Угода між США та Україною: співпраця чи тиск?

Невдовзі очікується підписання угоди між Вашингтоном і Києвом, що стосується рідкоземельних металів. Але чому президент Зеленський двічі відмовлявся підписати цей документ? Які наслідки це має?

Сполучені Штати і Україна наближаються до укладення так званої "угоди щодо надр". Очікується, що підписання відбудеться 28 лютого під час візиту Володимира Зеленського до Вашингтона. Протягом кількох тижнів дискусій зміст і значення цього документа зазнали суттєвих змін. Україна не має наміру поступатися своїми надрами США, однак чітких гарантій безпеки в обмін на ресурси, схоже, також не буде. Яка ж тоді суть цієї угоди і які можуть бути її наслідки?

Дональд Трамп вперше висловився про рідкісноземельні метали України на початку лютого, вимагаючи від української сторони компенсації у вигляді цих ресурсів за військову допомогу, яку він оцінив у 500 мільярдів доларів. Однак, згідно з даними Кільського інституту світової економіки, фактична сума допомоги, наданої США Україні до кінця минулого року, становила менше ніж 120 мільярдів доларів.

За даними ЗМІ, Зеленський відмовлявся підписувати варіанти угоди щонайменше двічі. У день, коли Трамп провів телефонну розмову з Володимиром Путіним, проєкт угоди до Києва привозив глава американського мінфіну Скотт Бессент. Через кілька днів ще один варіант було запропоновано президенту України на Мюнхенській конференції з безпеки. Як розповів Зеленський на пресконференції 23 лютого, його не влаштовували два ключові моменти: необхідність визнати борг і відсутність у документі гарантій безпеки для України.

"Україна не могла одразу погодитися на запропоновані умови, але й повністю відмовитися або нескінченно затягувати переговори їй було складно, - розмірковує в інтерв'ю DW Сьюзан Стюарт (Susan Stewart), старша наукова співробітниця берлінського фонду "Наука і політика" (Stiftung Wissenschaft und Politik, SWP). - Ходили чутки, що Трамп назвав Зеленського диктатором, який править без виборів, - що, звісно, не відповідає дійсності, - бо був розчарований тим, що той не сказав одразу "так" і "амінь" угоді".

Остаточний варіант угоди був оприлюднений кілька днів тому в публікаціях "Європейська правда" та інших українських ЗМІ. Згідно з документом, планується заснування фонду для інвестицій у відновлення України, що буде спільно адмініструватися двома країнами, хоча фінансовий контроль залишиться за США. Основна мета фонду полягає в відновленні української економіки до показників, які спостерігалися наприкінці 2021 року.

Україна бере на себе зобов'язання відраховувати 50% майбутніх доходів від видобутку корисних копалин на нових родовищах до спеціального фонду. У тексті більше не йдеться про 500 мільярдів доларів. Однак, враховуючи контекст відновлення країни, ця сума виглядала б цілком обґрунтованою. Наприклад, Світовий банк оцінює збитки, завдані Україні внаслідок війни, на понад 500 мільярдів доларів.

Який фінансовий внесок зроблять США (і чи збираються вони це зробити), документ не розкриває. У преамбулі, однак, підкреслюється, що США вже надали Україні значну військову і матеріальну підтримку. У документі також не згадуються гарантії безпеки, отримати які сподівалася Україна. Сказано лише, що США підтримують зусилля України їх отримати.

Про рідкісноземельні метали в угоді не йдеться. Це не дивно з огляду на те, що однозначного підтвердження їхніх запасів в Україні ще нема. Є лише приблизні оцінки, зроблені ще за радянських часів, але сучасних даних немає, визнав у розмові з S&P Global колишній генеральний директор Української геологічної служби Роман Опімах. Геологічна служба США не зараховує Україну до списку країн, що мають у своєму розпорядженні значущі запаси.

Ймовірно, Трамп звернув увагу на рідкісноземельні метали, згадані в "плані перемоги", який був представлений Зеленським минулого року. У цьому документі зазначалося, що "в Україні зосереджені природні ресурси, включно з критично важливими металами, вартість яких перевищує трильйони доларів", і було запропоновано партнерам вкладати кошти в їхнє видобування. Сьюзан Стюарт з SWP зазначає, що "Зеленський у своєму 'плані перемоги', представленому перед виборами в США, натякнув на можливість запропонувати щось Західним країнам, проте результати виявилися зовсім не такими, як сподівалася Україна".

Навіть якщо б Україна мала великі запаси, отримати з них еквівалент 500 мільярдів доларів, як спочатку планував Трамп, не було б можливим. Обсяг світового ринку всіх рідкісноземельних металів не перевищує 15 мільярдів доларів на рік, зазначає колумніст Bloomberg Хав'єр Блас. Тому не дивно, що в певний момент, окрім рідкісноземельних металів, Трамп почав вимагати так звані критично важливі мінерали (Україна дійсно має родовища, наприклад, титанових руд, а також графіту і літію), а згодом звернувся до нафти та інших ресурсів.

Читайте також: Рідкісні метали: чому Україна ще не може грати у цю гру?

Документ вийшов дуже загальним і нікого ні до чого не зобов'язує - це рамкова угода. Реальним змістом її мають наповнити додаткові угоди, в яких будуть прописані конкретні механізми.

"Ми не певні, чи бажаємо, щоб ця угода перетворилася на щось більше, ніж просто документ, адже насправді ми не прагнули, щоб американці прибували і використали наші природні ресурси", - підкреслив у розмові з DW Володимир Дубовик, директор Центру міжнародних досліджень Одеського національного університету.

Але наповнення може бути різним. Наприклад, на своїй пресконференції 23 лютого Володимир Зеленський пропонував, щоб Україна і США вкладалися спільно. При цьому Україна, за його пропозицією, могла б інвестувати не доходи від видобутку корисних копалин, а частину заморожених активів російського Центрального банку.

"За першими варіантами угоди складалося враження, що це буквально рекет, - про фінальний документ цього вже не можна сказати, абсолютно нормальна угода, - резюмувала в інтерв'ю DW заступниця директора українського Центру економічної стратегії Марія Репко. - Якщо підуть американські інвестиції в розробку і видобуток, це буде чудово, тому що в України, в українських компаній і українського уряду грошей на це немає".