Ризик розвитку шизофренії. Дослідники виявили ген, успадкований від неандертальців, який має зв'язок зі структурою мозку.
Науковці з'ясували, що фрагмент ДНК, успадкований від неандертальців, має вплив на розмір потиличної частини мозку у сучасних людей і асоціюється з дещо зниженим ризиком розвитку шизофренії.
Цю інформацію повідомляє журнал Science Alert.
Результати дослідження опублікували в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences (PNAS). Його автори -- антропологи Гуго Зеберг і Сванте Паабо з Інституту еволюційної антропології Товариства Макса Планка.
Науковці виявили невелику генетичну зміну -- видалення ділянки з чотирьох літер ДНК у 14-й хромосомі. Вона розташована поблизу гена DAAM1, який бере участь у розвитку мозку та може впливати на формування його структур.
Цей фрагмент ДНК асоціюється з розмірами потиличної частини мозку — області, що знаходиться в його задній зоні, де розміщується зорова кора. Ця кора відіграє ключову роль у переробці візуальної інформації, яку людина сприймає через органи зору.
Для визначення джерела генетичної мутації вчені провели детальний аналіз геномів сучасних людей, порівнявши їх з давніми зразками ДНК п'яти неандертальців і двох денисівців. Виявилося, що всі п'ять неандертальців носили цю мутацію, тоді як у денисівців її не було знайдено.
Додаткові свідчення були отримані в результаті вивчення сусідніх ділянок ДНК. З'ясувалося, що фрагмент навколо генетичної мутації має довжину приблизно 60 тисяч букв. Враховуючи таку значну протяжність, малоймовірно, що ця ділянка могла зберегтися в первісному вигляді, якщо б вона була успадкована сучасними людьми від спільного предка, що жив сотні тисяч років тому. Тому науковці зробили висновок, що ця ДНК, вірогідно, потрапила до геному Homo sapiens внаслідок схрещування з неандертальцями.
Цікаво, що у сучасних людей з цією генетичною характеристикою спостерігається дещо зменшений об'єм потиличної частини мозку. Кожна копія відповідного генетичного варіанту асоціюється зі зменшенням її об'єму приблизно на 0,85 кубічного сантиметра.
Це відрізняється від гіпотез, що ґрунтуються на дослідженнях викопних черепів. Вони вказують на те, що неандертальці могли мати відносно більшу потиличну частину порівняно з сучасними людьми. Проте автори дослідження зазначають, що структура мозку визначається багатьма генетичними та іншими факторами, такими як розмір очей і тіла. Отже, вплив одного успадкованого генетичного варіанту не обов'язково відображає загальні характеристики мозку неандертальців.
Дослідники також вивчили можливий зв’язок між цією генетичною мутацією та психічними розладами. Для цього вони звернулися до ресурсів Психіатричного геномного консорціуму, що займається аналізом генетичних факторів, які впливають на психічні захворювання.
Дослідження продемонструвало, що особи, які є носіями цієї варіації, мають близько 5% меншу ймовірність розвитку шизофренії з кожною додатковою копією. У тих, хто має дві копії, ризик становить майже 10%.
Водночас дослідники ще не визначили, чи є зниження ризику розвитку шизофренії безпосередньо пов’язаним із зменшенням обсягу потиличної частини мозку. Одне з можливих пояснень цього явища полягає в тому, що генетична модифікація може впливати на формування мозкової структури через ген DAAM1.
Дослідження не виявило істотної кореляції між цією характеристикою ДНК і загальним інтелектом. Також не було зареєстровано значного впливу на освітні результати.
Автори підкреслюють, що величина певної частини мозку не може бути прямо асоційована з інтелектуальними можливостями особи.