Непомітний фундамент економічного відновлення: потенціал рідкоземельних елементів в Україні та потреба у стратегічному переході до моделі повного циклу.

Зображення: Phawat, Adobe Stock. Рідкісні земні метали на чорному піску. Оцінка стратегічної важливості.

Рідкісноземельні елементи (РЗЕ) складають групу з 17 металів, які є критично важливими для розвитку сучасної промисловості та технологій. Вони зустрічаються в природі в малих концентраціях, а їх видобуток і очищення є надзвичайно складними процесами. Це створює геополітичні проблеми з постачанням. На сьогоднішній день немає технологічних альтернатив для багатьох з цих елементів, що спонукає країни-імпортери шукати нові джерела постачання. Водночас Україна має значний потенціал у сфері критичних матеріалів: за даними експертів, на її території розміщені важливі родовища титану, літію, графіту та ряду рідкісноземельних елементів. Використання цих ресурсів має стратегічне значення, оскільки може суттєво підсилити українську економіку, залучивши інвестиції для відновлення, а також сприяти зменшенню залежності Заходу від Китаю.

Сергій Войцеховський: "У будь-якому електромобілі є мінімум 70 кілограмів китайського графіту"

Що таке REE

Рідкісноземельні елементи - хімічні елементи, які використовують як критичну сировину у високотехнологічних виробництвах. До цієї групи входять лантаноїди: лантан, церій, празеодим, неодим, прометій, самарій, європій, гадоліній, тербій, диспрозій, гольмій, ербій, тулій, ітербій та лютецій. Скандій та ітрій включають до REE, оскільки їхні властивості та промислове використання аналогічні лантаноїдам.

Всі ці компоненти складають фундамент для виготовлення потужних магнітів, електродвигунів, акумуляторних частин, оптичних систем і сенсорів. Вони мають вирішальне значення в галузях оборонної промисловості та відновлювальної енергетики, де стабільне забезпечення рідкоземельними елементами (REE) визначає здатність до масштабування технологічних процесів і конкурентоспроможність виробництв.

Зображення: wikimedia.org Дендритний скандій та куб скандію об'ємом 1 см³ були переплавлені за допомогою аргонодугового методу.

Уряд оприлюднив повний текст меморандуму про наміри заснувати спільний фонд, підписаного зі Сполученими Штатами.

Можливості України

Україна володіє значними запасами корисних копалин, що містять рідкісноземельні елементи. Проте, на сьогоднішній день існує недостатньо актуальних оцінок цих запасів, оскільки більшість інформації була зібрана від 30 до 60 років тому. Крім того, близько половини всіх родовищ рідкісноземельних елементів в Україні знаходяться на територіях, що перебувають під окупацією.

Серед них - Азовське родовище (Донецька область), яке містить багато цінних елементів, включаючи неодим, празеодим, церій та лантан. Згідно з застарілими оцінками, запаси родовища становлять близько 5 млн тонн оксидів REE при концентрації 3-5%, що позиціонувало його як найбільше в Європі до нових геологічних відкриттів на континенті.

Ксенія Оринчак зазначила: "Угода зі Сполученими Штатами не стосується адміністрації Трампа. Промисловий видобуток корисних копалин може тривати від 10 до 20 років."

Серед економічно вигідних ресурсів виділяються Кременчуцьке родовище в Полтавській області, де рідкісноземельні елементи (REE) можна добувати з відходів існуючого виробництва титану без необхідності проведення нових видобувних робіт, а також Майдан-Вільське родовище в Кіровоградській області, запаси якого оцінюються в 800 тисяч тонн оксидів REE, які можуть бути отримані як побічний продукт при обробці цирконієвих руд. Менш значні родовища, такі як Новополтавське і Волноваське, потребують детального геологічного обстеження для підтвердження їх ресурсів. За деякими оцінками, заснованими на старих даних, потенціал територій, що контролюються Україною, може перевищувати 6 мільйонів тонн оксидів REE, що ставить країну серед світових лідерів у цій галузі, проте також підкреслює необхідність термінового оновлення геологічних досліджень.

Зображення: instagram/ukrainianquarries Кар'єр Майдан-Вільський Етапи видобутку корисних копалин

1. Дослідження: На початковому етапі здійснюється геологічне обстеження та геохімічне картографування, після чого виконуються бурові роботи та збір зразків, а також їх хімічний аналіз. На основі отриманих даних розробляється оцінка ресурсів та проектна документація.

2. Видобуток: Після отримання ліцензій руду розробляють кар'єром або шахтою. Збагачення включає дроблення, подрібнення та механічні методи для отримання концентрату з підвищеним вмістом REE.

3. Переробка: Концентрат підлягає гідрометалургійній обробці, яка може включати кислотне вилуговування або інші методи видобутку рідкоземельних сполук. Використовується екстракція розчином (сепарація) для поділу елементів. В результаті цього процесу отримують солі або оксиди окремих рідкоземельних елементів, з яких потім виготовляють метали, сплави, магніти або інші готові вироби. Цей етап вимагає використання складних технологій та великих хімічних виробництв.

Орієнтовні інвестиції

Від моменту відкриття нових родовищ до початку виробництва потрібно залучити значні інвестиції, які сягають сотень мільйонів доларів. Процес розвідки великих родовищ, включаючи буріння та аналітичні дослідження, вимагає десятки мільйонів. Будівництво шахти та збагачувального комбінату обійдеться в сотні мільйонів. Крім того, установка хімічного заводу для вилуговування та сепарації потребує ще значних капіталовкладень. Наприклад, державний план оцінює необхідні інвестиції для України в галузі видобутку та переробки критичних ресурсів на рівні 12-15 мільярдів доларів до 2033 року.

Світові приклади підтверджують розрахунки: американська Texаs Rare Earths залучила $350 млн для поєднаного комплексу видобутку і переробки, Lynas (Австралія) інвестує $500 млн для розширення виробництва магнітів. Аналізуючи, повний цикл (розвідка+видобуток+переробка) одного великого родовища може коштувати від кількох сотень мільйонів доларів до одного мільярду.

Зображення: acebook.com/OooZavalevskijGrafit У кар'єрі Заваллівського родовища. Можливий прибуток.

Точна оцінка потенційного прибутку залежить від фактичних обсягів видобутку, рівня переробки та ринкових цін. Як відправна точка можна використовувати порівняння з іншими ресурсами: наприклад, неосвоєні запаси літію (500 тисяч тонн) оцінюються в межах 10-12,5 мільярдів доларів. Хоча рідкісноземельні елементи можуть виглядати менш привабливими за загальним обсягом, їхня додана вартість є значно вищою. Навіть декілька тисяч тонн оксидів REE щорічно можуть приносити прибуток у сотні мільйонів доларів за нинішніми цінами (приблизно 50-100 тисяч доларів за тонну оксидів неодиму або празеодиму).

При оптимістичному сценарії, такому як масштабна розробка декількох родовищ і повна переробка, через п'ять років сукупний товарний випуск в Україні міг би сягнути десятків мільярдів доларів. У помірному сценарії - кілька родовищ, - прибуток може сягнути лише декількох мільярдів. А в песимістичному - безприбуткова георозвідка та підготовчі роботи. При цьому варто врахувати тривалість проєктів: у світі середній час від початку розвідки до запуску шахти на повну потужність - орієнтовно 18-20 років. Тож у перші п'ять років можна очікувати лише початкових обсягів, наприклад, випробувального виробництва.

Проекти в галузі видобутку та розвідки ресурсів.

У 2025 році ПрАТ "НАК "Надра України", що є державною компанією, зосередила свої зусилля на ділянках, багатих критично важливими корисними копалинами. Протягом року підприємство активно шукало інвесторів та займалося підготовкою до інвестицій на відповідних територіях. Хоча у звітах на кінець 2025 року не було зафіксовано нових розвідувальних бурінь або обсягів видобутку рідкісноземельних елементів, уряд оголосив про відновлення програм геологорозвідки та оновлення інформації про стратегічні ресурси. Ці ініціативи закладають основу для майбутніх проектів у сфері видобутку рідкісноземельних елементів, включаючи підготовку ділянок та отримання ліцензій для подальшого освоєння.

Зображення: nadra.info Кар'єр Єристівського гірничо-збагачувального комбінату Виклики та перешкоди

Розвиток сектора рідкісноземельних елементів (REE) в Україні стикається з багатьма серйозними перешкодами. Основною проблемою є війна та питання безпеки, оскільки тривалий конфлікт суттєво ускладнює прогрес. Російська сторона контролює значну частину родовищ та близько 20% території країни, а військові дії завдали шкоди енергетичній інфраструктурі, що є критично важливою для енергоємних гірничих проєктів. Без надійних гарантій безпеки інвестори не готові вкласти сотні мільйонів у довгострокові ініціативи. Ще однією проблемою є відсутність актуальних даних: більшість геологічних карт та оцінок запасів були створені за старими методами в епоху СРСР, що збільшує інвестиційні ризики через брак сучасної інформації про запаси.

У галузі регулювання та фінансування інвестори стикаються з високою адміністративною складністю, тривалими процедурами отримання дозволів та браком прозорості в геологічних даних. Також існує суттєвий технологічний розрив, оскільки обробка рідкісноземельних руд є складним і дорогим хімічним процесом, що вимагає початкових інвестицій від $500 до $700 мільйонів лише на технологічну інфраструктуру. Оскільки в Україні немає власного виробництва гідрометалургії, буде необхідно залучати закордонні технології. Екологічні аспекти також мають велике значення, оскільки видобуток рідкісноземельних елементів пов'язаний із ризиками забруднення кислотами і радіоактивними відходами, що вимагає впровадження суворих екологічних норм. Крім того, ринок і конкуренція залишаються нестабільними факторами, адже китайський контроль над глобальним ринком ставить нові проекти в конкуренцію з недорогим експортом, а коливання цін на рідкісноземельні елементи обмежують готовність приватних інвесторів ризикувати.

Зображення: instagram/ukrainianquarries Кар'єр Майдан-Вільський: Геополітичні аспекти та інтереси.

Сьогодні розвиток української індустрії рідкоземельних елементів визначається не лише економічними чинниками, а й великою геостратегічною конкуренцією. США, Європейський Союз, Китай, Японія, Південна Корея та Росія сприймають українські ресурси як елемент більш широкої гри за домінування у сфері критично важливих матеріалів. Для України це становить не лише виклик, але й шанс інтегруватися в глобальні технологічні мережі та створити нову модель національної промисловості.

Сполучені Штати Америки послідовно скорочують залежність від Китаю у сфері критичної сировини. Закон CHIPS (Chips and Science Act) передбачає цільове фінансування проєктів із критичними матеріалами, а Пентагон визнає РЗЕ стратегічними для оборонної промисловості. Американські інституції вже сигналізували про готовність підтримувати українські проєкти. Ця підтримка розглядається як частина ширшої політики стримування Китаю та забезпечення надійного ланцюга постачання для західних країн.

Європейський Союз, ухваливши Акт про критичну сировину, ставить ціль до 2030 року виробляти не менше 10% власного попиту на REE всередині ЄС. Україна як кандидат у члени Союзу може отримати пільгове фінансування, включно з грантами на суми до 40 % вартості проєктів.

Китай, що володіє приблизно 60 % світового видобутку та 85 % обробки рідкоземельних елементів, прагне зберегти своє лідерство в цій сфері. Він вкладає кошти в нові родовища на інших континентах. Раніше Пекін намагався також вийти на український ринок, але зараз його можливості значно обмежені через санкції. Проте стратегічна конкуренція триває.

Росія також прагне змінити регіональні пропорції та впливати на глобальний ринок. Москва оголошує про наявність значних запасів рідкоземельних елементів і намагається перешкоджати експорту з України на західні ринки. РФ використовує питання ресурсів, включаючи критично важливі сировини, як елемент своєї гібридної стратегії, щоб дестабілізувати ситуацію та чинити тиск на західних союзників.

Японія та Південна Корея, що покривають близько 100% своїх потреб у рідкісноземельних елементах через імпорт, також бачать в Україні можливого партнера, якщо ситуація з безпекою залишиться стабільною.

Зображення: Міністерство економіки. Варіанти еволюції.

Україні необхідно розробити ефективну стратегію для розвитку сектору рідкісноземельних елементів. Хоча потенціал родовищ є значним, остаточний прибуток визначається не лише обсягом ресурсів, а й тим, яку частину виробничого процесу країна здатна контролювати. Це передбачає три основні стратегічні сценарії, які відрізняються за рівнем інвестицій, технологічними вимогами та часткою доданої вартості, що залишається в національній економіці.

Консервативний сценарій / Експорт сировини

У цьому варіанті Україна обмежується первинним видобутком і базовою геологорозвідкою. Інвестиції залишаються мінімальними - орієнтовно $500-800 млн на запуск кількох ділянок. Перші доходи можливі через 3-4 роки, але вони незначні, адже вартість необробленої руди в 5-10 разів нижча, ніж оксидів чи готових матеріалів, тому, відповідно, створюється не більше 500-1000 робочих місць. Стратегічний недолік очевидний: основну вигоду отримують країни, які здійснюють переробку та виробляють високотехнологічну продукцію. Для української економіки цей варіант майже не змінює її сировинну структуру й не формує жодної індустріальної бази.

Поміркований підхід / Комбінована модель

Цей підхід є найбільш реалістичним для швидкого старту. Україна активно залучає західних партнерів, створює спільні підприємства та розпочинає видобуток на декількох стратегічних родовищах. Основне збагачення проводиться на території країни, тоді як частина складних технологічних процесів виконується за межами держави. Загальні інвестиції оцінюються в діапазоні від 1 до 1,5 мільярдів доларів, що сприяє створенню 2-3 тисяч нових робочих місць. Ця модель дозволяє поступово переміщати переробні потужності в Україну, переходячи від виробництва концентратів до виготовлення чистих оксидів і компонентів для магнітів. Ризики в даному сценарії розподіляються між державою та інвесторами, при цьому контроль над ресурсами залишається в руках держави. Такий підхід забезпечує валютні надходження та сприяє формуванню технологічної інфраструктури.

Амбітний сценарій / Повний цикл

Передбачає створення повного виробничого циклу (видобуток → переробка → матеріали високих технологій) на території України. Ця стратегія вимагає значних інвестицій - $1,8-2,5 млрд, а повна реалізація потребує 8-10 років. Україна будує власні потужності з глибокої переробки та концентрує всю додану вартість усередині країни, і такий підхід уможливлює створення 3-5 тис. робочих місць та отримання близько $1 млрд експортних доходів щороку після виходу на проєктну потужність. Хоча сценарій є найбільш капіталомістким і ризиковим та вимагає політичної стабільності і доступу до технологій, він забезпечує найвищий економічний та стратегічний ефект для держави.

Зображення: nadra.info Які переваги матиме Україна

Оптимальна стратегія розвитку сектору рідкоземельних елементів (РЗЕ) передбачає реалізацію гібридної моделі, що має на меті створення повного циклу виробництва в Україні. Для цього важливо зміцнити наявне стратегічне партнерство зі Сполученими Штатами та розширити співпрацю з Європейським Союзом. Це дозволить оперативно залучити сучасні технології, експертні знання та фінансові ресурси. Основним аспектом цих угод має стати зобов'язання щодо поступового перенесення технологій та підготовки українських спеціалістів.

Окрім цього, уряд зобов'язаний встановити міцні інституційні основи: це передбачає забезпечення прозорості в тендерних процесах, підтримку стабільності законодавства та реалізацію ефективного екологічного моніторингу.

При умові термінового впровадження цієї стратегії, перші обсяги товарної продукції можуть з'явитися у період з 2030 по 2032 роки. Вже з 2035 року сектор матиме потенціал для внесення до державного бюджету від 1 до 2 мільярдів доларів щорічно. Розвиток рідкісноземельних елементів (REE) не лише сприятиме стабілізації економіки, але й відкриває стратегічні можливості для України у інтеграції в глобальні технологічні ланцюги. Основним завданням є забезпечення того, щоб критичні сировини не були розпродані, а натомість виникла галузь з високою доданою вартістю.

Взаємовигідна угода для всіх учасників? Що передбачає угода зі Сполученими Штатами щодо корисних копалин?

Висновки

Підсумовуючи -- Україна має значний, але поки що недостатньо досліджений потенціал рідкоземельних елементів, і його реалізація залежить від оновлення геологічних даних та створення сучасної інфраструктури. Попит на REE зростає через розширення світових ринків електромобілів, оборонних технологій і відновлюваної енергетики, тому країни активно конкурують за доступ до ресурсів. США та ЄС шукають альтернативу китайському домінуванню і розглядають українські родовища як частину власних стратегій убезпечення ланцюгів постачання. Україна може перетворити свої ресурси на інструмент довгострокового економічного зростання за умови створення прозорої регуляторної системи й залучення міжнародних партнерів.

Ключовим фактором успіху стане контроль над переробкою, адже вона забезпечує основну частку доданої вартості у глобальному ланцюгу виробництва. Інвестиції у гідрометалургію та екологічно безпечні технології визначатимуть конкурентоспроможність майбутньої галузі. Партнерство із США та ЄС дозволяє Україні отримати доступ до технологій, фінансування та ринків збуту. За сприятливих умов перші результати можливі в наступному десятилітті, але галузь потребує системної державної політики та довгострокових гарантій. Успішний розвиток сектору REE може зробити Україну одним із ключових постачальників критичної сировини.