Цей текст стосується Плану та Стратегії відновлення економіки України (частина 3). Модель економічного розвитку.

Сьогодні, після 12 років боротьби з російською агресією та авторитаризмом, уникаючи кризи та відновлюючи сили держави й суспільства, ми можемо досягти успіху лише за однієї ключової стратегії – ВІДНОВЛЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ.

Що необхідно вчинити? Які ознаки та основні складові економічного розвитку України слід усвідомлювати громадянам країни, щоб оцінювати не лише слова, а й конкретні дії уряду України?

Відповідь на це дає економічна НАУКА.

Формула макроекономічного розвитку для кожної країни планети була розроблена видатними економістами.

КАПІТАЛ І ПРАЦЯ (ПРОДУКТИВНІ СИЛИ ВИРОБНИЦТВА) (Карл Маркс, 1848)

+ ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК (Роберт Солоу, 1987)

+ ЗНАННЯ, ІННОВАЦІЇ та ЛЮДИ, підтримувані ДЕРЖАВОЮ в сферах ОСВІТИ, НАУКИ та ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я (Пол Ромер, 1990, 2018)

+ НАУКОВИЙ і ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОРИ ВПЛИВУ - ЗНАНЬ і ПРИРОДИ на ЕКОНОМІКУ, (Вільям Нордхаус, 2018).

Перефразовуючи, цю формулу можна подати так:

КАПІТАЛ + ПРОДУКТИВНІ СИЛИ + ТЕХНОЛОГІЇ + ІННОВАЦІЇ + ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ + ЕКОЛОГІЯ утворюють узагальнену формулу економічного розвитку будь-якої країни. Ця формула реалізується за підтримки держави та захисту національних інтересів у таких сферах, як наука, освіта, охорона здоров'я, демографічна політика та екологія.

У XIX столітті Карл Маркс розширив економічний аналіз, підкресливши, що на розвиток економіки впливають не лише капітал, але й праця, а саме продуктивні сили виробництва.

Для прикладу: українська влада, маючи країну з однією з найбагатших ресурсних баз у світі, звітує про чергові запозичення від МВФ як про успіх. Водночас, це навіть не КАПІТАЛ для інвестицій в економіку. Це - фінансове "проїдання" і кабальні БОРГИ для майбутніх поколінь українців. Це - вирок некомпетентному і непрофесійному державному управлінню.

З огляду на значні ресурси України та один із найосвіченіших і найпрацьовитіших населень у Європі, уряд мав би спрямувати інвестиції в передові технології, щоб вивести Україну до ряду світових лідерів у галузі наукових і інноваційних досягнень.

Ліберальна економічна модель, що підтримувалася політичними недоумками та корупціонерами, повинна бути визнана нарешті національно руйнівною і антидержавною.

Це вже стало причиною втрати колись розвиненого індустріального потенціалу України та створило неприпустимий рівень залежності від іноземних фінансових джерел.

Для прикладу, англійський економіст Вільям Петті оцінював силу держави за двома критеріями - здатністю виробляти продукцію для зовнішніх ринків і здатністю захищати власні ринки збуту. Усе інше отримує право на життя лише залежно від цих двох основних факторів.

Щодо стратегій інших країн у сфері захисту найціннішого ресурсу - національного людського потенціалу, слід знову звернути увагу на Німеччину та Польщу, куди вже емігрували мільйони українців. Наприклад, Німеччина пропонує безкоштовну вищу освіту та скасувала переваги для своїх громадян при прийомі на роботу. Політики з крайніх лівих та правих фракцій іноді висловлюють занепокоєння через великі витрати, пов'язані з війною в Україні, але при цьому не враховують, що українські ПРОДУКТИВНІ ВИРОБНИЧІ СИЛИ також сприяють розвитку її економіки.

Українські політики повинні усвідомлювати, що бездіяльність у захисті національних економічних інтересів під прикриттям лібертаріанських ідей у сучасних умовах може межувати з державною зрадою. З огляду на поточну фіскальну та податкову політику в Україні, навіть без урахування війни, еміграція громадян у країни з вільними робочими місцями, де середня зарплата значно перевищує українські показники, завжди залишатиметься серйозною загрозою для економіки України.

Що стосується технологічного розвитку, то з 1987 року ФОРМУЛА ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ отримала третій важливий елемент завдяки Нобелівському лауреату Роберту Солоу. У доповнення до КАПІТАЛУ та ПРАЦІ вона була збагачена ТЕХНОЛОГІЧНИМ ПРОГРЕСОМ. Ефективність цього прогресу за останні роки, зокрема, яскраво продемонстрував Китай.

На відміну від іншого прикладу діяльності українських урядів, щорічні програми їх роботи вже протягом багатьох років не містять цільових і секторальних програм, що стосуються інвестицій, розвитку та технологічного оновлення ключових галузей промисловості. Це стосується, зокрема, таких сфер, як ракетобудування, авіабудування, суднобудування та танкобудування, а також глибокої переробки та виробництва кінцевої продукції з титану, літію, цирконію та рідкоземельних елементів. Крім цього, відсутні ініціативи щодо створення національного виробництва чипів, а також сучасних радіоелектронних і біоінженерних технологій.

У 2018 році Нобелівську премію з економіки також отримали американські економісти Вільям Нордхаус і Пол Ромер. Вони розробили математичні моделі макроекономічного аналізу для прогнозування ЗРОСТАННЯ ЕКОНОМІКИ у сучасних умовах (https://www.holosameryky.com/a/nobel-z-economiky/4604124.html).

Формула її розвитку отримала нові складові, які суттєво впливають на економічний прогрес в нинішніх умовах. Зокрема, колишній головний економіст Всесвітнього Банку Пол Ромер довів, що ЗНАННЯ здатні виступати в ролі каталізатора тривалого економічного зростання національної економіки.

Він створив теорію, згідно якої ТЕХНОЛОГІЧНІ ІНОВАЦІЇ та ЗНАННЯ є важливим фактором сучасного ВИРОБНИЦТВА, а накопичення знань має позитивний вплив на ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ та КАПІТАЛ.

Моделі аналізу економіки Ромера, оприлюднені у 1990 році, доводять, що важливими факторами зростання сучасних економік є ЗНАННЯ, ІННОВАЦІЇ і ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ. Темпи економічного зростання можуть збільшуватися за умови ДЕРЖАВНОЇ підтримки ОСВІТИ і НАУКИ, ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я і посилення стимулів для ІНОВАЦІЙ на основі державного протекціонізму.

Він також довів, що нерегульований ліберальний ринок не здатний по справжньому оцінити ІНОВАЦІЇ, навіть якщо він їх продукує. Лише державне регулювання та протекціонізм можуть через субсидії на науково-дослідні розробки, довгострокові фундаментальні дослідження та розвиток захищеної патентної системи підтримати зростання стимулів до інновацій.

Нордхаус також доповнив модель Солоу аналізом наслідків і впливу зміни клімату планети та глобального потепління на розвиток сучасних економік. Він запропонував включити до розрахунків моделей макроекономічного аналізу ще й ЕКОЛОГІЧНИЙ фактор, зокрема через ідею додаткового оподаткування викидів вуглецю як інструменту боротьби з глобальним потеплінням.

Українські уряди мають нарешті зрозуміти, що розвинені країни та сучасна економічна теорія використовують щонайменше п’ять ключових індикаторів для макроекономічного аналізу та прогнозування економічного розвитку. Тому повернення до підходів столітньої давності та орієнтація на показники "економічного зростання" через іноземні запозичення та продаж національних ресурсів є, м’яко кажучи, ознакою економічної неосвіченості.

У найгіршому випадку це є НАЦІОНАЛЬНОЮ ЗРАДОЮ І КОРУПЦІЄЮ з боку ВЛАДИ. Вона, використовуючи підроблене гасло про те, що "держава не може бути ефективним власником", розпродає високотехнологічні, науково обґрунтовані та стратегічні ресурси державних підприємств. Це призводить до руйнації основ, на яких ґрунтується економічне зростання України.

Без потужної та незалежної ЕКОНОМІКИ, яка може цілковито підтримувати нашу АРМІЮ, ДИПЛОМАТІЮ і ІНФОРМАЦІЙНУ присутність на міжнародній арені, майбутнє української державності опиниться під серйозною загрозою.

Вже накопичений досвід державотворення має нарешті довести й нашим можновладцям, що стратегією розвитку України може бути тільки така: побудова розвинутої форми європейської демократії, з потужним середнім класом, розвинутим громадянським суспільством, ринковою економікою та державним регулюванням стратегічно важливих галузей промисловості, всебічним захистом національного виробника, у тому числі у сільському господарстві, та особливим піклуванні про науку, освіту, охорону здоров'я і демографію Українського Народу, як основи для потужних Економіки, Армії та оборонного потенціалу України.

На завершення, ось важлива життєва істина: "...Відвага невігластва не звільняє від обов'язків. А безглузді амбіції, що не підкріплені досвідом та знаннями, можуть призвести до серйозних помилок...".