Марсіанські супутники можуть виявитися залишками чогось значно більшего: нові відкриття науковців.

Земля та Марс є єдиними кам'янистими планетами в Сонячній системі, що мають свої супутники. Науковці вже давно вважають, що Місяць, імовірно, виник в результаті зіткнення нашої планети з гіпотетичним об'єктом під назвою Тейя. Однак, дослідники не мають зразків порід з Фобоса і Деймоса, супутників Марса, тому їхнє походження залишається невідомим, як повідомляє Science Alert.

Існує дві популярні моделі їхньої появи. Але нове комп'ютерне моделювання пропонує компромісний варіант.

Дослідження Деймоса і Фобоса вказують на їхню схожість з дрібними астероїдами. Це підтримує теорію, згідно з якою супутники Марса є астероїдами, які були захоплені гравітацією планети.

Однак суттєва проблема цієї концепції полягає в тому, що Марс є маленькою планетою з гравітацією, що нижча, ніж у Землі чи Венери. Ці планети не мають жодних захоплених супутників. Отже, для Марса буде надзвичайно складно захопити навіть один астероїд, не кажучи вже про два. Крім того, орбіти таких супутників, ймовірно, були б еліптичними, на відміну від кругових траєкторій Фобоса та Деймоса.

Альтернативна теорія стверджує, що супутники Марса виникли в результаті катастрофічного удару, подібного до того, який стався між Землею та Теєю. Згідно з цією концепцією, астероїд або комета, маса яких становила приблизно 3% від маси Марса, вдарили в планету. Хоча цей об'єкт не був би достатньо великим, щоб знищити Марс, він міг би утворити велике кільце уламків, з яких згодом сформувалися два супутники.

Це може дати роз'яснення щодо кругових орбіт, проте пояснення утворення кільця уламків передбачає, що воно повинно було виникнути ближче до самої планети. Фобос, який є більшим супутником Марса, обертається на дуже близькій відстані до планети, тоді як Деймос знаходиться на іншій орбіті.

Нова модель пропонує проміжний варіант. Автори припускають, що близько до Марса міг пролетіти великий астероїд. Якщо він підійшов достатньо близько до планети, її приливні сили могли розірвати його на частини, залишивши ланцюжок фрагментів.

Багато з цих уламків можуть перебувати на еліптичних траєкторіях навколо Червоної планети. Комп'ютерне моделювання демонструє, що ці орбіти з часом змінюватимуться під впливом незначних гравітаційних сил від Сонця та інших об'єктів Сонячної системи, що врешті-решт призведе до зіткнень окремих фрагментів. Це може викликати формування кільця уламків, подібного до того, що виникає внаслідок ударних подій, але з більш різноманітними відстанями, що краще пояснює утворення як Фобоса, так і Деймоса.

Разом з тим, щоб остаточно поставити крапку у суперечках щодо появи супутників Марса, необхідно вивчити зразки цих небесних тіл.

Нещодавно марсохід Perseverance надіслав на Землю зображення сонячного затемнення, яке він зафіксував на Марсі 30 вересня. На цих фотографіях видно, як тінь марсівського супутника Фобоса частково затуляє сонце.