Дослідження вказують на те, що зміна клімату могла перешкодити настанню наступного льодовикового періоду на планеті Земля.

Наступний льодовиковий період на нашій планеті міг би стартувати приблизно 2000 років тому, проте його прогрес, ймовірно, був гальмований глобальним потеплінням. Вчені вважають, що завдяки людській діяльності та зростанню літніх температур льодовики почали втрачати більше льоду, ніж здатні накопичувати під час зимового сезону.

Відтоді цей процес лише посилюється через зростання викидів парникових газів. Результати дослідження опублікували в журналі Science.

Чому Земля переживає льодовикові періоди

Згідно з геологічними оцінками, Земля безперервно змінюється, переходячи від холодних до теплих етапів. В цілому, планета пережила щонайменше п'ять великих льодовикових періодів, включаючи ймовірні моменти, коли вона була майже повністю покрита льодовиками.

Зараз наша планета знаходиться в рамках геологічного льодовикового періоду, проте ми переживаємо його більш м'яку міжльодовикову стадію. Цей період, відомий як голоцен, розпочався приблизно 11 700 років тому.

Теплі міжльодовикові етапи поступово змінюються холоднішими періодами, під час яких формуються величезні льодовики. Ці етапи зазвичай викликають асоціації з шерстистими мамонтами та іншими представниками давньої мегафауни.

"Все тільки набирало обертів, усе йшло своєю чергою, і от-от мало розпочатися нове заледеніння, але на диво, цей процес зупинився," - підкреслив Ніколас Янг, геохімік з Колумбійського університету та один з основних авторів дослідження.

Які зміни зазнавав льодовиковий щит на території Північної Америки?

Дослідження було присвячене Лаврентійському льодовиковому щиту - найбільшій подібній структурі плейстоцену. Приблизно від 95 000 до 20 000 років тому він покривав значну частину території сучасних північних штатів США та Канади.

У період найбільшого розширення льодовик охоплював території від Полярного кола до штату Іллінойс. У деяких регіонах товщина льоду досягала трьох кілометрів, а загальний об'єм льоду міг призвести до підвищення рівня моря приблизно на 80 метрів у випадку його танення.

З часом Лаврентійський льодовиковий щит зменшився, перетворившись на значно менший льодовиковий покрив Барнса. Це саме його історію науковці проаналізували, щоб відстежити еволюцію кліматичних умов та визначити, коли могло розпочатися наступне заледеніння.

Як дослідники виявили історію льодовика

Для відновлення хронології змін вчені застосували два методи атомного датування. Вони аналізували різноманітні види гірських порід, з'ясовуючи співвідношення ізотопу берилію-10, що виникає внаслідок космічного випромінювання.

Коли льодовик розширюється, він покриває гірські породи, оберігаючи їх від космічного випромінювання, що зупиняє накопичення берилію-10. Проте, після відступу льоду, оголені породи знову починають активно накопичувати цей ізотоп.

Науковці також дослідили рослинність, яка давно вимерла, і яка стала видимою після відступу льодовикового покриву. Для цього вони проводили вимірювання співвідношення вуглецю-14, оскільки його накопичення зупиняється, коли рослинність опиняється під льодовими масами і перестає поглинати вуглець.

Об'єднавши ці відомості, вчені змогли реконструювати еволюцію льодовика протягом тисячоліть.

Коли мало початися нове заледеніння

За оцінками науковців, найвищі температури в даний міжльодовиковий період мали місце близько 11 000-10 000 років тому. Ця інформація стосується, зокрема, північних територій, де клімат варіювався під впливом підвищеної сонячної радіації, зумовленої змінами в орбіті Землі, які відомі як міланковичеві цикли.

Протягом наступних тисячоліть спостерігалася тенденція до зниження температури. Тим не менш, великий льодовиковий щит залишався у стані скорочення, оскільки його поверхня опустилася до такої міри, що подальше зростання стало неможливим.

Приблизно 3600 років тому його розміри зменшилися до нинішніх. На такому мінімальному рівні він залишався приблизно до 2000 років тому.

Саме тоді почалося розширення льодовика, що могло означати старт наступного льодовикового періоду. Однак цей процес, імовірно, перервало антропогенне потепління.

Яким чином діяльність людини позначилася на льодовикових масивах?

Згідно з дослідженнями, льодовик Барнса досяг свого максимального розміру приблизно в 1960 році. Відтоді, внаслідок людської діяльності та глобального потепління, його зменшення почало прогресувати.

Зростання температури влітку вплинуло на баланс маси льодовика: у теплі місяці він втрачає більше льоду, ніж здатен відновити під час зимових холодів. Відтоді основною причиною скорочення льодовикового покриву стало саме підвищення літніх температур.

Аналогічні явища спостерігаються також у інших льодовикових покривах Канадської Арктики та Північної Атлантики.

Науковці асоціюють підвищення температури на планеті з ростом викидів парникових газів, що розпочалися приблизно в середині XVIII століття. Саме в цей період промислова революція спричинила суттєве забруднення атмосфери цими газами.

Цей період збігся з Малим льодовиковим періодом - найхолоднішим етапом клімату в новітній історії. Найхолодніша його фаза тривала з 1780 до 1880 року.

Чи зникнуть льодовикові шапки у майбутньому?

Кліматичні моделі припускають, що за нинішніх умов колишній Лаврентійський льодовиковий щит, сучасний льодовиковий покрив Барнса або їхні залишки можуть зникнути назавжди.

На думку вчених, ці льодовики можуть бути останніми свідченнями величезної крижаної формації, що колись охоплювала значну територію Північної Америки.

"Це стануть останні автентичні залишки Лаврентійської долини, які назавжди зникнуть", - підкреслив Янг.

Він також підкреслив, що явище, яке колись вважалося звичайним і стабільним, тепер може зникнути внаслідок змін клімату.

OBOZ.UA повідомив про величезний водяний резервуар, виявлений під землею.