Істина чи вигадка: чи дійсно слони створюють місця спочинку для своїх померлих родичів?

Історії про величезні кладовища, куди слони вирушають помирати, -- це лише мала частина цікавої поведінки цих ссавців, пов'язаної зі смертю.

Згідно з міфами, коли слони відчувають, що їхній час наближається, вони вирушають у спеціально обране місце, щоб померти серед залишків своїх родичів. Ці останки згодом формують так звані "слонячі кладовища". Такі місця підкреслюють вражаючу можливість того, що слони можуть усвідомлювати та прогнозувати свою власну смерть. Проте, чи дійсно існують такі цвинтарі, і чи мають слони уявлення про свою долю? Про це розповідає Live Science.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

В Африці іноді знаходять велику кількість слонячих туш у досить обмежених місцях. Однак ці рідкісні випадки часто пов'язані з такими факторами, як посуха, браконьєрство або токсичне цвітіння водоростей у водоймах, які можуть отруїти сотні слонів одночасно. Про це повідомляє Ліенн Прупс з Університету Портсмута, яка займається дослідженням поведінки тварин у контексті смерті.

За словами Прупса, не вдалося підтвердити, що ці кладовища виникають внаслідок того, що слони свідомо приходять туди, щоб завершити своє життя. Отже, концепція, яка стала популярною у суспільстві, є всього лише міфом.

Водночас, як показують нещодавні дослідження, це не означає, що слони не відчувають емоційного досвіду смерті. Насправді, вчені вважають, що існує можливість того, що слони ховають своїх родичів.

У Індії було зафіксовано п'ять випадків, коли малюки азіатських слонів виявлялися практично повністю похованими в мулистих канавах, лише їхні ноги визирали з землі. Дослідники прийшли до висновку, що слони здійснювали поховання своїх маленьких без жодних допоміжних інструментів. Подібні випадки поховання були також зафіксовані у африканських слонів, де тіла померлих дитинчат знаходили, обкладеними гілками і листям.

Одночасно Прупс зазначає, що важко стверджувати з абсолютною впевненістю, що поховання відбувалися з наміром, оскільки науковці ще не спостерігали процесу, коли слони ховають свої малят. Він вважає, що слони, можливо, усвідомлюють концепцію смерті на емоційному рівні, і тому, подібно до людей, можуть здійснювати поховання своїх загиблих.

Хоча залишаються деякі нез'ясовані моменти щодо поведінки слонів у контексті смерті, дослідження виявили вражаючі аспекти їхньої реакції на втрату. Спостереження показали, що ці тварини можуть переносити тіла своїх мертвих малюків протягом кількох годин або навіть днів. Крім того, слони часто залишаються поряд із тілами загиблих членів своєї групи. Дослідники також помітили, що у слонів виникають ознаки стресу, коли вони опиняються поруч із мертвими родичами.

Дослідження показують, що слони іноді взаємодіють з останками своїх родичів, торкаючись і обнюхуючи кістки. Африканські слони виявляють великий інтерес до черепів і бивнів інших слонів свого власного виду. Вчені вважають, що вони впізнають померлих представників свого виду і, судячи з фізичних ознак хвилювання, які слони проявляли в присутності кісток, ці останки викликають емоційну реакцію.

Водночас дослідження показують, що слони не здійснюють навмисної подорожі, щоб "поспілкуватися" з останками своїх мертвих родичів. Прупс каже, що правда полягає в тому, що ми не знаємо, чи розуміють слони, що вони коли-небудь помруть, і немає ніяких переконливих доказів того, що інші види розуміють це.

На Землі існує безліч локацій, де можна знайти види, що зустрічаються лише в певному регіоні. Однією з таких унікальних територій є гора Рорайма, відома своєю плоскою вершиною. Вона розташована на перетині трьох країн в Південній Америці, як вже зазначалося у виданні Фокус.

Фокус також повідомляв про те, що археологи знайшли невідому мережу водних шляхів, що належать до стародавньої Месопотамії. Дослідники виявили давню систему зрошення, яка постачала воду для сільськогосподарських угідь з річки Євфрат аж до першого тисячоліття до нашої ери.