неолітичний собака, однак ці знахідки не надали достатньо якісних генетичних даних. Новому відкриттю надається особливе значення через зв'язок з культурою Сінташта, чиї представники активно розширювали свої стада та території, що могло сприяти поширенню інфекційних захворювань.

Автори дослідження наголошують: одного геному недостатньо, щоб повністю відтворити екологію доісторичної чуми. Втім, результати свідчать, що роль тварин у її поширенні була значно важливішою, ніж вважалося раніше.

Нагадаємо, на найдавнішому відомому дощатому човні Скандинавії вчені виявили унікальну знахідку -- відбиток пальця людини, яка жила понад 2400 років тому.