Тиха катастрофа. 236 мільйонів осіб опинилися під загрозою через осідання дельт річок.

Величезні дельти річок, в яких проживають сотні мільйонів людей, стрімко занурюються під воду. Цей процес відбувається значно швидше, ніж підвищується рівень Світового океану.

Фахівці з Вірджинського технологічного університету, чию статтю висвітлює SciTechDaily, стверджують, що цей непомітний процес зникнення суші є справжньою "темною конячкою" в контексті екологічної кризи. У деяких регіонах масштаби просідання ґрунтів настільки критичні, що загроза затоплень для прибережних міст перетворюється з прогнозу на майбутнє на сувору реальність сьогодення.

Найбільш іронічно те, що головним ворогом дельт є не танення льодовиків, а ми самі. Команда Леонарда Охенхена довела: людина буквально вибиває ґрунт з-під власних ніг. Ми нещадно викачуємо підземні води, забудовуємо кожен вільний метр важкими бетонними джунглями та перегороджуємо річки греблями. Останні затримують мул та осад, який раніше природним шляхом "нарощував" дельту. Тепер же земля просто виснажується і падає.

Науковці вперше розробили надзвичайно детальну мапу 40 ключових дельт планети. Використовуючи супутникові радіолокаційні технології, їм вдалося отримати зображення з вражаючою точністю: кожен піксель на створених картах відповідає площі 75 на 75 метрів. Це відкриття дозволило виявити "провали", які досі залишалися поза увагою дослідників.

Цифри лякають: у 18 регіонах швидкість, з якою земля йде вниз, уже обігнала підняття рівня моря. Це означає, що понад 236 мільйонів людей у дельтах Нілу, Гангу, Міссісіпі чи Меконгу вже зараз живуть у зоні підвищеного ризику. І це ми ще навіть не почали рахувати реальні наслідки майбутніх кліматичних змін.

Дельти -- це не просто красиві краєвиди. Це глобальні житниці, які годують мільярди людей. Коли така земля тоне, це б'є по продовольчій безпеці всієї планети. Як каже Манучехр Ширзаї, один із авторів проєкту: "Це не сценарій для голлівудського фільму про майбутнє. Все відбувається тут і зараз, причому значно швидше, ніж ми встигаємо адаптуватися".

Оскільки ми самі спричинили цю проблему своїми рішеннями – відкачуванням води та невдалою інженерією – ми також здатні її вирішити. Є ще можливість врятувати ситуацію, але вона залежить від того, чи зможемо ми переосмислити підходи до управління водними ресурсами та будівництвом, поки океан остаточно не захопить ці території.