Остап Нижанківський: духовна особа, виробник молочних продуктів, музичний творець.

"Я насамперед - священник, потім - молочар, а вже у вільний час - музикант," - так характеризував себе видатний діяч "стрийської трійці" Остап Нижанківський. Він був автором відомих колядок і музичних творів, засновником українського бізнесу в міжвоєнний період та парафіяльним священником - ці різноманітні ролі злилися в його короткому житті. Як активний і обдарований громадський діяч, він міг досягти ще більшого, але у 56 років став жертвою політичних репресій, загинувши від рук поляків. Сьогодні, в 162-у річницю його народження, ми вшановуємо його пам'ять. Директор стрийського краєзнавчого музею "Верховина" Микола Закусов допоміг ZAXID.NET відновити ключові моменти біографії Остапа Нижанківського.

"Це була епоха згасання священничої активності. На Галичині з 30-х років XIX століття священники займали лідируючі позиції. Але вони втрачають авторитет в 1890-х роках, коли починається політизація простору. Їм на зміну приходять адвокати, покоління людей, які отримали зовсім іншу освіту. Юристи були більш дієвими, тоді як священники займалися парафіяльними обов'язками. Нижанківський є винятком з правила, бо в умовах тієї трансформації як священник він проявив себе набагато ефективніше, ніж багато його колег-адвокатів", - наголошує Микола Закусов.

Доля найстаршого сина Остапа була окреслена наперед. Батько вирішив, що він буде, як батько і дід, також священником, хоча той з дитинства мав тягу та обдарування до музики. В юному віці він написав до композитора Миколи Лисенка з проханням допомогти з освітою, на що отримав позитивну відповідь. Втім, лист Лисенка Остап прочитав вже після смерті батька: отець Йосип приховав від нього кореспонденцію.

Композитор Філарет Колесса писав про це: "Захоплений Лисенком, Остап Нижанківський задумав виїхати до Києва, щоб під рукою славного українського музиканта студіювати науку композиції і присвятити себе музичній діяльності. Цю пропозицію Лисенко прийняв надзвичайно прихильно та, відповідаючи Нижанківському окремим листом, запрошував його до себе, обіцяючи влаштувати йому побут у Києві і всяку допомогу. Так що ж? Лисенків лист опинився в руках Остапового батька, священника, який не погоджувався із тими замислами сина, бо гаряче бажав, щоб він став священником".

Старовинна дерев'яна церква та сучасна храмова споруда в Малих Дідушичах, які стали місцем народження Остапа Нижанківського (фото з відеозапису).

Остап мав непокірний характер і міцні національні переконання, що яскраво проявилися ще під час його навчання. Під час навчання у Дрогобицькій гімназії він не стримався і дав ляпаса викладачу-москвофілу, який образив Шевченка, внаслідок чого був виключений з навчального закладу. Після цього Остапу довелося відправитися на військову службу в австрійську армію. Проте, під час вільного часу від служби він активно відвідував збори студентського товариства "Академічне братство" у Львові, де зустрівся з Іваном Франком та Анатолем Вахнянином, а також диригував хором. Він створив музику для популярних творів серед гімназистів та написав гімн для студентської мандрівки, організованої Франком.

Навчаючись у духовній семінарії, він ініціював справжню мовну революцію: закликав всіх спілкуватися лише українською мовою та бойкотувати тих, хто з цим не погоджується. Ще одну позицію Нижанківський втратив у педагогічній семінарії: його звільнили за внесення до навчальної програми творів українських композиторів і народних пісень.

За підтримку Франка під час виборів Остапа Нижанківського перевели з заможного села до бідної провінційної парафії. Він активно виступав проти графа Борковського, закликаючи голосувати за Франка на виборах до австрійського парламенту. У результаті його перевели у невелику, малозабезпечену Качанівку, що знаходилася поблизу російського кордону. Проте, навіть у цих умовах, отець Нижанківський почав займатися культурно-просвітницькою діяльністю, заснувавши читальню "Просвіти". Відомою стала його відповідь на запитання "Що робиш, Остапе?" - "Продам фортепіано, куплю корову і пасу".

Фортепіано з Нижанківського музею, розташованого в Стрию (зображення надане ТІЦ Стрия).

Остан Нижанківський екстерном закінчив Празьку консерваторію. Заснував перше в Галичині нотне музичне видавництво "Бібліотека музикальна" (1885), яке друкувало твори українських композиторів. Записував й опрацьовував народні пісні, разом з Франком видав "Українсько-руський співаник з нотами".

Він був керівником хорових колективів у гімназії та семінарії, а також засновником і диригентом хору "Боян", який виступав у Бережанах, Львові та Стрию, популяризуючи українських композиторів під час гастролей. Як автор відомих хорових творів на вірші Тараса Шевченка та обробок народних пісень і колядок, він активно долучався до організації концертів на честь Шевченка. Серед його творінь – колядки "Во Вифлеємі нині новина", "Бог ся рождає" та інші. Напередодні Першої світової війни він взяв на себе керівництво стрийською філією Музичного інституту ім. Миколи Лисенка у Львові.

Хор "Львіський боян". У центрі, тримаючи диригентську паличку, знаходиться Нижанківський (знімок з архіву Оленсандра Колесси).

Остап Нижанківський завершує ряд видатних композиторів-ентузіастів ХІХ століття, серед яких також були священики: І. Лаврівський, В. Матюк, А. Вахнянин, І. Воробкевич, П. Бажанський та Й. Кишакевич. Він закладає основи для професіоналізації музичного мистецтва, логічно переходячи до етапу переосмислення фольклору та його гнучкого синтезу з провідними європейськими художніми течіями на початку століття. Цей процес пізніше, вже в ХХ столітті, знайшов своє втілення у творчості таких митців, як С. Людкевич, В. Барвінський, Н. Нижанківський та інших, які прийшли на зміну авторам-аматорам, - зазначають автори книги "Віднайдені сторінки життя і творчості Остапа Нижанківського".

Остап Нижанківський був співзасновником і керівником першого бізнесу українців - кооперативних молочарських спілок. У жовтні 1904 року перша така молочарня Галичини запрацювала у стрийському будинку читальні "Просвіта". Кооперативний рух розвинувся по всій Галичині. Молочну продукцію "Маслосоюзу" з листком конюшинки на логотипі експортували у країни Європи.

Логотип продукції "Маслосоюзу"

"На зламі століть українці починають розуміти потребу господарської організації. Поляки мали повноцінне Галицьке господарське товариство, яке мотивувало великих власників оптимізувати ведення свого господарства. Їм показали, що вони можуть заробити на землі. Нижанківський був членом цього Галицького господарського товариства і розумів, що шлях до свободи українця як повноцінного господаря можливий тільки через ведення сільського господарства. Бо це економічна самостійність", - розповідає Микола Закусов.

Згодом для всіх охочих створити молочарню запровадили курси у Стрию. А для допомоги започаткувати такий бізнес у Завадові відкрили кредитну установу - "Касу Райфайзена". Поради селянам отець Нижанківський видав брошурою "Як реєструвати спілки молочарські". Окрім тваринництва, розвивали садівництво, городництво, бджільництво. Парафіяльний священник Нижанківський сам вів господарство, тримав пасіку. Він зареєстрував авторське право на власноруч сконструйовані вулики.

На початку Першої світової війни 28 тисяч українських добровольців висловили бажання приєднатися до Легіону Українських січових стрільців. Проте австрійська адміністрація, вражена таким героїзмом українців, прийняла лише 2,5 тисячі бійців. Серед них були сини отця Остапа – Степан, Богдан і Нестор. Проте ці горді хлопці не захотіли присягати імператору, натомість вони оголосили про готовність скласти присягу вірності українському справі.

"На той час у Стрию священиком був Володислав Сельський, який дотримувався досить консервативних поглядів. Нижанківський, усвідомлюючи це, вирішив сміливо прийняти присягу разом зі стрільцями, адже альтернативи не було. Як батько трьох синів, які згодом приєдналися до УГА, він усвідомлював важливість зміцнення обороноздатності та власних військових сил", - ділиться думкою Микола Закусов.

Остап Нижанківський разом із дружиною та синами, які служать у військах УСС.

У вересні 1914 року в Стрию відбулася урочиста присяга Легіону Українських Січових Стрільців, на яку зібрався особовий склад під проводом отця Остапа Нижанківського, священика з села Завадів. Пізніше митрополит Української Греко-Католицької Церкви Андрей Шептицький надав своє благословення та освятив прапор легіону. Формування УСС отримало статус полку піхоти, і в його складі був призначений капелан.

У часи Західноукраїнської Народної Республіки отець Остап Нижанківський займав важливу позицію в Українській національній раді, яка виконувала функції парламенту ЗУНР. Він також був обраний головою Стрийської повітової ради.

"У листопаді 1918 року він виступив на передній план у боротьбі за незалежність своєї держави, зібравши навколо себе таких осіб, як Гриць Коссак і Володимир Сингалевич. Разом вони активно обговорювали можливість утворення окремої Стрийської округи. Його звинувачували у прагненні до диктатури, що в подальшому надало полякам підстави для його арешту та розстрілу без належного судового розгляду," - зазначає Микола Закусов.

Команда ІІІ корпусу УГА в Стрию, січень 1919 року

У розпал польсько-української війни, як тільки польські війська зайшли до Стрия, вони відразу ж ув'язнили отця Нижанківського, провели обшуки вдома, а наступного дня розстріляли.

"Познанська дивізія перебувала під охороною військової жандармерії, відповідальної за підтримання порядку. Вже на початку їх зустріло польське підпілля. Жандарми не мали достатньої інформації про місцеві умови і не стали з'ясовувати ситуацію. Нижанківського звинувачували у підривній діяльності, постачанні зброї й крадіжці готівки", - продовжує свій розповідь директор музею в Стрию.

Згідно з однією з версій, донос на нього написав Ян Веркштайн, лідер польського підпілля. Він звинуватив отця Нижанківського в підготовці повстання та зберіганні зброї. 21 травня 1919 року священика було заарештовано. Вже наступного дня його вивели на пустир і розстріляли. Проведення церемонії похорону також було заборонено, і попрощатися з ним змогли лише найближчі родичі, оскільки його сини в той час перебували на війні. Після цього його вдова намагалася отримати відповіді в судових інстанціях, проте так і не дочекалася обґрунтованої відповіді.

Гробівець Остапа Нижанківського (фото з Вікіпедії)

Сьогодні вузький провулок у серці Львова, який прямує до музичної академії імені Миколи Лисенка, носить ім'я композитора Остапа Нижанківського. Навіть після їхньої смерті, імена цих двох композиторів — одного з Галичини та іншого з Наддніпрянщини, що були друзями за життя, залишаються тісно пов'язаними. Спадщина та пам'ять про їхній внесок у культурну спадщину досі живуть серед людей.