Під Північною Америкою знайдено частину геологічної плити, яка може мати вплив на сейсмічну активність.

Наразі цей фрагмент розташований поруч з морською зоною, де сходяться три тектонічні плити.

Фрагмент Землі, який, як вважали вчені, зник сотні мільйонів років тому, неочікувано знайшли під узбережжям Північної Каліфорнії. Йдеться про давно втрачений фрагмент "Піонер", який колись був частиною стародавньої плити Фараллон. Він знаходиться під ділянкою, де перетинаються розломи Сан-Андреас і Каскадія, що може змінити уявлення експертів про землетруси на Західному узбережжі. Про це пише econews, посилаючись на дослідження, яке опубліковане в журналі Science.

У процесі свого дослідження науковці застосували рої маленьких низькочастотних землетрусів для моніторингу рухів у глибинах землі. Вони виявили, що стара океанічна кора з'єднана з Тихоокеанською плитою і переміщується на північ під Північною Америкою по майже горизонтальному розлому, який не враховується в традиційних моделях сейсмічної небезпеки.

Зазначається, що більша частина плити Фараллон вже занурилася глибоко в мантію. Геологи довгий час припускали, що будь-які залишки під Каліфорнією були повністю поглинені. Однак нові дослідження вказують на інше.

"Давня частина цієї плити була поглинена Тихоокеанською плитою приблизно тридцять мільйонів років тому і відтоді рухається на північ у складі неї, немов застряглий елемент на рухомій конвеєрній стрічці," - зазначили автори матеріалу.

Наразі цей фрагмент розташований у морській зоні, де зустрічаються три тектонічні плити - відоме "Потрійне зʼєднання Мендосіно". У цьому місці Тихоокеанська, Північноамериканська та Гордська плити активно взаємодіють, створюючи один із найбільш сейсмічно напружених районів США, неподалік від прибережних містечок, величних секвоїв та багатих рибальських угідь.

Традиційна карта даного регіону ілюструє наявність трьох плит і трьох меж. Нова концепція включає додаткові структури. Вказується, що під поверхнею навантаження розподіляється серед принаймні п’яти рухомих елементів.

"За інформацією видання, частина Північноамериканської плити відокремилася і занурюється разом із плитою Горда, в той час як фрагмент Піонер переміщується разом із Тихоокеанською плитою, трохи південніше."

Отже, ця геометрична структура розширює кордони основних плит на південь, ніж це було вважалося раніше експертами. Крім того, вона розширює площу взаємодії між Тихоокеанською плитою та субдукційною зоною Каскадії — регіоном, де вже існує потенціал для землетрусів магнітудою близько 9 балів, здатних викликати цунамі, які рухатимуться через Тихий океан.

Для мешканців узбережжя Північної Каліфорнії однією з найактуальніших тем є вплив прихованої структури на можливі майбутні землетруси. Нова модель, яка описує більш мілке положення субдукції, проливає світло на причини, чому землетрус 1992 року в районі мису Мендосіно з магнітудою 7,2 виник на глибині, що залишалася загадкою для сейсмологів протягом багатьох років, - зазначається в статті.

На даний момент фахівці не мають остаточних висновків щодо потенційної здатності цього розлому викликати потужні землетруси. Проте, вони зазначають, що він не є несуттєвим джерелом загрози для регіону, де навіть незначні зміни в характері коливань можуть мати серйозні наслідки для будівель, мостів та планів евакуації в умовах цунамі.

Врешті-решт, ті ж тектонічні сили, які підносять прибережні гірські масиви, підігрівають глибокі водоносні шари та формують дикий рельєф берегів, також спричиняють землетруси, які руйнують будівлі та офіси, а в подальшому впливають на витрати на електроенергію через нові заходи безпеки. Дослідження прихованих структур, таких як "Піонер", допомагає зменшити невизначеність і дозволяє місцевим планувальникам краще зрозуміти, які розломи потребують особливої уваги, – зазначено в публікації.

Як повідомляло агентство УНІАН, нещодавно в глибинах Коралового моря виявили сотні невідомих науці видів. Зокрема, зона на південь від Тихого океану, розташована поблизу північно-східного узбережжя Австралії, охоплює майже мільйон квадратних кілометрів в основному невивчених глибоководних морських екосистем.

Також вчені зʼясували, що гума в підводних тунелях руйнується зсередини швидше, ніж вважали інженери. Відомо, що занурені тунелі будуються з готових секцій, які вивозяться на плаву, занурюються в траншею та з'єднуються під водою.