Три комарі в Ісландії: чому це не є підтвердженням глобального потепління.

Провідні світові видання оголосили появу трьох комарів в Ісландії свідченням зміни клімату. Проте наукові дані показують зовсім іншу картину.

Не так давно кілька провідних світових видань, серед яких NPR, The Washington Post та The Guardian, опублікували матеріали про виявлення трьох комарів в Ісландії, що стало свідченням впливу глобального потепління на Північну Атлантику. За даними цих публікацій, поява комахи Culiseta annulata свідчить про те, як зміни клімату роблять Ісландію більш сприятливою для їх існування. Усі ці історії слідували одному й тому ж шаблону: невеликий інцидент, перетворений на глобальну сенсацію. Однак детальніший аналіз фактів і досліджень екології арктичних комарів відкриває набагато простіше та менш драматичне пояснення.

Виявлені комахи належать до виду Culiseta annulata, який вже давно відомий на території Північної Європи та Британських островів. Як зазначили представники Інституту природничих наук Ісландії, ці комарі здатні виживати в холодних умовах, часто шукаючи укриття в господарських приміщеннях та підвалах. Це свідчить про їхню адаптацію, а не є ознакою зміни клімату.

Інститут також вказав на те, що комарі, ймовірно, потрапили в Ісландію через вантажний або авіаційний транспорт, а не внаслідок природної міграції. Оскільки Ісландія відділена від інших континентів сотнями миль відкритого океану, комарі не можуть самостійно перетнути Атлантику. Інформація про їхнє прибуття вантажем наведена в матеріалах NPR, що, як правило, має розвіяти будь-які припущення про кліматичні фактори.

Якби лише температура і широта впливали на наявність комарів, то Аляска, Канада та Шпіцберген були б позбавлені цих комах. Проте ці місця славляться своїми численними літніми зграями комарів.

У рецензійній статті, опублікованій в журналі Ecosphere Екологічного товариства Америки, було зафіксовано значні популяції арктичних комарів, які успішно розвиваються при середніх літніх температурах в межах 4-10 градусів Цельсія. Дослідження, проведене Каллером та його командою у 2018 році, демонструє, що комарі починають з'являтися вже при температурах, що трохи перевищують нульову позначку.

У 2022 році Коулсон і його колеги опублікували друге наукове дослідження, яке виявило, що на Шпіцбергені, одному з найхолодніших населених куточків планети, щільність популяції комарів перевищує тисячу особин на квадратний кілометр. Це спостереження ставить під сумнів висновки про глобальне потепління, адже якщо комарі можуть успішно розмножуватися на північ від 78 градуса широти, то ізольований випадок в Ісландії навряд чи є показником ширших змін клімату.

Навіть науковці, яких цитували в медійних матеріалах, натякали на це. В статті Washington Post австралійський ентомолог Філіп Вайнштайн підкреслив, що суворі умови Ісландії ускладнили б виживання та адаптацію навіть для видів, що пристосувалися до холоду. Він також зазначив, що цей організм навряд чи стане переносником захворювань. Це вказує на те, що ми маємо справу зі скороминущим явищем, а не з формуванням нової екосистеми.

Транспортування і торгівля виявляються значно більш ймовірними факторами, ніж зміна температури. З розвитком глобального судноплавства та авіаційних перевезень, відбувається також збільшення випадків переміщення комах. Цей процес детально описаний у біологічних дослідженнях і відомий як антропогенне занесення: організми переміщуються разом із людьми, а не під впливом кліматичних змін.

Польові дослідження на Алясці та Шпіцбергені показують, що чисельність комарів залежить переважно від часу танення снігу та стійкості води, а не від поступового потепління. Каллер та колеги продемонстрували, що пік появи комарів припадає на час, коли поверхневі калюжі зберігаються до кінця липня, незалежно від середньої температури. Коулсон та колеги виявили, що щільність популяції корелювала сильніше з тривалістю стоячої води, ніж з температурою повітря. Простіше кажучи, комарям потрібні калюжі, а не конкретний клімат.

Усі матеріали мали практично однакові формулювання. The Guardian відзначив, що зміни клімату сприяють тому, що країна стає більш привабливою для комах. The Post охарактеризував це як розвиток, ймовірно, пов'язаний із глобальним потеплінням. Водночас NPR повідомив, що арктичний регіон нагрівається більш ніж удвічі швидше, ніж у середньому по світу.

Однак усі троє також погодилися, що комахи, ймовірно, потрапили на цю територію через вантажі та людську діяльність. Ця суперечність, коли причини події пов'язують як з транспортом, так і з температурними змінами, акцентує увагу на складнощах інтерпретації біологічних спостережень як сигналів кліматичних змін.

Арктична територія вже стала домом для розвиваючих популяцій комарів. Види Aedes nigripes та Aedes impiger змогли пристосуватися до суворих зимових умов і дуже короткого літа. Мешканці Аляски вже протягом багатьох років жартують, що комар є символом штату. Це не нове явище, а частина природної історії регіону.

Ізоляція Ісландії, відсутність водно-болотних угідь та океанічний клімат перешкоджали закріпленню цих видів там не через холод як такий, а через географію та екологію. Один вантажний контейнер або літак з кількома комахами-безбілетниками не змінює цього фундаментального обмеження.

Три комарі не становлять кліматичного тренду. Вони становлять точку даних в історії глобальної торгівлі та розселення видів. Приписування кожної такої події зміні клімату ризикує тривіалізувати як науку, так і журналістику. Справжні екологічні дослідження з Аляски, Канади та Шпіцбергена демонструють, що комарі можуть процвітати в арктичних умовах, які роблять Ісландію м'якою в порівнянні. Їхній успіх залежить від доступності води, а не від зміни клімату.