НЕ ВТРАЧАТИ ДЕРЖАВУ

Цей заклик звучить останнім часом з усіх куточків. Володимир Зеленський також висловив думку, що "втративши єдність, ми втратимо все". Схоже, він має на увазі єдність як беззастережну підтримку своєї особи та залишків системи, створеної за його правління. Проте ця система вже розвалюється під тиском викриттів корупції. Адже "зберегти" можна лише те, що дійсно існує.

Однак єдність насправді - це підтримка ЗСУ всіма засобами і можливостями. Це спрямування всіх ресурсів економіки, науки, виробництва на подолання російського ворога. Це спільна робота за кордоном, щоб не допустити катастрофи - прийняття рішень про Україну без України.

Цього поки що не спостерігається. Володимир Зеленський все ще переконаний, що зможе "викрутитися". Він буде триматися за кожну особу, кожну схему та кожну посаду, заповнену його друзями та знайомими.

На всі ці справи витрачається безцінний час.

"Не дати країні зникнути" - це не про підтримку старої, неефективної системи управління "менеджерами" та "грабіжниками". Адже їхні здібності до керівництва вже були продемонстровані.

Розгнуздана корупція, неадекватне постачання фронту, втрата субʼєктності у зовнішній політиці і провали в бюджетному забезпеченні та економіці - це якраз результат нинішнього підходу. Його продовження - найпевніший шлях загубити країну. Через поразку.

Не дарма керівництво вважає, що зможе уникнути наслідків, підписавши мирну угоду (навіть якщо вона буде ганебною) з Росією в обмін на забезпечення власної безпеки.

Москва вже продемонструвала, що її не цікавить майбутнє українських політиків. Україні вона потрібна лише як ресурс. Тому вони вдаватимуться до обману, маніпуляцій і активних дій.

Будь-які їхні маневри - це лише засіб досягнення мети. Підкорення України.

Відтак критерій для оцінки дій будь-яких субʼєктів в Україні дуже простий. Усе, що підвищує ефективність управління - має бути негайно підтримане і запроваджене. Усе, що не підвищує (включно з тим, що зьерігає нинішній недостатній рівень) - відкинуте.

Чи не запізно? Так, можливо, пізно. Але діяти необхідно. Адже й росіяни знаходяться на межі. Наша мета - протриматись довше. Для цього потрібно значно поліпшити якість управління. Цю якість можна оцінити за трьома ключовими показниками: "забезпечення фронту - зовнішня підтримка - економічна стійкість". Важливо враховувати як поточну ситуацію, так і мати уявлення про перспективи, хоча б на найближчий рік.

Кастинг на вакансії, що нині проходить в офісі Зеленського, демонструє, що спроби зберегти статус-кво продовжуються. Здається, що країну знову намагаються прокатати на "каруселі", просто переставляючи старі фішки. Але насправді це - лише ілюзія змін, яка не приведе до суттєвих поліпшень.

Саме тому необхідно:

1. Створити коаліцію єдності в парламенті. Як би цього не боялися "у Зеленського", і як би не шаленіли від цього їхні прихильники. Так, доведеттся визнати. Ви і ваш кумир доцарювалися до катастрофи. Так, ви самі не впораєтеся. Бракує розуміння, знань, умінь, досвіду, часто - совісті. Як би ви себе не тішили ілюзіями - вибір звівся до двох альтернатив.

- або відмова від абсолютної влади, розподіл повноважень і відповідальності.

- або занепад.

Ваша система не зможе створити ефективні рішення, оскільки вона налаштована на інші пріоритети: на "двокімнатну квартиру в Москві" замість "безглуздої витрати грошей" на захисні споруди.

Це важко визнати, проте іноді реальність настільки невблаганна, що неможливо її уникнути.

Реальність не зважає на ваші уподобання, переконання та страхи.

2. Коаліція єдності має сформуватм уряд національного порятунку. Він має спиратися на коаліцію в парламенті - але і бути контрольованим парламентом. Тож і комітети, і спеціальні та контрольні комісії також мають стати віддзеркаленням такої системи підтримки і контролю. Так не зʼявиться нових міндічей, яких країна просто не потягне.

3. Першим кроком уряду повинно стати оновлення бюджету. Слід позбутися корупційних схем, популістичних обіцянок та безглуздих ініціатив. Фінансові ресурси мають йти на оборонні потреби, на підтримку громад у зимовий період, а також на допомогу тим, хто цього потребує. Це потрібно робити вже сьогодні.

4. Завершення процесу очищення державного апарату від осіб, причетних до корупційного скандалу. Визначення ступеня юридичної відповідальності має залишатися на розсуд судових органів.

Проте всі вони вже заслуговують на політичну відповідальність. Необхідна термінова відставка.

Це, принаймні, частково відновить довіру до України та продемонструє нашу здатність визнати і виправити свої помилки.

І перешкодить втручанню й перешкоджанню розсоідувачам. Бо у ЗМІ і досі зʼявляються повідомлення, як рештки системи "менеджерів-розбійників" виношують плани "корупційного контрнаступу", включно з атаками на НАБУ і САП.

5. Створення "дипломатичного центру" для термінового захисту зовнішньої політики. Це включає як мирні переговори, так і фінансову підтримку, а також військову допомогу та співпрацю.

Тут час і місце майстрів, а не дилетантів.

... Я вже кілька років невпинно наголошую на цьому. Часто стикаюся з думками та коментарями, що все це - просто ілюзії. Схоже на те, як було під час обговорень щодо Томосу.

Але критики не розуміють: хоч політична наука - не математика, вона має своє розуміння закономірностей. І краще його враховувати, ніж намагатися ламати на догоду комфорту - і то тимчасовому - кількох осіб.

Подальше затягування з реалізацією цього плану лише призводить до збільшення жертв і ускладнює вихідні умови, коли його все ж доведеться втілити.

Щоб зберегти країну, необхідно діяти так, щоб доля підтримувала, а не тягнула за собою.