Автор, який заглянув у завтрашній день - Життєві наративи | Експрес онлайн

Станіслав Лем, під час німецької окупації, користувався підробленими документами. Він став батьком у зрілому віці і передбачив виникнення штучного інтелекту.

Його вважають одним з найзначніших авторів фантастики ХХ століття. Філософ, геній думки, футуролог... Походив із Львова, а пішов з життя у Кракові. 27 березня минає двадцять років з того часу, як ми втратили Станіслава Лема.

Звернувшись з гамірної, заповненої автомобілями та пилом центральної вулиці, я потрапляю на тиху, затишну, майже "сонну" вуличку. Саме тут, у будинку під номером 4, проживала родина майбутнього гуру наукової фантастики. Батько працював лікарем, а мати була домогосподаркою. Хто міг уявити в 1921 році, що їхній син стане знаменитим письменником на весь світ?

Маленький Станіслав швидко оволодів навичками читання завдяки великій бібліотеці батька, що стимулювало його фантазію створювати вигадані світи, -- розповідає Андрій Павлишин, історик і перекладач. -- У своїх спогадах "Високий Замок" він малює образи чарівного королівства, для якого хлопчик складав документи, літописи, а також виготовляв печатки й поштові марки. У роки навчання в гімназії його глибоко захоплювали переклади закордонної фантастики. Читання стало особливо актуальним під час німецької окупації, коли Лем змушений був ховатися з підробленими документами. Саме в цей період, у вільні хвилини, він почав писати свої перші вірші, оповідання та роман "Людина з Марса".

Спочатку друкувався у краківських журналах, а потім набрався сміливості та відніс в одне з видавництв рукопис "Астронавтів". Можливо, якби тамтешні редактори менш прихильно поставилися до сором'язливого юнака в окулярах та відмовили в публікації, експерименти з пером на тому й завершилися б. Проте роман було схвалено до друку, й дебютна книжка Стані­слава Лема рівно 75 років тому побачила світ. Можна тільки уявити, як її автор тішився, тримаючи в руках томик, що ще пахнув свіжою фарбою...

У творчому доробку автора з Галичини налічується безліч творів різного масштабу — від великих до малих. Серед них виділяються такі шедеври, як "Соляріс", "Кіберіада", "Едем", "Зоряні щоденники Ійона Тихого" та "Оповідання про пілота Піркса". Книги Станіслава Лема охоче публікуються (і продовжують публікуватися) не лише в Польщі, а й за межами цієї країни. Згідно з офіційними даними, їх переведено на більш ніж 50 мов, включаючи як популярні, так і рідкісні, а загальний тираж перевищив 50 мільйонів примірників.

Знову зростання інтересу до творчого спадку Станіслава Лема стало помітним кожного разу, коли на екрани виходила нова адаптація його творів. Яскравим прикладом є "Соляріс", в якому головну роль виконав Джордж Клуні. Невідомо, як саме письменник сприйняв цю голлівудську версію, але відомо, що радянську інтерпретацію свого знаменитого роману він відкинув без вагань. Він прямо висловив свою думку режисерові, назвавши його... недоумком.

Щоб така фраза з'явилася з уст класика літератури, вважаю, йому довелося пережити неабиякі випробування. Ті, хто мав можливість спілкуватися зі Станіславом Лемом, стверджують, що він був дуже доброзичливою особистістю. Наприклад, письменниця Леся Воронина, яка відвідала фантаста та взяла у нього інтерв'ю в 1987 році, мала щастя не лише поспілкуватися з ним, а й згодом перекладати його твори.

Віллу подружжя Лемів, розташовану на околицях Кракова, довелося шукати досить довго, згадує киянка. На воротах була закріплена табличка з написом: Mamy dobrego psa, ale ma bardzo slabe nerwy. (Усміхається). Коли ж вони відчинилися, на мене кинулося маленьке пухнасте собаченя, яке радісно махало хвостиком і просилося на руки. А потім у затишній вітальні ми спілкувалися з письменником протягом півтори години. Найбільше мене вразило, що Лем не мав жодних ілюзій щодо "перестройки" та демократичних змін у Росії. Він скептично ставився як до "соціалізму з людським обличчям", так і, на мій подив, до політичних систем розвинутих західних країн.

Те, що Станіслав Лем залишив після себе безліч дивовижних творів, не обмежуючись лише науковою фантастикою, значною мірою можна пояснити впливом його дружини. Барбара Лешняк, з якою львівський письменник зустрівся ще в студентські роки, створила вдома атмосферу, що сприяла творчості. Навіть після народження сина, коли Лему виповнилося вже 47 років, його робочий графік залишився незмінним. Він прокидався рано вранці і відразу ж приступав до написання. Коли з його кабінету лунала мелодія друкарської машинки, всі в родині знали: краще не відволікати його від творчого процесу...

Вражаюче, але в своїх літературних творах Станіслав Лем пророчив виникнення численних технологій, без яких сьогодні важко уявити повсякденність.

Андрій Павлишин підкреслює, що він одним із перших звернув увагу суспільства на можливості, які відкривають кібернетика та комп'ютери, а також біотехнології, нанотехнології та робототехніку. Вже в працях 1950-х років Станіслав Лем передбачив багато того, що пізніше стало відомим, зокрема інтернет, Google (системи зберігання інформації), 3D-принтери для виготовлення предметів і людських органів, смартфони, електронні книги та аудіофайли, нанороботи у вигляді автономних мікродронів, віртуальну реальність та інші інновації. Він також глибоко цікавився штучним інтелектом, аналізуючи його потенційні загрози і виклики. Однак найбільшу небезпеку письменник бачив у бездумному і аморальному використанні швидкого наукового прогресу задля особистої вигоди.