У давньому океані мешкали істоти, що вселяли жах у сучасних верхівкових хижаків: про кого саме йдеться (фото)

У свіжому дослідженні науковці намагалися реконструювати харчовий ланцюг давнього океану, і їхні відкриття виявилися несподіваними.

В наш час океан займає значну частину земної поверхні і служить притулком для величезної кількості видів, серед яких можна знайти найстрашніших хижаків планети: косаток, кашалотів і великих білих акул. Проте, мільйони років тому, в давньому океані, ситуація була зовсім іншою. Науковці вважають, що сучасні хижаки не займали верхню позицію в харчовій піраміді, як це відбувається сьогодні, повідомляє Science Alert.

У ранніх етапах крейдяного періоду, приблизно 130 мільйонів років тому, спостерігалося значне розмаїття життя, як на суші, так і в морських глибинах. Водні маси стародавніх океанів досягали значно вищого рівня, і в них мешкали страхітливі хижаки, які не мають аналогів серед сучасних видів.

У Фокус. Технології тепер має власний Telegram-канал! Підписуйтеся, щоб бути в курсі найактуальніших та найцікавіших новин з царини науки!

У свіжому дослідженні науковці з Макгілльського університету детально вивчили унікальну екосистему початку крейдяного періоду, в якій величезні морські рептилії, розміром з автобус, полювали на інших великих хижаків. Автори роботи вважають, що ці істоти представляли собою рідкісний сьомий трофічний рівень у своїй харчовій мережі.

Сучасні океани досягають максимум п'ятого або шостого трофічного рівня, де знаходяться хижаки вищого порядку. Трофічний рівень вказує на місце організму в харчовій піраміді: чим нижчий рівень, тим ближче вид до основи цієї піраміди. Наприклад, на першому рівні розташовані первинні виробники, такі як водорості та рослини, на другому - первинні споживачі, зокрема травоїдні. Третій рівень займають хижаки, що полюють на травоїдних, а вищі рівні відведено для хижаків, які полюють на інших хижаків.

У своїй дослідницькій діяльності науковці акцентували увагу на аналізі давніх мешканців формації Паха — геологічної структури, яка відноситься до раннього крейдяного періоду і знаходиться на території сучасної Колумбії. Відомо, що в той час океанічний рівень був значно підвищений, що призводило до того, що більша частина даного регіону була покрита теплими, неглибокими водами моря.

Дослідники припускають, що в той період океан, ймовірно, був переповнений життям на всіх трофічних рівнях, що свідчить про значний сплеск біорізноманіття в крейдяну епоху. Цей процес, як вважається, був зумовлений розпадом суперконтиненту Пангея та сприятливими умовами теплого клімату.

Для існування високорівневих апекс-хижаків необхідна багатогранна і здорова екосистема. Динаміка цього доісторичного океану сприяла розвитку вражаючих левіафанів. Екосистема Паха славилася величезними дельфіноподібними рептиліями, такими як іхтіозаври, а також крокодилоподібними істотами — телеозаврами і довгошиїми пліозаврами, деякі з яких досягали понад 10 метрів у довжину.

Команда підкреслює, що потенціал сьомого трофічного рівня свідчить про те, наскільки різноманітною та складною могла бути екосистема Паха приблизно 130 мільйонів років тому. Щоб дослідити це давнє середовище, науковці відтворили екосистемну мережу, застосувавши модель взаємодій між видами. Для цього вони скористалися викопними залишками відомих тварин, які раніше виявлено в формації Паха.

У процесі дослідження були враховані важливі аспекти, такі як фізичні характеристики тварин і їх харчові адаптації. Дослідники також звернулися до сучасних аналогів з дикої природи, що дозволило команді отримати певні неспотворені дані.

Зазначимо, раніше такий підхід здебільшого використовували для вивчення сучасних екосистем, але останнім часом вчені також застосовують його і до викопних. Дослідники черпали натхнення з наявної мережі морських екосистем, що базується на сучасних екосистемах Карибського басейну, і використовували цю еталонну модель, щоб перевірити та налаштувати свою мережу Паха.

Коли модель була завершена, вона надала безпрецедентний погляд на одну з найживіших морських мереж, відомих науці. За словами співавтора дослідження, біолога з Університету Макгілла Дірлі Кортес, їхня з колегами робота дає ширше уявлення про екологію, як давню, так і сучасну. Розуміння цієї складності допомагає нам відстежувати, як екосистеми розвиваються з плином часу.

Раніше Фокус писав про те, що вчені створили найсучаснішу реконструкцію іхтіозавра.