Новий етап льодовикового періоду на планеті - зміни в кліматі призупинили процеси зледеніння.

Цей процес почався приблизно дві тисячі років тому.

Дослідники стверджують, що антропогенні зміни клімату могли перервати льодовиковий період, який тривав приблизно 2000 років. Про це повідомляє Science Alert.

Відомо, що планета Земля пережила щонайменше п'ять льодовикових етапів, включаючи можливі періоди, коли вона могла стати "сніговим кулею" або бути покритою "крижаною масою". Наразі ми також знаходимося в епосі геологічного зледеніння, але в більш теплом міжльодовиковому періоді. Цей період розпочався приблизно 11 700 років тому, коли багато видів мегафауни почали зникати.

Теплі етапи поступово чергуються з холоднішими, під час яких наявні значні льодовики. Ці етапи іменуються "льодовиковими періодами".

Згідно з висновками авторів свіжого дослідження, новий льодовиковий період почав формуватися приблизно 2000 років тому, але його розвиток був зупинений змінами клімату, викликаними людською діяльністю. "Процес тільки розпочинався, все йшло своїм шляхом, нове зледеніння вже наближалося, але потім раптово зупинилося", -- зазначив провідний дослідник Ніколас Янг, геохімік з Колумбійського університету.

Дослідники звернули свою увагу на Лаврентійський льодовиковий щит (LIS), який є найбільшим льодовиковим утворенням епохи плейстоцену. Приблизно між 95 000 і 20 000 роками тому цей щит займав величезні території сучасних США та Канади. У період свого найбільшого розширення льодовик простягувався від Північного полярного кола до штату Іллінойс, утворюючи шар льоду, що досягав трьох кілометрів завтовшки. У разі повного танення цього льодовикового масиву рівень світового океану міг би піднятися на 80 метрів.

Дослідники вважають, що Лаврентійський льодовиковий щит з часом перетворився на крижану шапку Барнса. Щоб дійти такого висновку, дослідники склали хронологію існування льодовикового покриву, спираючись на два основні типи даних, отриманих безпосередньо на місці та заснованих на результатах радіоізотопного датування.

Дослідники провели аналіз різних типів гірських порід і виявили в них концентрацію космогенного берилію-10. Цей ізотоп утворюється внаслідок впливу космічного випромінювання від потужних вибухів зірок, які взаємодіють з атмосферою Землі. Додатково, вчені вивчили залишки вимерлих рослин, які стали доступними після відступу льодовика. Вони також виміряли рівень вуглецю-14 — радіоактивного ізотопу вуглецю, який має відомі характеристики розпаду.

Внаслідок проведених досліджень вчені змогли відстежити послідовність кліматичних змін. Найвищі температури в рамках сучасного міжльодовикового періоду, відомого як голоцен, ймовірно, мали місце приблизно 11 000-10 000 років тому. Це явище було викликане підвищеним сонячним випромінюванням, що виникло внаслідок змін у земній орбіті, відомих як "Міланковичеві цикли".

У майбутніх тисячоліттях спостерігалася тенденція до зниження температури, однак льодовиковий щит далі зменшувався. Його поверхня опустилася настільки, що подальше збільшення стало неможливим, у результаті чого стан льодовика перестав відповідати навколишнім кліматичним умовам.

Близько 3600 років тому він був меншим, ніж сьогодні, але знову почав збільшуватися приблизно 2000 років тому. Це й ознаменувало початок нового зледеніння. І новий льодовиковий період настав би, якби в 1960-х роках температура не почала зростати.

Дослідники раніше стверджували, що охолодження в Північній півкулі могло викликати значні зміни в океанах, що, в свою чергу, сприяло появі давніх льодовикових епох на нашій планеті.