Не є частиною стандартного оснащення: чому у людей відсутні хвости.

Більшість істот на планеті мають хвости, однак люди є винятком. Дослідники роз'яснили, чому і в який період наші предки втратили цю характеристику.

Наша Земля є притулком для величезної кількості різноманітних видів: більшість тварин має одну спільну рису – хвости, лише деякі, включаючи людей, позбавлені зовнішнього хвоста. Чому так сталося? Згідно з дослідженнями вчених, щоб знайти відповідь на це запитання, потрібно звернутися до нашої геологічної історії, занурившись у часи, що відносяться до 25-30 мільйонів років тому, як зазначає Popular Science.

Хвости є настільки звичною складовою тваринного світу, що ми рідко звертаємо на них увагу. Проте вони не просто "симпатичні доповнення". Насправді хвости відіграють важливу роль у житті багатьох видів: кенгуру використовують свої міцні хвости для підтримання балансу; опосуми чіпляються за гілки, спираючись на свої хвостики; риби переміщуються у воді завдяки хвостовим плавникам; а собаки демонструють свої емоції, виляючи хвостами. Іншими словами, хвости виконують різноманітні функції, які допомагають тваринам лазити, плавати, змінювати напрямок, зберігати рівновагу, спілкуватися та захищатися від комах.

Люди -- частина величезного еволюційного роду, в якому хвіст, по суті, є базовою ознакою. Але де ж тоді наші хвости? Відомо, що на стадії ембріонального розвитку у людей ненадовго з'являється зачаток хвоста, але потім він зникає. Хвостів немає також у горил, орангутанів та інших людиноподібних мавп. За словами вчених, усе це вказує на те, що десь у далекому еволюційному минулому наші предки втратили хвости. Але чому?

Технічно кажучи, люди ніколи не втрачали свої хвости, оскільки це відбулося десятки мільйонів років тому, задовго до нашої еволюції. Для багатьох видів тварин хвости є надзвичайно корисними, допомагаючи зберігати баланс. Однак, багато мільйонів років тому, коли наші предки, предки людини, проводили більшість свого часу на деревах, хвости стали для них зайвими і в результаті зникли.

Дослідники стверджують, що куприк, який знаходиться в нижній частині хребта, є залишком колись повноцінного хвоста, що належав нашим предкам. На ранніх етапах ембріонального розвитку у людей дійсно формується хвіст, але приблизно до восьмого тижня цей зовнішній елемент зникає. Отже, можна сказати, що на короткий проміжок часу у нас дійсно є хвіст.

Попередні дослідження показали, що останній спільний предок людей, шимпанзе та бонобо жив на Землі близько 5-6 мільйонів років тому. Але це не надто допомагає, оскільки у шимпанзе та бонобо хвости також відсутні. За словами вчених, щоб розгадати загадку відсутності хвостів у людей, слід повернутися приблизно на 25-30 мільйонів років назад, коли океани бороздили гігантські мегалодони, а лісами Північної Америки бродили даеодони, також відомі як "пекельні свині". Приблизно в цей же час наші предки, людиноподібні мавпи, відокремилися від предків сучасних мавпоподібних мавп, у яких хвости є.

Отже, вчені вважають, що приблизно в цей час ми, по суті, перейшли до "безхвостої" гілки, відокремившись від наших предків. Останки цих древніх людиноподібних мавп були виявлені в Кенії -- їхній вік, як вважається, становить близько 17-20 мільйонів років. Цікаво, що зовні ці тварини сильно відрізнялися від сучасних людиноподібних мавп. Наприклад, у одного з видів, Ekembo heseloni, руки й ноги, ймовірно, були приблизно однакової довжини. Ці істоти пересувалися по гілках дерев на чотирьох кінцівках, а їхній поперек був довгим і гнучким -- зовсім не так, як у сучасних людиноподібних мавп. Але чогось у них точно не було -- хвостів.

Отже, чому ж наші предки втратили свої хвости? Вчені не мають єдиного пояснення, але існують певні гіпотези. Одна з них припускає, що відповідь може бути пов'язана з тим, як стародавні примати пересувалися: їхні кінцівки були майже однакової довжини, що сприяло пересуванню на всіх чотирьох лапах. Інша гіпотеза вказує на те, що для тварин, які переміщуються повільно та обережно, хвіст просто не виконував жодної корисної функції.