Система стиснення. Виявилося, що місячні землетруси трапляються набагато частіше, ніж вважали науковці раніше.

Дослідники розробили першу всесвітню карту тріщин на темних базальтових плато Місяця і виявили, що тектонічна активність у цьому регіоні є значно більшою, ніж вважалося раніше.

Висновки дослідження були опубліковані в журналі The Planetary Science Journal.

Дослідники встановили, що частина цих хребтів утворилася лише кілька десятків мільйонів років тому. За геологічними мірками це відносно недавно. Отримані дані дають найповніше уявлення про те, як Місяць поступово стискається і зморщує свою поверхню.

Раніше науковці були обізнані про існування лобатних уступів у гірських районах Місяця. Як зазначив геолог Коула Найпавер з Центру досліджень Землі та планет Смітсонівського інституту, це вперше, коли такі структури були систематично зафіксовані на місячних морях. Це дослідження надає можливість отримати комплексне уявлення про нещодавню тектонічну активність супутника, а також сприяє кращому розумінню його внутрішньої структури, теплової історії та потенціалу виникнення нових місячних землетрусів.

Місяць не має активних тектонічних плит, як це спостерігається на Землі, проте всередині нього тривають процеси охолодження. Формуючись приблизно 4,5 мільярда років тому, він спочатку мав рідку форму, але з часом поступово охолоджується та стискається.

Сліди цього стиснення можна спостерігати у вигляді уступів у гірських регіонах. Проте аналогічні процеси відбуваються також на місячних морях — великих темних рівнинах, утворених застиглою вулканічною лавою. У цих місцях з'являються невеликі гряди, які називають малими хребтами морів. Вони формуються внаслідок зсувів у верхніх шарах базальтової породи.

Раніше ці структури були виявлені лише в певних регіонах, проте тепер їх вперше відобразили на глобальній карті та розглянули як елемент єдиної системи стиснення.

Команда використала знімки високої роздільної здатності з апарата Lunar Reconnaissance Orbiter. На видимому боці Місяця вони виявили 1114 раніше не описаних сегментів таких хребтів. Разом із попередніми даними це дало загалом 2634 сегменти на ближньому та дальньому боках супутника.

Визначити точний вік хребтів неможливо, тому вчені звернули увагу на кількість дрібних кратерів, які розташовані поруч. Під час зсувів вздовж розлому відбуваються місячні землетруси, які здатні знищити маленькі кратери. Відтак, чим менше кратерів залишилося, тим пізніше відбувся останній зсув.

За підрахунками, ці структури формувалися приблизно від 310 до 50 мільйонів років тому. Наймолодшим із них близько 52 мільйонів років, а середній вік становить приблизно 124 мільйони років. Це близько до середнього віку уступів у гірських районах, який оцінюють у 105 мільйонів років.

Моделювання показало, що місячні моря скоротилися приблизно на 0,003-0,004 відсотка. Це дуже невелике значення, але воно співставне зі скороченням, яке раніше зафіксували в гірських регіонах. Подібність свідчить про те, що обидва типи рельєфу формуються під впливом однакових глобальних напружень.

За словами геолога Тома Воттерса з того ж центру, виявлення молодих хребтів і встановлення причин їх появи доповнює глобальну картину активного Місяця, який продовжує стискатися.

Вчені вказують на те, що значна кількість таких структур збільшує список потенційних джерел сейсмічної активності на Місяці. Це має велике значення для майбутніх космічних місій та досліджень, а також для організації тривалого перебування людей на супутнику Землі, оскільки поверхневі місячні землетруси можуть нести загрозу для створюваної інфраструктури.